Справа № 22-ц-371/2011 Головуючий у I інстанції – Кулініч Ю.П.
Категорія – цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХромець Н.С.,
суддів:Острянського В.І., Страшного М.М.,
при секретарі:Вареник О.М.,
за участю:представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача Падалки О.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
Заочним рішенням Деснянського районного суду від 21 жовтня 2010 року позов ОСОБА_7 задоволений, відповідача зобов’язано протягом трьох днів з дня набрання чинності рішенням суду повернути позивачеві автомобіль марки CHERY AMULET 7162, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та ключі від нього. Рішенням суду також стягнуто з відповідача на користь позивача 570 грн. у повернення судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт посилається на умови кредитно-заставного договору між сторонами, відповідно до яких позивач зобов’язаний сплатити банку винагороду за період перебування предмету застави у володінні банку, а також на норми ст.ст. 44, 45 Закону України „Про заставу”. Відповідач вважає, що відповідно до названих норм він має право не передавати позичальнику заставне майно до повного виконання зобов'язань позичальника.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
По справі встановлено, що 02 вересня 2008 року між Комерційним банком „ПриватБанк” та ОСОБА_7 укладений кредитно-заставний договір за яким позивач отримав кредит у розмірі 48921 грн. на придбання автомобіля і заставив цей автомобіль у забезпечення виконання кредитних зобов'язань. 01 липня 2010 року працівниками банку автомобіль вилучено з володіння позичальника ОСОБА_7, який допустив прострочення платежів за кредитним договором, про що складений акт (а.с. 11). Прострочену заборгованість позивач погасив 07 липня 2010 року і в цей же день звернувся до відповідача із заявою про повернення автомобіля (а.с. 21, 22), але відповідач автомобіль не повернув.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції послався на недоведеність відповідачем наявності невиконаних позивачем зобов'язань за кредитно-заставним договором, а відтак – безпідставність утримання предмета застави.
Висновок суду відповідає встановленим обставинам справи і вимогам закону, враховуючи наступне. Підставою для вилучення заставленого майна у власника банк зазначає наявність у позивача простроченої заборгованості по кредиту станом на 01 липня 2010 року. Відповідно до вимог ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та п. 12.2.1 кредитно-заставного договору (а.с.69) у разі настання події дефолту, у тому числі наявності простроченої заборгованості, банк зобов’язаний надіслати позичальнику письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення у порядку, визначеному зазначеними вище нормами закону та умовами договору, банк позивачеві по даній справі не надсилав. Відсутні також відомості про вчинення відповідачем дій, які б свідчили про звернення стягнення на заставлене майно. Крім того, встановлено, що позивач протягом семи днів, а не тридцяти, як передбачено ст. 28 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” і п.12.2.5 договору, погасив прострочену заборгованість і не мав такої станом на 07.07.2010 р. та не має на теперішній час. За вирішенням питання про повернення автомобіля позивач звернувся 07 липня 2010 року, але до теперішнього часу автомобіль не повернуто. Наведені обставини є підставою для висновку про те, що автомобіль у власника був вилучений без законних підстав і без законних підстав утримується відповідачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Посилання апелянта на норми ст.ст. 44, 45 Закону України „Про заставу”є безпідставними, оскільки ці норми не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі. Стаття 44 Закону України „Про заставу” визначає заклад як такий вид застави рухомого майна, при якому предмет застави передається у володіння заставодержателя. Предмет застави за кредитно-заставним договором між сторонами у даній справі, згідно з п. 17.9 цього договору, знаходиться у володінні власника ОСОБА_7 за адресою його проживання.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” відхилити, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: