15.02.2011
Справа №22ц-824,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Склярська І.В.
Категорія: 27 Доповідач –Пузанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року лютого місяця «15»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Пузанової Л.В.
Суддів: Воронцової Л.П., Закарян К.Г. при секретарі –Красношапка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «07»жовтня 2010 року в справі
за позовом
відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, зазначаючи, що 08 вересня 2008 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачці був відкритий картковий рахунок та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 14000 грн. строком до 08 вересня 2010 року зі сплатою 29,9% річних за користування кредитними коштами.
Всього відповідачка в рамках кредитного ліміту отримала кредитні кошти в сумі 14984,16 грн.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно зараховувати на картковий рахунок внесок в сумі, не менше 5% від залишку заборгованості за кредитом на день, наступний за датою розрахунку процентних платежів.
Посилаючись на те, що відповідачка вказаний обов’язок не виконує, в результаті чого її борг перед банком станом на 12 серпня 2009 року становить 15807,21 грн., позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 достроково суму боргу за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням суду від 07 жовтня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що суд недостатньо дослідив обставини щодо розміру її заборгованості перед банком, а також щодо отримання нею листів-повідомлень про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник позивача доводи скарги не визнав, а рішення суду просив залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 08 вересня 2008 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачці фактично надано кредит в сумі 14984,16 грн. зі строком користування кредитними коштами до 08 вересня 2010 року зі сплатою 29,9% річних.
При цьому ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно частково погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами шляхом внесення на картковий рахунок не менше 5% від залишку заборгованості за кредитом.
Відповідачка повертала кредит та сплачувала відсотки за користування кредитом не в повному об’ємі, в результаті чого станом на 12 серпня 2009 року її заборгованість перед банком становила 3835,71 грн.
Зазначені факти сторони визнають і не спростовують.
При вказаних обставинах суд, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про те, що позивач, як кредитодавець, відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_2, як позичальника, що прострочив повернення чергової частини позики, дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів і обґрунтовано стягнув з відповідачки належні позивачеві грошові кошти, в тому числі, комісію за здійснення розрахунково-касових операцій в сумі 387,34 грн., як це передбачено умовами укладеного сторонами кредитного договору.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та вимогам норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду по суті спору не спростовують і, як такі, що не ґрунтуються на законі та доказах, підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на те, що суд неповно дослідив обставини щодо розміру наявної у ОСОБА_2 заборгованості перед банком і не витребував необхідні для цього докази, не підтверджене матеріалами справи, в якій відсутні будь-які заяви відповідачки чи її представника про забезпечення доказів через складнощі у їх поданні, в той час, як ОСОБА_2 не надала суду, в тому числі і суду апеляційної інстанції, наявних у неї відповідних платіжних документів у підтвердження оплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі більшому, ніж про це зазначив позивач і не посилалася на неможливість подати вказані документи з певних причин.
Не підтверджені належними доказами і твердження апелянта про неотримання від банку листа-повідомлення про наявну заборгованість за кредитним договором і про дострокове виконання грошових зобов’язань за цим договором, в той час, як позивач надав суду поштове повідомлення про вручення вказаного листа ОСОБА_2 03.06.2009 року /а.с. 46,47/.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 07 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова
бт.