18.01.2011
Справа № 11-18/2011 Головуючий в 1 інст.: Червоненко Д.В.
Категорія: ст.171 ч.1 КК України Доповідач: Жила І.Е.
У Х В А Л А
іменем України
18 січня 2011 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого судді –Жили І.Е.
суддів –Вороненко Т.В., Післєгіної Л.М.
з участю прокурора –Литвиненка О.О.
потерпілого –ОСОБА_1
представника потерпілого –ОСОБА_2
засудженого –ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцією потерпілого ОСОБА_1, апеляцією захисника ОСОБА_4 на вирок місцевого Новокаховського міського суду Херсонської області від 3.08.10р.,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком :
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області, українець, гр-н України, освіта професійно-технічна, одружений, працюючий слюсарем у ВАТ «АПФ «Таврія», проживаючий по АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.125 ч. 2 КК України до штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.; за ст.171 ч.1 КК України –виправданий, запобіжний захід обраний –підписка про невиїзд.
ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 03.09.09р. близько 20 год. 30 хв., знаходячись на майданчику автостоянки біля адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», розташованої по пр.Дніпровському,299 у м.Нова Каховка Херсонської області, умисно наніс предметом, схожим на гумову дубинку, численні удари по тулубу, голові і руках потерпілому ОСОБА_1, внаслідок чого заподіяв останньому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я у вигляді забійних ран волосистої частини голови, струс головного мозку, множинних саден верхніх кінцівок.
Крім того, ОСОБА_3 виправданий за обвинуваченням в тому, що він 03.09.09р. близько 20 год. 30 хв., знаходячись на майданчику автостоянки біля адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», розташованої по пр.Дніпровському,299 у м. Нова Каховка Херсонської області умисно перешкоджав ОСОБА_1 у здійсненні ним законної професійної діяльності журналіста.
Так, 03.09.09р. близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1, який на підставі трудової угоди від 01.01.09р., укладеної ним з ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин», службового посвідчення фотокореспондента УНІАН від 18.02.09р. № 281 та редакційного завдання, одержаного через мобільний зв’язок від редактора відділу фотосервісу УНІАН ОСОБА_5, здійснював свою професійну діяльність журналіста з підготовки фоторепортажу подій, які відбувались під час захоплення адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», розташованої по пр.Дніпровському,299 у м. Нова Каховка Херсонської області, використовуючи при цьому права та виконуючи обов’язки, передбачені вищезгаданою трудовою угодою, Законом України «Про інформацію»та ст.25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», з використанням власної фотокамери з об’єктивом зі фотоспалахом, проводив фотозйомку подій, що відбувались під час захоплення адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», переміщуючись по території перед вказаною будівлею помітив трьох чоловіків, одягнених у чорний спецодяг, двоє з яких вели під руки третього, який був поранений, та почав проводити фотозйомку вказаних осіб.
В цей момент працівник ВАТ «АПФ «Таврія»ОСОБА_3, який був викликаний на підприємство заводською сиреною, знаходячись поруч із ОСОБА_1 на майданчику автостоянки і побачивши, що той проводить фотозйомку, з метою перешкоджання йому у проведенні фотозйомки, тобто створення перепон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації останнім, направився до ОСОБА_1, дістаючи при цьому з-під куртки предмет, схожий на гумову дубинку.
Побачивши ОСОБА_3, який направлявся в його бік із наміром нанести вказаним предметом йому удари, ОСОБА_1 показав йому свою фотокамеру та голосно повідомив, що він є журналістом, при цьому намагаючись втекти від нього. Однак ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 є журналістом і виконує свої професійні обов’язки, з метою перешкоджання йому в одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації наздогнав ОСОБА_1, збив його з ніг та наніс йому предметом, схожим на гумову дубинку, численні удари по тулубу, голові і руках, внаслідок чого ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, пошкоджена його фотокамера, із використанням якої він виконував свої професійні обов'язки, що унеможливило в подальшому виконання ним таких обов’язків.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на незаконність вироку через неправильне застосування закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, виправдовуючи ОСОБА_3 за ст.171 ч.1 КК України, суд не дав об’єктивної оцінки свідченням потерпілого ОСОБА_1, даних в ході судового слідства, зокрема про те, що ОСОБА_3, побачивши як потерпілий проводить фотозйомку, різко направився в його сторону, дістав з-під куртки гумову дубинку та із словами: «Чого ти їх знімаєш?», підбіг з наміром вдарити дубинкою. При цьому потерпілий почав тікати, показуючи ОСОБА_3 свою фотокамеру та голосно викрикуючи, що він є фотокореспондентом. Однак не дивлячись на це, ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_1, збив з ніг та наніс йому дубинкою численні удари по тулубу, голові і руках, від падіння була пошкоджена фотокамера, внаслідок чого потерпілий не міг проводити фотозйомку. Таким чином, незважаючи на те, що будь яких інших зовнішніх ознак того, що ОСОБА_1 є журналістом, зокрема жилетки з написом «преса»чи посвідчення журналіста в той момент у нього не було, але саме зі слів потерпілого, ОСОБА_3 стало достовірно відомо, що ОСОБА_1 є журналістом і це підтверджувалось наявністю в нього фотокамери.
Крім того, суд належним чином не мотивував дії засудженого ОСОБА_3 за ст.125 ч 2 КК України. Не зрозуміло, який характер носили дії засудженого (умисні чи необережні). Це протиріччя судом не усунуто. При таких обставинах, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції потерпілій ОСОБА_1 вказує на незаконність вироку суду в частині виправдання ОСОБА_3 за ст.171 ч.1 КК України, у зв’язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідств, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону. Так, виправдовуючи ОСОБА_3 за ст.171 ч.1 КК України, суд першої інстанції однобічно й необ’єктивно оцінив докази з явною перевагою їх убік засудженого, що спричинило невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду, викладені у вироку. В діях ОСОБА_3 убачається протиправне, шляхом застосування фізичної сили, створення потерпілому, як фотокореспондентові (журналістові) УНІАН, перешкод під час проведення професійної фотозйомки подій при захопленні адміністративного будинку ВАТ «АПФ «Таврія»(за межами території, охоронюваного підприємства), яке мало місце 03.09.09р. близько 20 год 30 хв. в м.Новій Каховці по проспекту Дніпровському,299. Показання засудженого про те, що потерпілий, фотографував його впритул, спростовується фактом відсутності таких відзнятих фотознімків. Показання засудженого щодо заподіяння тілесних ушкоджень –є суперечливими, та спростовуються зібраними по справі доказами. Суд першої інстанції у вироку перекрутив факти, указавши, що зовнішніх ознак того, що він є журналістом, а саме жилетки з написом «преса»або посвідчення журналіста, в той момент у нього не було. При цьому суд не врахував його показань про те, що через раптовість подій, про хід яких він проводив оперативну фотозйомку, він не встиг надягти на себе одяг, що говорив би про приналежність до ЗМІ. Під час нападу на нього ОСОБА_3 він мав при собі посвідчення журналіста але не мав можливості пред’явити його. Засуджений бачив у нього в руках фотокамеру, а тому зобов’язаний був припустити, що він є фотокореспондентом одного зі ЗМІ. У нього не було в руках предметів, які могли б нести в собі загрозу, а ОСОБА_3, будучи охоронцем ВАТ «АПФ «Таврія», повинен був з’ясувати, хто перед ним перебуває. Суд не поставився критично до показань засудженого про те, що від вибуху двох газових шашок, у нього сльозилися очі, і йому стало погано. А коли потерпілий робив фотозйомку, спалахи відбивалися в нього прямо перед очима, від чого вони сильно боліли. Вказане спростовується тим, що засуджений побачив чорний ліхтарик, який підбирає та переслідував трьох чоловік у чорному спецодязі. Крім того, ОСОБА_3 не звертався в медичну установу за медичною допомогою, що повинне було викликати сумнів в правдивості показань останнього. Зроблені потерпілим фотознімки також спростовують показання засудженого про те, що в ОСОБА_3 сльозилися очі, які боліли від фотоспалаху. Суд не дав оцінки його показанням про факт нанесення йому тілесних ушкоджень з боку громадянина ОСОБА_6. Це привело до неправильної кваліфікації дій засудженого, неправильного застосування кримінального закону. Суд мав би повернути справу на додаткове розслідування у зв’язку з необхідністю кваліфікації дій засудженого за статтею Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за більше тяжкий злочин або для пред’явлення йому обвинувачення, що до цього не було пред’явлено, зокрема за ст.296 ч.4 КК України. Просить вирок в частині виправдання ОСОБА_3 за ст.171 ч.1 КК України –скасувати, постановити новий вирок, за яким визнати засудженого винним за ст.171 ч.1 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк три роки. В частині засудження ОСОБА_3 за ст.125 ч.2 КК України –вирок залишити без змін. Винести окрему ухвалу з приводу неповноти досудового слідства і необхідності проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України щодо ОСОБА_3 за фактом вчинення ним злочину, передбаченого ст.296 ч.4 КК України, і щодо ОСОБА_6 за фактом вчинення ним злочинів, передбачених ст.ст.125 ч.2, 171 ч.1, 296 ч.4 КК України, яку направити прокурору м.Нова Каховка для виконання.
В апеляції захисник ОСОБА_4 вказує на незаконність вироку в частині засудження ОСОБА_3 за ст.125 ч.2 КК України. Так, потерпілий ОСОБА_1 в ході досудового слідства неодноразово показував, що його били дві особи - ОСОБА_3 і ОСОБА_6, проте ні досудовим, ні судовим слідством достовірно не встановлено чиїми діями потерпілому завдані тілесні ушкодження. Суд не дав ніякої оцінки фотознімкам, зробленим ОСОБА_1, де зображений ОСОБА_3, який тікає з місця події після пошкодження його очей двічі отруйним газом. У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснювали, що ОСОБА_1 говорив їм, що йому дісталось і від своїх і від чужих. Таким чином, по справі не здобуто об’єктивних доказів, які достовірно і беззаперечно підтверджували б вину ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який його засуджено. Просить вирок в частині визнання винним та засудження ОСОБА_3 за ст.125 ч.2 КК України –скасувати, а його виправдати за цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про необхідність часткового задоволення апеляції потерпілого, а саме: в частині, що не суперечить апеляції прокурора, про відхилення апеляції захисника ОСОБА_4, пояснення потерпілого ОСОБА_1 про задоволення його апеляції у повному обсязі і апеляції прокурора частково та про відхилення апеляції захисника ОСОБА_4, пояснення засудженого ОСОБА_3 про підтримання апеляції захисту та про відхилення апеляцій прокурора та потерпілого, останнє слово засудженого, в якому він просив задовольнити апеляцію його захисника, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який він засуджений, при обставинах встановлених судом та викладених у вироку, повністю доведена та підтверджується наступними доказами.
У суді першої інстанції засуджений свою вину визнав частково та показав, що працює охоронцем у ВАТ «АПФ «Таврія», куди прийшов 03.09.09р. близько 20 години на звук заводської сирени. Там було велике скупчення людей, всі бігали, навколо був дим та шум. Коли він підійшов до натовпу, біля нього вибухнула газова шашка, від чого у нього засльозились очі та стало зле, тому він відійшов убік до кущів. Через декілька хвилин біля нього вибухнула друга шашка і він відбіг до огорожі, де присів, намагаючись прийти до тями. Побачивши на землі біля себе ручний ліхтарик з довгою рукояткою чорного кольору, він підібрав його. Потім він побачив трьох чоловіків у чорному спецодязі та побіг за ними, щось кричав їм. Крайній чоловік праворуч тримав у руці щит. В цей момент перед цими трьома чоловіками вибіг невідомий йому хлопець з фотоапаратом у руках і почав знімати. Про те, що він фотографує, він здогадався по роботі спалаху на фотоапараті. Побачивши його, хлопець почав його фотографувати, блискаючи спалахом прямо перед очима. Він узяв хлопця за одяг ззаду в районі шиї, сказав йому, щоб він його не фотографував та відштовхнув від себе. При цьому він допускає, що можливо й наніс йому удар ліхтариком. Потерпілий не казав, що він являється фотокореспондентом або журналістом та не показував посвідчення.
Незважаючи на часткове визнання засудженим своєї вини, вона повністю підтверджується:
Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 про те, що він 03.09.09р. близько 20 год. 30 хв. здійснював свою професійну діяльність журналіста з підготовки фоторепортажу подій, які відбувались під час захоплення адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія». Він помітив трьох невідомих чоловіків, одягнених у чорний спецодяг, двоє з яких вели під руки третього, останній був поранений. Він почав проводити фотозйомку вказаних осіб. Під час фотозйомки він побачив засудженого, який йшов за вказаними трьома чоловіками. Побачивши, що він проводить зйомку, засуджений різко направився в його сторону, дістав з-під куртки гумову дубинку та зі словами «чого ти їх знімаєш?»підбіг до нього із наміром вдарити дубинкою. Він почав тікати, показуючи засудженому свою фотокамеру та викрикуючи, що він є фотокореспондентом, однак не дивлячись на це, останній наздогнав його, збив з ніг та наніс йому дубинкою численні удари по тулубу, голові, руках. Від падіння була пошкоджена його фотокамера. Зовнішніх ознак того, що він є журналістом, зокрема жилетки з написом «преса»в той момент у нього не було. Посвідчення журналіста у нього знаходилось у кишені але він не встиг його показати.
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 про те, що 03.09.09р. приблизно о 20 год. 40 хв. –20 год. 45 хв. він знаходився біля будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», де було велике скупчення людей, був дим, галас, шум сирени, відчувався запах газу. Він побачив потерпілого, у якого була кров і той скаржився що йому пошкодили фотоапарат.
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 про те, що вона працює на ВАТ «АПФ «Таврія», куди вона прибула 03.09.09р. близько 20 год.20 хв. По дорозі до прохідної вона зустріла ОСОБА_1, на голові і обличчі у якого була кров. За зовнішнім виглядом не було видно, що потерпілий являється журналістом. На її запитання він сказав, що його побили. Біля заводу була велика кількість людей, метушня, крики, лунала сирена, навкруги був дим, газ.
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_10
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 про те, що в ході подій 3.09.09р., які відбувались під час захоплення адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», мало місце велике скупчення людей, відчувався сильний запах газу, були: дим, галас, крики, шум сирени, вибухи. На потерпілому не було ні яких знаків, які б свідчили про його належність до журналістів.
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, про те, що в ході подій 3.09.09р., які відбувались біля адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», мало місце велике скупчення людей, відчувався сильний запах газу, навколо був дим та шум сирени, було погано чути один одного. На потерпілому не було ні яких знаків, які б вказували що він є журналістом.
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 про те, що в ході подій 3.09.09р., під час захоплення адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», мало місце велике скупчення людей, відчувався сильний запах газу від шашок, був дим, галас, шум сирени, було багато поранених людей у крові. На потерпілому не було ні яких знаків, які б вказували що він є журналістом. Голова потерпілого була трохи у крові, він скаржився що його вдарили.
Фотознімками, зробленими потерпілим ОСОБА_1 03.09.09р. біля ВАТ «АПФ «Таврія», та долученими до справи, на яких зображено ОСОБА_3, який біжить за трьома чоловіками, тримаючи у руці продовгуватий предмет, схожий на дубинку, а також фотознімком ОСОБА_3, зробленим потерпілим після його побиття (т.1 а.с.110-113, 117).
Висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забійних ран волосистої частини голови, струс головного мозку, множинні садни верхніх кінцівок, які могли виникнути 03.03.09р. та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (т.1 а.с.84-85).
Протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 і ОСОБА_3, в ході якого вони показали та розказали про події, що мали місце 03.09.09р. за їх участю біля ВАТ «АПФ «Таврія», коли ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження (т.1 а.с.213-235).
Висновком додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого тілесні ушкодження ОСОБА_1 могли бути заподіяні при вказаних ним обставинах і способом. При обставинах і способом, вказаних ОСОБА_3 тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникнути не могли (т.1 а.с.90).
Таким чином, вказані докази у сукупності повністю спростовують доводи апеляції захисника ОСОБА_4 щодо непричетності засудженого до інкримінованого йому злочину та підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Дії засудженого за ст.125 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
Висновки суду щодо виправдання засудженого за ст.171 ч.1 КК України –є обґрунтованими.
Суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.171 ч.1 КК України, характеризується прямим умислом, при якому винний усвідомлює, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста.
Суд вірно прийшов до висновку, що по справі не здобуто беззаперечних доказів того, що засуджений усвідомлював, що його дії спрямовані саме проти журналіста і вони перешкоджають законній діяльності останнього.
Так, із показань засудженого слідує, що він не був поінформований про професійну належність потерпілого.
Із показань потерпілого видно, що зовнішніх ознак того, що він є журналістом, зокрема жилетки з написом «преса»у нього не було, а відповідне посвідчення він не встиг показати.
Отже, потерпілий, як журналіст не був зовнішньо забезпечений документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси, як то передбачено Законом України від 23.09.97р. «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», крім того, він не встиг пред’явити посвідчення журналіста, а тому у засудженого не було ні яких підстав вважати, що потерпілий являється журналістом.
Доводи апеляцій прокурора і потерпілого про те, що ОСОБА_1 показував ОСОБА_3 свою фотокамеру та інформував останнього, що він є фотокореспондентом –являються безґрунтовними.
Так, наявність фотокамери у особи не свідчить про належність цієї особи до категорії журналістів. А що стосується поінформування засудженого з боку потерпілого про професійну належність останнього, то цей факт, крім потерпілого, ні ким не підтверджується та заперечується засудженим. До того ж в умовах, при яких відбувались події, зокрема: коли мали місце велике скупчення людей, галас, шум, крики, звук сирени, застосування сльозогінного газу, диму, про що показали ОСОБА_3 і свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, засуджений міг і не почути повідомлення потерпілого. Заперечення тієї обставини, що засуджений міг не почути потерпілого, носило б характер припущень. Відповідно ж до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Показання ОСОБА_3 про умови подій, які відбувались під час захоплення адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», повністю узгоджуються з показаннями вказаних свідків.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції на законних підставах виправдав ОСОБА_3 за ст.171 ч.1 КК України, тобто в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів.
Посилання апеляцій прокурора та потерпілого на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічність, неповну і необ’єктивність досудового і судового слідств - являються необґрунтованими, так як вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б про це свідчили.
Враховуючи, що згідно зі ст.275 КПК України, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред’явленого обвинувачення, то доводи апеляції потерпілого про неповноту судового слідства, у зв’язку з ненаправленням справи на додаткове розслідування та непритягненням засудженого до кримінальної відповідальності за ст.296 ч.4 КК України, а ОСОБА_6 за ст.ст.125 ч.2, 171 ч.1, 296 ч.4 КК України, –є безпідставними. Так, по кримінальній справі обвинувачення було пред’явлено тільки за ст.ст.125 ч.2, 171 ч.1 КК України і лише ОСОБА_3, тому суд розглядав справу виключно щодо останнього і в межах вказаного обвинувачення. В ході судового слідства клопотань від прокурора, потерпілого та його представника про повернення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про нове обвинувачення та про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи в порядку ст.ст.276, 278 КПК України –не надходило. Крім того, в матеріалах справи міститься не скасована постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ст.ст.125 ч.2, 171 ч.1 КК України (т.1 а.с.240-241).
Посилання апеляції прокурора на те, що з вироку не зрозуміло, який характер носили дії засудженого: умисні чи необережні –не відповідають дійсності, оскільки суд у вироку, викладаючи формулювання обвинувачення та роблячи висновок про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст.125 ч.2 КК України, зазначив про умисну форму вини.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування або зміни вироку, зокрема щодо неналежного мотивування дій засудженого, про що вказує прокурор в апеляції - не встановлено.
Призначаючи засудженому вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, врахував відсутність обставин справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.
При таких обставинах, покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, та є необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок місцевого Новокаховського міського суду Херсонської області від 3.08.10р. щодо ОСОБА_3 –без змін.
Головуючий :
Судді :