Справа № 22-ц-659/2011 Головуючий у I інстанції – Ільченко О.І.
Категорія – цивільна Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Бобрової І.О. ,
суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А.,
при секретарі: Марченко О.О. ,
за участю:представника позивача ОСОБА_10., представника відповідача ОСОБА_6, представника третьої особи – Кириченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – відділ ДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить оскаржуване рішення суду змінити та ухвалити нове, яким стягнути на її користь з ОСОБА_9 пеню в сумі 6 613 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.01.2011 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 17 липня 2008 року по 14 грудня 2010 року в розмірі 3 340 грн. 80 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь державного бюджету м. Прилуки 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. судового збору на користь місцевого бюджету м. Прилуки.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що боржник знав про наявність заборгованості по аліментам з 2005 року і саме з цього періоду суд повинен був стягнути пеню за прострочення сплати аліментів.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, враховуюче наступне:
Судом встановлено, що рішенням місцевого Прилуцького міського суду від 26.11.2003 року стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів його доходів до її повноліття (а.с.29).
Дублікат виконавчого листа (а.с.41) поданий до виконання до відділу ДВС Прилуцького МУЮ стягувачем 19.02.2008 р. (а.с.40). Відомості про пред’явлення виконавчого листа до виконання з 26.11.2003 р. по 19.02.2008 р. в матеріалах справи відсутні.
Згідно з розрахунком заборгованості відділу ДВС м. Прилуки та Прилуцького району від 01.12.2010 року №03-40/20526 розмір заборгованості ОСОБА_9 по аліментах з 01.01.2005 року по 20.02.2008 р. становив 11 993 грн. 41 коп. (а.с.50). Під час судового засідання в суді першої інстанції представник третьої особи пояснив, що даний розрахунок зроблений з врахуванням ст.194 СК України, тобто за минулий час, але не більш ніж за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Вказаний розмір заборгованості ОСОБА_9 на час розгляду справи в суді першої інстанції не оспорювався.
Визначаючи розмір пені за наведеним вище розрахунком заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що про необхідність сплачувати аліменти позивачу відповідач дізнався тільки 16.07.2008 р., про що свідчить його письмове пояснення на ім’я держвиконавця.
Відповідно до положень ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” звернуто увагу судів на те, що відповідальність платника аліментів, що передбачена ст. 196 СК України за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що відсутня вина боржника ОСОБА_9 у несплаті аліментів до 16.07.2008 р. оскільки він був необізнаний у тому, що такі аліменти з нього були стягнуті. Виходячи з цього відсутні підстави і для нарахування пені за цей період. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення ОСОБА_9 про наявність рішення суду від 26.11.2003 р. про стягнення з нього аліментів та відомості щодо ухилення відповідача від сплати аліментів. Про наявну заборгованість ОСОБА_9 було повідомлено тільки 16.07.2008 р., про що свідчить власноруч написане ним пояснення на ім’я державного виконавця ДВС у м. Прилуки (а.с.38). Тому висновок суду щодо невиконання рішення суду та стягнення пені саме з цієї дати відповідає нормам закону, викладеним вище.
Підстави для стягнення пені в період коли виконавчий лист не був пред’явлений до виконання - відсутні, що спростовує доводи апелянта з цього приводу. Позивачем не доведений факт ухилення боржника від виконання рішення суду від 26.11.2003 р. з 01.01.2005 р. до 16.07.2008 р.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Згідно з ст.81 ЦПК України з позивача слід стягнути судові витрати, а саме витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи за розгляд справи в апеляційній інстанції - 120 грн.
Керуючись ст.ст.81, 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: