08.02.2011
Справа № 11-123/2011 Головуючий в 1 інст.: Кравченко І.М.
Категорія: розгляд подання
про умовно-дострокове
звільнення Доповідач: Жила І.Е.
У Х В А Л А
іменем України
8 лютого 2011 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого судді –Жили І.Е.
суддів – Михайлика М.І., Черствої Є.О.
з участю прокурора – Чередниченко Є.Г.
засудженого – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову місцевого Білозерського районного суду Херсонської області від 27.10.10р.,
в с т а н о в и л а :
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання начальника Дар’ївської виправної колонії №10 УДДУ ПВП в Херсонській області про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м.Миколаєва, українця, гр.-на України, освіта середня, розлученого, мешканця: АДРЕСА_1, раніше судимого: 21.11.93р. Ленінським районним судом Миколаївської області за ст.206 ч.2, 46-1 КК України (1960р.) на 2 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на один рік; засудженого: 13.06.03р. апеляційним судом Миколаївської області за ст.ст.263 ч.1, 296 ч.1, 15 ч.2, 115 ч.2 п.7, 70 КК України на 10 років позбавлення волі (початок строку 10.02.03р., кінець строку 10.02.13р.).
Відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 суд послався на те, що засуджений за час відбуття покарання завдані злочином збитки не відшкодовував, а сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися особи, які відбувають покарання, також при звільненні від покарання слід враховувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого. Враховуючи наведене суд зробив висновок, що за час відбування покарання засуджений не довів своє виправлення та перевиховання, а тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення є передчасним.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує на необґрунтованість постанови суду. Так, однім із мотивів відмови йому в умовно-достроковому звільненні стало невідшкодування збитків, заподіяних злочином. Проте, чинне законодавство не передбачає таку підставу для відмови в умовно-достроковому звільненні. Крім того, суд не врахував, що він повністю відшкодував вказані збитки ще в 2007 році, про ще є відповідні документи у справі. Суд також не врахував його ставлення до праці, наявність заохочень. Просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а постанови суду без змін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Суд допустив неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків, викладених у постанові, фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Таке звільнення може бути застосовано після фактичного відбуття засудженим не менше ? строку покарання, призначеного за умисний особливо тяжкий злочин.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.02р. №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Суд вказані вимоги закону не виконав, не з’ясував питання чи довів ОСОБА_2 своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Суд повно та всебічно не дослідив всіх даних про особу засудженого, не дав належної оцінки матеріалам справи, не з’ясував чи був ОСОБА_2 працевлаштований у виправній колонії та як ставився до своїх обов’язків, чи брав участь у роботах з благоустрою колонії і прилеглої до неї території, поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних роботах із забезпечення колонії продовольством, як то передбачено ст.118 КВК України. Крім того, суд не з’ясував питання щодо додержання ОСОБА_2 вимог режиму, чи були застосовані до нього заходи заохочення, чи має він незняті та непогашені заходи стягнення, чи брав він участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також які його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Посилання суду на невідшкодування засудженим завданих злочином збитків, як на підставу для відмови в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання – являється необґрунтованими, оскільки відповідно до довідки з Дар’ївської ВК №10 УДДУ ПВП в Херсонській області (а.с.4), ОСОБА_2 цивільний позов у кримінальній справі відшкодував 29.07.07р., а виконавчі листи з цього приводу повернуті до суду.
При таких обставинах постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити, а постанову щодо нього місцевого Білозерського районного суду Херсонської області від 27.10.10р. про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання –скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, іншим складом суддів.
Головуючий :
Судді :