18.01.2011
Справа № 11-31/2011 Головуючий в 1 інст.: Сімчук С.Б.
Категорія: розгляд подання
про умовно-дострокове
звільнення Доповідач: Жила І.Е.
У Х В А Л А
іменем України
18 січня 2011 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого судді –Жили І.Е.
суддів – Вороненко Т.В., Післєгіної Л.М.
з участю прокурора – Литвиненка О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову місцевого Білозерського районного суду Херсонської області від 16.11.10р.,
в с т а н о в и л а :
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання начальника Дар’ївської виправної колонії №10 УДДУ ПВП в Херсонській області та спостережної комісії Білозерського району Херсонської області про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Херсона, українця, гр.-на України, освіта середня, мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, засудженого: 05.12.05р. Суворовським районним судом м.Херсона за ст.ст.305 ч.3, 69, 306 ч.1, 307 ч.3, 69, 14 ч.1, 305 ч.3, 69, 70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права займати посади, пов’язані з господарсько-розпорядчою діяльністю на 1 рік (початок строку: 01.03.05р., кінець строку: 01.09.12р.).
Відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 суд послався на те, що 11.03.10р. засудженому було відмовлено в заміні покарання на більш м’яке в зв’язку з тим, що він не став на шлях виправлення. Після цього 02.06.10р. йому оголошена догана за недбайливе ставлення до виконання обов’язків. Це стягнення зняте, але наявність відмови у заміні покарання на більш м’яке та притягнення після цього засудженого до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх обов’язків свідчить, що він не довів своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення, тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення суд вважає передчасним.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на незаконність постанови суду через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Всупереч вимогам ст..154 КВК України, ст.81 КК України суд не врахував, що ОСОБА_1 за весь період відбування покарання мав лише 2 стягнення, які погашені та зняті в установленому законом порядку, він має 11 заохочень за сумлінне ставлення до праці та добру поведінку. ОСОБА_1 працевлаштований старшим днювальним відділення з 2006 року по теперішній час, є членом ради колективу засуджених відділення та активним помічником адміністрації. Засуджений дотримується встановлених правил поведінки, до праці ставиться сумлінно, приймає активну участь у роботах по благоустрою відділення, а також активну участь у громадському житті відділення, спілкується з засудженими позитивної спрямованості, у ставленні до працівників адміністрації тактовний, щирий, ввічливий, виконує всі їх законні вимоги, вину у скоєному злочині визнає, щиро розкаюється. Маючи позов в сумі 120,53 грн. повністю його відшкодував з заробітної плати. Навчався у Дар’ївському навчальному центрі, отримав професію - швачка 3-го розряду. Відмова у заміні невідбутої частини покарання більш м’яким у березні 2010 року, а також факт наявності за весь період відбування покарання лише двох стягнень, які погашені та зняті, не є законною підставою відмови в умовно-достроковому звільненні засудженого. В матеріалах справи є достатньо переконливих даних, які свідчать про те, що понесене засудженим покарання досягло мети, передбаченої ст.50 ч.2 КК України. Отже вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 за весь період відбування покарання своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримання апеляції, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Суд допустив неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків, викладених у постанові, фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Таке звільнення може бути застосовано після фактичного відбуття засудженим не менше ? строку покарання, призначеного за умисний особливо тяжкий злочин.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.02р. №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Суд вказані вимоги закону не виконав, а тому не з’ясував повною мірою питання чи довів ОСОБА_1 своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Суд повно та всебічно не дослідив всіх даних про особу засудженого, не дав належної оцінки матеріалам справи, не з’ясував чи був ОСОБА_1 працевлаштований у виправній колонії та як ставився до своїх обов’язків, чи брав участь у роботах з благоустрою колонії і прилеглої до неї території, поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних роботах із забезпечення колонії продовольством, як то передбачено ст.118 КВК України. Крім того суд не з’ясував питання щодо додержання ОСОБА_1 вимог режиму, чи були застосовані до нього заходи заохочення, чи має він незняті та непогашені заходи стягнення, чи брав він участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також які його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Посилання суду на відмову засудженому 11.03.10р. в заміні покарання на більш м’яке, як на підставу для відмови в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання –являється необґрунтованим, оскільки факт вказаної відмови не перешкоджає згідно зі ст.407 КПК України умовно-достроковому звільненню. Крім того, з моменту відмови у заміні покарання на більш м’яке, сплив значний час.
Доводи суду про те, що засуджений не довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, оскільки 02.06.10р. йому була оголошена догана за недбайливе ставлення до виконання обов’язків –є безґрунтовними, так як вказаний захід стягнення був достроково знятий відповідно до ст.ст.130, 134 КВК України.
При таких обставинах постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову місцевого Білозерського районного суду Херсонської області від 16.11.10р. про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 –скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суддів.
Головуючий :
Судді :