Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2011 року Справа № 2а-921/11/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:    Агевича К.В.

при секретарі              Ворошило О.Є.

за участю представників сторін від:

позивача:                              Алейникова Т.Г. (дов.від 25.01.2011)

відповідача:                               Борзенко Н.О. (дов. №4/10 від 04.01.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання дій протиправними, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача, дії щодо складання акту перевірки «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тітан–С–2» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010» від 31.12.2010 №935/23/35554237.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 31.12.2010 року спеціалістами Ленінської МДПІ у м.Луганську був складений акт №935/23/35554237 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Тітан-С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 року». Зазначає, що за результатами перевірки спеціалістами податкової служби було встановлено завищення податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за серпень 2010 року.

На думку позивача, при огляді акта перевірки від 31.12.2010 №935/23/35554237, вбачається, що висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з якими факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначає, що до акта перевірки повинні додаватися пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відображаються в акті. Однак, як зазначено позивачем, вказані пояснення не були надані директором ТОВ «Тітан–С–2» ні під час проведення перевірки, ні після її закінчення.

Тому позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на здогадках, є абстрактними і не можуть взагалі прийматися як обґрунтування висновку, оскільки припущення, зроблені без дослідження самих угод (договорів), первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків, які тягнуть за собою негативні наслідки для суб'єкта господарювання. На думку позивача, вказане свідчить про те, що висновки про порушення підприємством норм законодавства є передвчасними та невмотивованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях проти позову.(а.с.32).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.  

Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан-С-2» зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.11.2007 року. Згідно довідки ЄДРПОУ №288785 серії АА, підприємство значиться в реєстрі підприємств та організацій України, знаходиться на обліку в Ленінській МДПІ у М.Луганську (довідка Форми №4-ОПП) та має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100276372.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№  2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Відповідач, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХХІІ від 04.12.1990 повноваження.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій органу податкової інспекції, який є суб’єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.

 Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

До того ж ч. 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.      

 Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);  добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року (N509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право   здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (ч.2 ст. 19) та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

Суд вважає, що невиїзна документальна перевірка Позивача яка оформлена актом від 31.12.2010 №935/23/35554237 (а.с.19-27) проведена відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків.

Відповідно до положень п.1.11 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом десяти днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

З огляду на вищенаведені норми, провести невиїзну документальну перевірку, у разі якщо орган державної податкової служби скористався своїм правом на запрошення платника податків для проведення перевірки, можливо лише після закінчення десяти робочих днів з моменту направлення запрошення та після спливу десятиденного строку з моменту отримання запрошення платником податків. Відповідачем не надано  до матеріалів справи запрошення на проведення перевірки позивача, в той час як представник позивача зазначав, що позивачу стало відомо про проведення даної перевірки вже після ії проведення і ніяких запрошень він не отримував, а невиїзну документальну перевірку відповідачем проведено 31.12.2010, тому суд вважає, що  проведення вказаної вище перевірки було здійснено відповідачем з порушенням вищезазначених норм.

Підпунктом 7.8.1 п.7.8. ст.7 Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР передбачено, що для подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено податковий період один календарний місяць.

Відповідно до пп. "а" пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що орган державної податкової служби здійснював 31.12.2010 невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість наданих до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську товариством з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, тобто більш ніж 3 місяці після надання декларацій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що невиїзна документальна перевірка позивача за податковий період серпень 2010 року проведена з порушенням 30-ти денного строку.

Відповідачем в акті перевірки (а.с. 20) зазначено, що «Титан-С-2» " не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт не встановлення місцезнаходження «Титан-С-2» від 16.12.2010 № 263 та від 28.12.2010 № 1419.

Цей висновок є лише припущенням відповідачів, оскільки не підтверджений допустимими та достатніми доказами, ґрунтується лише на відсутності інформації  у контролюючого органу.

Згідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV)  з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV) визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.2011 №2844445 (а.с. 73-74) зазначено, що місцезнаходженням ТОВ «Титан-С-2» є Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Чайковського, 72, та те, що зазначені відомості про юридичну особу підтверджено. Також в матеріалах справи містяться копії листів відповідача до позивача надані представником відповідача № 51152/23 від 10.11.2010 та № 11064/23-223 від 22.10.2010 з відмітками про отримання відповідно 11.11.2010 та 22.10.2010 директором «Титан-С-2» Полковніковим О.С. В матеріалах справи містится Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.11.2010 №0001842310/0, яке свідчить що в період з 08.12.2010 по 31.01.2011 , в період коли складалися акти не встановлення місцезнаходження «Титан-С-2»,   відбувался розгляд справи за участю як  представника  Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» так і Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську. До тогож представник позивача стверджує, що  в період перівірок ТОВ «Титан-С-2» знаходилось за своєю юридичною адресою. Отже, наведене спростовує твердження відповідача щодо відсутності ТОВ «Титан-С-2»  за місцезнаходженням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем Ленінською МДПІ у м. Луганську в акт невиїзної документальної перевірки внесено інформацію, яка не підтверджена належними доказами та не відповідає дійсності.

Відповідач в акті невиїзної документальної перевірки посилається на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» код 34478763 від 13.10.2010 № 935/23/35554237  з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 01.09.2010.

Зокрема, в акті перевірки від 31.12.2010 № 935/23/35554237 на стор. 1 зазначено, що 05.11.2010 (вих. № 20692/7/23-706) Ленінською МДПІ у м. Луганську отримано інформацію від ДПА в Луганській області про призначення ПМ ДПА у м. Києві почергової експертизи вилучених реєстраційних та звітних документів ТОВ «Е-Восток Україна». В результаті проведення експертизи складено висновок експерта від 07.10.2010 № 259, яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ «Е-Восток Україна» виконані не «генеральним директором» гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

ДПІ у Печерському районі м. Києва 08.12.2010 за № 33565/23-1010 направлено до Ленінської МДПІ у м. Луганську акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» код 34478763 від 13.10.2010 № 820/23-10/34478763 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 01.09.2010.

За результатами перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» встановлено порушення:

1)          ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними право чинах, здійснених ТОВ «Е-Восток Україна» (код ЄДРПОУ 34478763) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних право чинах не був переданий в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України.

2)          Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 по 01.09.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

3)          Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 по 01.09.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (а.с.19-20).

В акті перевірки від 31.12.2010 № 935/23/35554237 міститься посилання на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» код 34478763 від 13.10.2010 № 820/23-10/34478763 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 01.09.2010, та висновок експерта від 07.10.2010 № 259, яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ «Е-Восток Україна» виконані не «генеральним директором» гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

Проте відповідачем не зазначено жодного доказу про підтвердження притягнення посадових осіб позивача «Титан-С-2» та його контрагента ТОВ «Е-Восток Україна» по угодам до кримінальної відповідальності та не надано допустимих доказів на підтвердження направленості умислу учасників договорі на незаконне заволодіння майном держави, а висновок про завищення податкового кредиту зроблено без підтверджуючих документів, які позивач не міг надати оскільки не був повідомлений надежним чином про проведення перевірки.

На стор. 7 акту перевірки зазначене – ТОВ «Титан-С-2» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань: головні книги, журнали – ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов’язання», 681 «Розрахунки по авансам  отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо (а.с.25).

Суд проаналізувавши акт перевірки встановив, що висновки, викладені в акті перевірки не підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з якими факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової  чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Правові норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не надають право посадовим особам державної податкової служби здійснювати перевірки (робити висновки) без дослідження (надання) необхідних документів.

Крім того, відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства суб’єктами господарювання.

Згідно п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, приховування об’єкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).

За таких обставин, суд вважає, що проведення перевірки без вивчення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також зазначення в акті перевірки непідтвердженої інформації та припущень, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про відсутність «Титан-С-2» за місцезнаходженням та завищення податкового кредиту за перевіряємий період, є безпідставними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів. Тому припущення, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень Закону України "Про податок на додану вартість". Також перевірку було проведено з порушенням строку ії проведення і позивача не було повідомлено про ії проведення.

Таким чином, позовні вимоги «Титан-С-2» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 09.03.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                               П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання дій протиправними задовольнити повністю.

          Визнати незаконними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2».

Визнати незаконними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську щодо складання акту перевірки «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010» від 31.12.2010 №935/23/35554237.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.(три грн. 40 коп.).

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційногоадміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано

Постанову в повному обсязі складено та підписано 09 березня 2011 року.

           СуддяК.В. Агевич