Красилівський районний суд Хмельницької області

_____________________________________________________________________________

Справа №: 1-21/11

П О С Т А Н О В А

04.02.2011  року

Красилівський районний суд

                   Хмельницької області в складі:

                   головуючого – судді Вознюка Р.В.

                   при секретарі Басистій Т.В.

                з участю прокурора Шибінського В.Ф.   

                   захисників ОСОБА_1

                              ОСОБА_2

                   потерпілих ОСОБА_3

                              ОСОБА_4

              представника потерпілих ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Красилові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України,

                В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються в тому, що 10 квітня 2010 року близько 23 години в м.Красилові по вул.Грушевського, поблизу «Побут комбінату» вони з хуліганських мотивів, проходячи повз автобусну зупинку, що по вул.Грушевського, вступили в словесну суперечку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Під час суперечки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали тікати від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сторону «Побут комбінату».

ОСОБА_6 наздоганяючи ОСОБА_3, з паркану вирвав дерев’яну палицю, і в подальшому наніс ОСОБА_3 два удари в область спини та шиї, від яких ОСОБА_3 впав на асфальт. Коли ОСОБА_3 знаходився на асфальті, то ОСОБА_6 наніс йому ряд ударів руками та ногами в область голови та тулуба, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження середньої степені тяжкості, після чого скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_3, відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокіа 6300» вартістю 900 гривень, із вмонтованою флеш картою ємкістю 195 Мб вартістю 50 гривень, сім-картою «Київстар» вартістю 30 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 18 гривень, витягнувши його з кишені куртки ОСОБА_3, в результаті чого заподіяв останньому матеріальної шкоди на загальну суму 998 гривень.

ОСОБА_7 наздогнавши ОСОБА_4 збив його з ніг і наніс останньому ряд ударів руками та ногами в область голови та тулуба, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, після чого скориставшись безпорадним станом ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном «Моторола Е-398» вартістю 850 гривень, із сім-картою «Київстар» вартістю 30 гривень, в результаті чого заподіяв останньому матеріальної шкоди на загальну суму 880 гривень.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що 10 квітня 2010 року біля 23 години, біля нього та ОСОБА_4, з яким він сидів на автобусній зупинці, прийшли троє невідомих хлопців, які наказали їм не говорити голосно і пішли далі. Через декілька хвилин троє невідомих хлопців повернулись і почали з ними сперечатись. В ході конфлікту він почав тікати, і за ним побіг, як він дізнався пізніше ОСОБА_6. ОСОБА_6 наніс йому удар в плече та потилицю, від яких він впав, і ОСОБА_6 бив його руками та ногами про різних частинах тіла, після чого обшукав його кишені та викрав мобільний телефон «Нокіа». Коли він почав тікати і ОСОБА_6 побіг слідом за ним, двоє невідомих залишились біля ОСОБА_4.

Потерпілий ОСОБА_4 в суді пояснив, що 10 квітня 2010 року біля 23 години, біля нього та ОСОБА_3, з яким він сидів на автобусній зупинці, прийшли троє невідомих хлопців, які наказали їм не говорити голосно і пішли далі. Через декілька хвилин троє невідомих хлопців повернулись і почали з ними сперечатись. В ході конфлікту ОСОБА_3 почав тікати і один із хлопців, як він дізнався пізніше ОСОБА_6 побіг слідом за ОСОБА_3. Залишившись із двома невідомими, як пізніше він довідався ОСОБА_8 та ОСОБА_7, він злякався, оскільки ОСОБА_7 пригрозив йому фізичною розправою, і побіг слідом за ОСОБА_3, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали бігти слідом за ним переслідуючи його. Він відчув удар у потилицю і втративши рівновагу впав, після чого йому одразу, без будь-якого проміжку в часі, продовжили наносити удари. В подальшому, коли він лежав на боку, почали наносити удари з двох сторін в обличчя та спину. Від ударів він втратив свідомість, а коли опритомнів, то виявив, що у нього зник мобільний телефон «Моторола».

В суді ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вину в пред’явленому обвинуваченні визнали частково.

ОСОБА_6 в суді пояснив, що хуліганських дій не вчиняв, а ОСОБА_3 побив через неприязні стосунки, які виникли на зупинці, оскільки ОСОБА_3 його образив. Після побиття ОСОБА_3, побачив біля нього, на землі, мобільний телефон «Моторолу», який забрав собі. В цей час до нього підбігли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і вони разом пішли далі по вулиці.

ОСОБА_7 в суді пояснив, що хуліганських дій не вчиняв. Під час суперечки, яка виникла між ним, ОСОБА_6 і ОСОБА_8, з одного боку та двома невідомими хлопцями, з іншого боку, один із хлопців, як він дізнався пізніше ОСОБА_3, почав тікати і ОСОБА_6 побіг слідом за ним. Другий хлопець, як він дізнався пізніше ОСОБА_4, почав бігти в тому ж напрямку, що і ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а тому він та ОСОБА_8 побігли слідом за ним. Він бачив, як ОСОБА_8 біг слідом за ОСОБА_4 і викинув вперед себе кулак, намагаючись нанести удар ОСОБА_4. Оскільки було темно, він не побачив чи влучив ОСОБА_8, але коли він підбіг то ОСОБА_4 вже лежав на землі і він побив останнього, а з кишені одягу забрав мобільний телефон «Моторола». Після цього він та ОСОБА_8 разом побігли до ОСОБА_6, і разом пішли по вулиці.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що був разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 коли у вечері вони проходили біля зупинки де знаходилось двоє невідомих хлопців, які нецензурною лайкою їх образили і вони почали сваритись. Один із невідомих погрожував ОСОБА_6 розбитою пляшкою, після чого почав тікати і ОСОБА_6 побіг слідом за ним. Другий хлопець побіг слідом за ОСОБА_6, а тому він і ОСОБА_7 побігли слідом за ним. Він біг слідом за другим хлопцем, а ОСОБА_7 біг позаду нього. Хлопець перечепився і впав, а він зупинився біля нього і стояв. ОСОБА_7 підбіг до лежачого хлопця і почав наносити йому удари. Після цього він залишив ОСОБА_7, і пішов додому.

В ході досудового слідства ОСОБА_6 в явці з повиною (а.с.26) вказав, що після заволодіння телефоном він побіг в напрямку вул.Партизанської і коли він зупинився його наздогнали ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і ОСОБА_7 передав йому мобільний телефон, який той відібрав у другого потерпілого; в протоколах допитів як підозрюваного (а.с.78) та обвинуваченого (а.с.163) вказував на те, що під час того як він наносив удари ОСОБА_3 та заволодівав мобільним телефоном, ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 наносили удари ОСОБА_4.

ОСОБА_7 в ході досудового слідства: в протоколі допиту як свідка (а.с.42) вказав, що спільно із ОСОБА_8 побив невідомого чоловіка та забрав мобільний телефон, після чого він, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 спільно пішли в напрямку газ контори; в явці з повиною (а.с.25) вказав, що в той час як ОСОБА_6 палкою бив одного з незнайомців, він та ОСОБА_8 били другого чоловіка, після чого забрали у них мобільні телефони; в протоколі допиту як підозрюваного (а.с.104) вказав, що коли один із хлопців почав тікати, і ОСОБА_6 побіг слідом за тим, він та ОСОБА_8 залишились біля другого хлопця, який спочатку також тікав, але вони його наздогнали та збивши з ніг почали наносити в двох удари руками та ногами по різних частинах тіла, після чого він забрав у того мобільний телефон. Після побиття хлопців та викрадення мобільних телефонів, вони втрьох втекли в напрямку вул.Партизанської.

В суді ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вищевказані показання, які вони давали в ході досудового слідства, підтримали і пояснили, що давали їх добровільно без будь-якого тиску і примусу і ці показання відповідають дійсності. Підстав обмовляти ОСОБА_8, у причетності до злочину, у них немає.

ОСОБА_8 в суді підтвердив, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні підстави обмовляти його у вчиненні злочину.

Обставини, на які вказали ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, під час досудового слідства в повній мірі не досліджувалися.

Постановою Красилівського районного суду від 03 серпня 2010 року кримінальна справа, в порядку ст.281 КПК України, повернута прокурору на додаткове розслідування із-за неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Серед вказівок, які судом були викладені в постанові про направлення справи на додаткове розслідування, були такі: вжити оперативно-розшукові заходи, з метою встановлення місцезнаходження свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10; детально допитати свідка ОСОБА_9 з приводу подій свідком яких він був 10 квітня 2010 року; детально допитати свідка ОСОБА_10 з приводу чи повідомляв йому ОСОБА_6 про обставини заволодіння мобільними телефонами, які останній пропонував йому придбати; з’ясувати коли виник у підсудних умисел на заволодіння мобільними телефонами ОСОБА_3 та ОСОБА_4; з’ясувати, чи мав місце і коли виник у ОСОБА_8 умисел на нанесення ударів ОСОБА_4 та заволодіння мобільним телефоном останнього; встановити час протягом якого підсудні та ОСОБА_8 повернулись до потерпілих після того як між ними відбулось перше «спілкування»; встановити про що спілкувались у цей час ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; з’ясувати чи освітлювалась 10 квітня 2010 року територія де відбувалось побиття ОСОБА_3 та ОСОБА_4; провести детальне відтворення з участю обох потерпілих, та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 з метою:

- встановлення місць де відбувались побиття потерпілих та заволодіння їх майном, з прив’язкою до місцевості; - встановлення місця де знаходився ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, в момент, коли ОСОБА_8 намагався нанести удар ОСОБА_4, та вставлення відстані між кожним із цих осіб; - встановлення відстані між місцем побиття потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - встановлення механізму, періодичності, часу нанесення ударів ОСОБА_11; - чи наносились ОСОБА_4 удари одночасно двома особами, і вказані слідчі дію провести з участю судового медико-криміналістичного експерта; - перевірки стверджень ОСОБА_6, щодо неможливості через темряву бачити події та місце де відбувалось побиття потерпілого ОСОБА_4; - перевірки стверджень ОСОБА_7, що він не міг бачити момент удару нанесеного ОСОБА_8 ОСОБА_4, коли ОСОБА_8 наздоганяв потерпілого, оскільки місце події не освітлювалось;

провести очні ставки між особами в показаннях яких є суперечності, з метою усунення цих суперечностей.

Також з матеріалів кримінальної справи та пояснень учасників процесу вбачалось, що в діях підсудних мають місце ознаки злочину, передбаченого кримінальним законом з більш тяжкою санкцією.

В ході додаткового розслідування слід було врахувати викладене та провести інші необхідні слідчі дії, після чого дати належну правову оцінку встановленим фактам та діям ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2010 року постанова Красилівського суду від 03 серпня 2010 року в частині направлення справи на додаткове розслідування та необхідності виконання вищевказаних вказівок залишена без змін.

В грудні 2010 року справа про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України повторно надійшла на розгляд Красилівського районного суду.

В ході судового розгляду підсудні та потерпілі дали аналогічні показання тим, які вона надали в суді до направлення справи на додаткове розслідування.

При цьому, ОСОБА_7 вказав, що коли наносив руками удари потерпілому ОСОБА_4, він нащупав під одягом потерпілого телефон і продовжив наносити потерпілому удари, після чого заволодів телефоном.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав, що повертався по вул.Грушевського в м.Красилові додому у вечірній час разом із співмешканкою ОСОБА_12 та товаришами ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Коли ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перейшли на другу сторону дороги, де спілкувались з двома невідомими, він почувши шум бійки направився до них, де побачив, що на землі вже лежали двоє невідомих, а його товариші стояли поруч з ними. Після чого він з ОСОБА_12 пішов далі. В подальшому його товариші наздогнали їх, після чого всі розійшлись.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила, що у вечірній час коли вона із ОСОБА_9 та його товаришами ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 повертались по вул.Грушевського в м.Красилові додому, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перейшли на іншу сторону дороги, біля «Побутового комбінату», після чого ОСОБА_9 теж відлучився від неї на декілька хвилин. В подальшому їх наздогнали ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після чого всі розійшлись. Дорога де відбувались ці події освітлювалось ліхтарями.

Допитаний в судовому засіданні слідчий СВ Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, в провадженні якого справа перебувала в ході додаткового розслідування ОСОБА_13 вказав, що в ході додаткового розслідування справи, сусіди ОСОБА_10 повідомили, що він перебуває за межами України, однак ці свідчення ним не перевірялись, і заходів для перевірки цих свідчень він не вживав, і тому його не допитав.

Коли у підсудних виник умисел на заволодіння майном потерпілих не з’ясовував.

Чи мав місце і коли виник у ОСОБА_8 умисел на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4; час протягом якого підсудні та ОСОБА_8 повернулись до потерпілих після того як між ними відбулось перше «спілкування»; про що спілкувались у цей час ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 він не встановлював.

Чи освітлювалось місце злочину, не з’ясував, суперечності між відомостями наданими Красилівським комбінатом комунальних підприємств, про те, що місце події освітлювалося і показаннями підсудних, які це заперечують, не усунув.

Відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченими, потерпілими і свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з метою з’ясування обставин, на які вказав суд, не провів. Зазначеним особам не пропонував прийняти участь у вказаних слідчих діях.

При наявності суперечностей між показаннями підсудних, потерпілих, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, очні ставки між ними не провів.

Перевірка на причетність до вказаного злочину ОСОБА_8, в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, а також перевірка наявності в діях підсудних ознак злочину, передбаченого кримінальним законом з більш тяжкою санкцією, в ході додаткового розслідування, не була проведена.

В ході судового розгляду потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заявили клопотання, які підтримав їх представник ОСОБА_5, про направлення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового слідства, не притягнення до відповідальності іншої винної особи – ОСОБА_8, та кваліфікації дій підсудних за статтею кримінального кодексу, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин.

Згідно абз.4-6 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 11.02.2005, № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", вказівки судді є обов'язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові про повернення справи на додаткове розслідування, проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними (п.2 ч.2 ст.368 КПК), що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування (п.1 ч.1 ст.367 КПК).

Невиконання органом досудового слідства слідчої дії, зазначеної в постанові судді, допускається лише в разі, коли провести її фактично неможливо. Про це, а також про можливість підтвердження обставин, які мають бути встановлені за рішенням суду, іншими доказами або за допомогою додаткових процесуальних дій необхідно зазначити у відповідних процесуальних документах.

Вказівки судді про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, або про кваліфікацію дій обвинуваченого за статтею КК, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, або про пред'явлення йому обвинувачення, яке раніше не пред'являлося, підлягають перевірці органом дізнання, слідчим, прокурором у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені потерпілими клопотання, які підтримані їх представником, підлягають задоволенню, і кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід повернути на додаткове розслідування із-за неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді справи в суді підлягає доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, слідчим Красилівського РВ ОСОБА_13 порушено кримінальну справу за ч.2 ст.186 КК України.

30 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, слідчим Красилівського РВ ОСОБА_13 порушено кримінальну справу за ч.2 ст.296 КК України.

21 травня 2010 року постановою слідчого Красилівського РВ ОСОБА_13 дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перекваліфіковані на ч.1 ст.186 КК України.

Постановою слідчого Красилівського РВ ОСОБА_13 від 25 травня 2010 року кримінальну справу порушену щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України закрито, за відсутністю в його діях складу злочину, і відмовлено в порушенні щодо нього кримінальної справи, за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Вказані постанови від 21 та 25 травня 2010 року, на думку суду, є передчасними, оскільки неповно з’ясовані всі обставини спричинення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та заволодіння їх майном.

Вказівки Красилівського районного суду, викладені в постанові від 03 серпня 2010 року, в повному обсязі органами досудового слідства виконані не були.

Відповідні процесуальні документи, визначені абз.5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 11.02.2005, №2, які засвідчують, що слідчі дії, зазначені в постанові суду, фактично провести не можливо, в матеріалах кримінальної справи відсутні.

Відповідно до роз'яснення, що міститься в абз.2 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду, від 11.02.2005, № 2, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення, всупереч вимогам ст.ст.22 і 64 КПК, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого тощо).

Таки чином, суд приходить до висновку що досудове слідство є неповним, оскільки не досліджені обставини, зазначені в постанові суду, який повернув справу на додаткове розслідування.

В ході додаткового розслідування слід в повному обсязі перевірити причетність ОСОБА_8 до заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та заволодіння його майном та наявність в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого кримінальним законом з більш тяжкою санкцією.

Для цього необхідно:

1.          шляхом вжиття оперативно-розшукових заходів, встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_10;

2.          детально допитати свідка ОСОБА_10 з приводу чи повідомляв йому ОСОБА_6 про обставини заволодіння мобільними телефонами, які останній пропонував йому придбати;

3.          з’ясувати коли виник у підсудних умисел на заволодіння мобільними телефонами ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

4.          з’ясувати, чи мав місце і коли виник у ОСОБА_8 умисел на нанесення ударів ОСОБА_4 та заволодіння мобільним телефоном останнього;

5.          для цього встановити час протягом якого підсудні та ОСОБА_8 повернулись до потерпілих після того як між ними відбулось перше «спілкування»;

6.          встановити про що спілкувались у цей час ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

7.          з’ясувати чи освітлювалась 10 квітня 2010 року територія де відбувалось побиття ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

8.          провести детальне відтворення з участю потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 з метою:

- встановлення місць де відбувались побиття потерпілих та заволодіння їх майном, з прив’язкою до місцевості;

- встановлення місця де знаходився ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, в момент, коли ОСОБА_8 намагався нанести удар ОСОБА_4, та вставлення відстані між кожним із цих осіб;

- встановлення відстані між місцем побиття потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- встановлення механізму, періодичності, часу нанесення ударів ОСОБА_11;

- чи наносились ОСОБА_4 удари одночасно двома особами, і вказані слідчі дію провести з участю судового медико-криміналістичного експерта;

- перевірки стверджень ОСОБА_6, щодо неможливості через темряву бачити події та місце де відбувалось побиття потерпілого ОСОБА_4;

- перевірки стверджень ОСОБА_7, що він не міг бачити момент удару нанесеного ОСОБА_8 ОСОБА_4, коли ОСОБА_8 наздоганяв потерпілого, оскільки місце події не освітлювалось.

Вказані слідчі дії провести із проведенням відеозапису.

Провести очні ставки між особами в показаннях яких є суперечності, з метою усунення цих суперечностей.

В ході додаткового розслідування слід врахувати викладене та провести інші необхідні слідчі дії, після чого дати належну правову оцінку встановленим фактам та діям ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Керуючись ст.281 КПК України, суд

                   постановив:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України повернути прокурору Красилівського району на додаткове розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити попередню – підписку про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 діб.

Суддя   Р. В. Вознюк