ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 січня 2011 року 10:19 № 2а-7423/10/2670
За позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Артвітель»
простягнення в доход держави, коштів одержаних за нікчемною угодою,
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Колесник І.Ю.
Представники:
Від позивача:Куриленко М.Є. п/к довіреність №7 від 04.01.2011,
Від відповідачів:1) Кулик І.А. п/к довіреність б/н від 10.01.2011,
2) не з’явились.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 18.01.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про зобов'язання ТОВ «Артвітель»повернути ТОВ «Сучасні технології будівництва»одержані за договором №1К-05/09БМТ від 25.05.2009 грошові кошти в розмірі 9500000,00 грн. та стягнення з ТОВ «Сучасні технології будівництва» в доход держави, повернуті ТОВ «Артвітель»грошові кошти в розмірі 9500000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2010 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 04.06.2010.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких пояснив, що відповідачами було укладено договір №1К-05/09БМТ від 25.05.2009, предметом якого є здійснення будівельно-монтажних робіт, загальна ціна робіт за яким складає 9500000,00 грн. (в т.ч. 1583333,33 грн. ПДВ). Сторонами договору було підписано акти виконаних робіт, внаслідок чого відповідач-1 здійснив повну оплату за договором.
Позивач стверджує, що договір №1К-05/09БМТ від 25.05.2009 є нікчемним, у зв’язку з тим, що був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки як встановлено з пояснень ОСОБА_1 що були надані ним 27.10.09р. Старшому оперуповноваженому ВБФСПД ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва встановлено, що не зважаючи на те, що згідно установчих документів ОСОБА_1 є єдиним засновником підприємства та займав посаду керівника ТОВ «Артвітель», жодних дій щодо створення чи діяльності ТОВ «Артвітель»не вчиняв, жодної документації від імені ТОВ «Артвітель»не підписував, ці пояснення знайшли своє підтвердження у висновку Спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 01.11.09р. за № 1810 та від 23.02.10р. за № 205.
При цьому, позивач відзначає про наявність наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однієї із сторін угоди, саме у ТОВ «Артвітель».
Викладене є підставою для застосування ч 1 ст. 208 ГК України, тобто за наявності наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у відповідача-2 усе одержане ним повинно бути повернено відповідачу-1, а одержане останнім або належне йому на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Представник відповідача-1 в судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог заперечив в обґрунтування зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений. Письмових заперечень до позовної заяви не надав.
У зв’язку з нез’явленням представника відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва (надалі –позивач) на підставі направлень від 05.10.09р. № 886 та від 02.11.09р. № 994 проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(надалі –відповідач-1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, за результатами якої було складено акт від 20.11.2009 року №5845/2305/31458110.
Як вбачається з акту перевіркою було встановлено, що між відповідачем-1, як замовник, та відповідачем-2, як виконавець, було укладено договір №1К-05/09БМТ від 25.05.2009, предметом якого є здійснення будівельно-монтажних робіт, загальна ціна робіт за яким складає 9500000,00 грн. (в т.ч. 1583333,33 грн. ПДВ).
Сторонами договору були підписані акти виконаних робіт згідно з якими загальна вартість послуг отриманих ТОВ «Сучасні технології будівництва»від ТОВ «Артвітель»за період з 01.06.2009р. по 30.06.2009р. складає 9500000,00 грн. (в т.ч. 1583333,33 грн. ПДВ), а також виписано податкові накладні № 261 від 25.06.09 на суму 5490000грн. В т. ч. ПДВ –915000.0грн. та № 262 від 26.06.09 на суму 4010000.0 грн. В т.ч. ПДВ –668333.33грн. Сторони виконали свої зобов'язання у повному обсязі і взаємних зауважень не мали.
На підставі зазначених податкових накладних відповідач-1 включив до складу податкового кредиту за червень 2009 року суму сплаченого за договором податку на додану вартість в розмірі 1583333,33 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту перевірки та відповідачем-1 не заперечується.
Судом встановлено, що відповідач-2 зареєстрований як юридична особа Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією, код 34645291, засновник та директор підприємства значиться ОСОБА_1, дана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Крім того з пояснень представника позивача та наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 жодних дій щодо створення ТОВ «Артвітель»не вчиняв, діяльності від імені вказано підприємства не здійснював, зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями пояснень ОСОБА_1 що були надані ним 27.10.09р. Старшому оперуповноваженому ВБФСПД ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.
Більш того, з наявної в матеріалах справи копії висновку Спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 23.02.10р. за № 205, предметом дослідження якого були підписи вчинені від імені громадянина Гуцола Є.В. на договорі № 1К-05/09-БМР від 25.05.09р. та на податкових накладних № 262 від 26.06.09р. та №261 від 05.06.09р., вбачається, що підписи виконані на досліджуваних документах вчинені не гр. ОСОБА_1., а іншою особою (а.с. 96).
Таким чином, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Артвітель»здійснювалася без участі та відома юридично уповноваженої особи –директора (власника) підприємства гр. ОСОБА_1, без його вільного волевиявлення. Діяльністю ТОВ «Артвітель»займалися особи, які не мають до вказаного підприємства ніякого відношення, що свідчить про протиправний характер діяльності та наявні ознаки фіктивності ТОВ «Артвітель».
Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим ст. 228 Цивільного кодексу України вказує на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Зі змісту викладеної статті випливає висновок, що такі правочини являють собою серйозні порушення законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні інтереси.
Крім того, визначено такі правочини шляхом переліку об'єктів (цивільних прав), які можуть бути порушені його вчиненням, до яких, зокрема, належать: конституційні права і свободи людини і громадянина; майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
При цьому, коли щодо конституційних прав і свобод людини і громадянина йдеться про порушення взагалі, то стосовно майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади характер правочину конкретизовано: тут йдеться саме про антисоціальність знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.
Отже, хоча за змістом, вказаної норми безпосередньо не вказується на вину, як кваліфікуючу ознаку такого правочину, можна зробити висновок, що має бути врахована і провина особи, яка вчиняє такий правочин. Це випливає з того, що правочин є дією вольовою, спрямованою на досягнення певного результату і той, хто його вчиняє, має усвідомлювати характер своїх дій.
Варто звернути увагу на те, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, незалежно від наявності позовних вимог з боку його учасників чи інших осіб.
З огляду на викладені обставини, які зокрема, підтверджуються наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про законність підстав щодо застосування у спірних правовідносинах санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, оскільки саме вчинення правочину з наявністю умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є підставою для застосування зазначених санкцій, а не сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки у такому випадку правопорушенням є саме несплата податків.
А також судом враховується, що норми Господарського кодексу України регулюють саме господарські правовідносини, за наслідками здійснення яких у даній справі виникли спірні правовідносини, тобто є спеціальними.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Отже, за змістом цієї статті застосування встановлених нею санкцій можливе в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Матеріалами справи підтверджується наявність наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однією із сторін угоди, а саме ТОВ «АртВіль».
При цьому, слід відзначити, що наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
У відповідності до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Артвітель»(м. Київ, пл. Святошинська, 1, к.272; код 34645291) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф. 123 код 31458110) одержані за договором №8 від 08.12.2008 грошові кошти в розмірі 9500000,00грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва» (м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф. 123 код 31458110) в доход держави, повернуті Товариством з обмеженою відповідальністю «Артвітель»(м. Київ, пл. Святошинська, 1, к.272; код 34645291) грошові кошти в розмірі 9500000,00грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом
Суддя І.В.Смолій