УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20112/11
Справа № 22ц-20112/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 46(4) інстанції – Бардін О.С.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час сумісного проживання з відповідачем за спільні кошти ними було придбане домоволодіння АДРЕСА_1, у теперішній час стосунки між ними припинено, тому просив визнати вказане домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя та розділити будинок, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 його частину.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд не звернув уваги на те, що недобудоване домоволодіння та земельну ділянку було виділено їй та двом її неповнолітнім дітям на пільгових умовах з наданням суди, яку вона повинна була виплатити протягом 25 років. Також, судом залишено поза увагою, що будівництво спірного домоволодіння було завершено після припинення шлюбних відносин, на кошти, які вона отримала в кредит. Крім того, судом не вирішено питання по земельній ділянці та не взято до уваги те, що на теперішній час будинок нею фактично продано та в ньому мешкає інша сім’я.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу і просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в позові.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що сторони з 29 грудня 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано в органах РАЦСу 31 жовтня 2005 року. 25 травня 1995 року Криворізьким державним металургійним комбінатом «Криворіжсталь» з ОСОБА_3 було укладено договір на передачу останній котеджу на пільгових умовах. Вартість котеджу згідно договору становила 696599047 крб. (6965,99 грн.). Відповідачу було надано позику в сумі 404269009 крб. (4042,69 грн.) за умови її роботи на комбінаті 25 років.
Вартість домоволодіння АДРЕСА_1 на 12 листопада 2008 року складала 268541 грн.
Задовольняючи позов про визнання домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та поділивши його між сторонами порівну з визнанням за кожним із них права власності на 1/2 частину домоволодіння, суд першої інстанції виходив з того, що на час отримання котеджу, який складався зі стін, сторони проживали однією сім’єю. Під час проживання однією сім’єю та під час шлюбу в період 1996-1998 років повністю збудували будинок і інші господарські будівлі та проводили сплату позики за отриманий ними недобудований будинок.
При вирішенні спірних правовідносин суд керувався положеннями ст. ст. 22, 25, 28 КпШС України, який діяв на час укладення сторонами шлюбу та будівництва будинку та аналогічними нормами СК України (ст. 60, 61, 70).
Однак колегія суддів вважає, що з такими висновками (у повному обсязі) погодитися не можна.
Як убачається із матеріалів справи 29 грудня 1996 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Дзержинському відділі РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис № 555.
Відповідно до договору від 23 травня 2005 року КМК «Криворіжсталь» продав на пільгових умовах ОСОБА_3 котедж, вартістю 696599047 крб., з наданням ОСОБА_3 суди для придбання котеджу в сумі 404269009 крб., а покупець зобов’язалася відпрацювати на комбінаті 25 років (а.с.110).
До укладення цього договору 18 травня 1995 року між комбінатом та ОСОБА_3 було письмово оформлено зобов’язання № 3а, згідно якого ОСОБА_3 зобов’язалася отриману нею від комбінату суду в сумі 696599047 крб. використати на покращення житлових умов. Борг по суді зобов’язалася погасити в розстрочку протягом 25 років (а.с. 111).
Рішенням виконкому Радушанської селищної ради народних депутатів від 13 серпня 1995 року ОСОБА_3 наділено земельну ділянку площею 0,15 га. для будівництва індивідуального жилого будинку (а.с. 109).
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо отримання котеджу (недобудованого будинку) під час спільного проживання сторін однією сім’єю і з урахуванням положень ст. ст. 22, 25, 28 КпШС України є їх спільною сумісною власністю, частки у якій у них є рівними, є помилковим та таким, що суперечить п. 1 ст. 17 Закону україни «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ, роз’ясненням , що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, згідно яких майно, придбане внаслідок спільної праці, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. У разі спору частка в майні повинна визначатися залежно від участі кожного з них у набутті.
Факт придбання ОСОБА_3 недобудованого будинку на сім’ю з трьох чоловік (вона та двоє її неповнолітніх дітей), за відсутності спільної праці з ОСОБА_2,крім вищезазначених доказів, підтверджено довідкою ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (правонаступник КМК «Криворіжсталь»), згідно якої відповідач з моменту отримання суди на придбання недобудованого будинку, сплачує борг шляхом утримування бухгалтерією із її щомісячної заробітної плати відповідної суми.
Письмовими матеріалами справи, допитаними свідками підтверджено, що в період шлюбу протягом 1996-1997 років, сторони добудували будинок, збудували прибудову та літню кухню-сарай, лазню, вбиральню, огорожу, замощення, загальною вартістю на 27.08.2007 року 179027,00 грн. (а.с. 57).
Ця обставина не спростовується відповідачем і в апеляційній скарзі.
На підставі рішення виконкому Довгинцівської районної у місті ради від 17.10.2007 року № 879 за ОСОБА_3 25.10.2007 року на праві приватної власності було зареєстровано спірний житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79).
До сімейних правовідносин, які існували до набуття чинності сімейного Кодексу України, тобто до 01січня 2004 року, норми цього Кодексу застосовуються лише в частині тих прав і обов’язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права та обов’язки визначаються на підставах передбачених Сімейним Кодексом.
Враховуючи, що на час отримання відповідачем недобудованого будинку (котеджу), коли сторони не перебували у шлюбі, діяв Закон України «Про власність», на час добудови будинку та господарчих будівель сторонами в період шлюбу, діяв КпШС, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» та ст. ст. 22, 28 КпШС.
Посилання суду першої інстанції на ст. 25 КпШС як на одну із підстав задоволення позову у зв’язку з тим, що якщо майно, яке було власністю одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат одного з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя виходить за межі позовних вимог, оскільки позивач не із цих підстав просив визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю сторін, а з підстав передбачених ст. ст. 60, 6, 70, 72, 74 СК України, ст. 392 ЦК України та суперечить ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України ухвалити нове рішення.
Враховуючи, що ступінь готовності придбаного відповідачем будинку (котеджу) до шлюбу з позивачем становила 50 %, позивачем не надано висновку технічно-будівельної експертизи щодо вартості виконаних робіт по добудові будинку, колегія суддів вважає, що спільне домоволодіння підлягає поділу між сторонами на 1/3 та 2/3 частини, з визнанням права власності на 1/3 частину домоволодіння за позивачем, на 2/3 частини за відповідачем.
Доводи ОСОБА_3 про те, що після розірвання шлюбу з позивачем вона продовжувала будівельні роботи в будинку, у зв’язку з чим 21.11.2007 року отримала кредит у розмірі 100000 грн., які витратила на виконання будівельних робіт та придбання будівельних матеріалів, суд оцінює критично, до уваги не бере, оскільки згідно вказаних документів будинок було добудовано та збудовано господарські споруди в 1996-1997 роках, акт готовності будинку та реєстрація права власності на нерухоме майно були отримані ОСОБА_3 у жовтні 2007 року, тобто до отримання вказаного нею кредиту.
Твердження ОСОБА_3 щодо необхідності врахування при вирішенні спору тієї обставини, що спірний будинок 14.09.2008 року проданий нею за 179000 грн. ОСОБА_5 за домашнім правочином, на даний час у будинку мешкає інша сім’я, безпідставні, оскільки спростовуються свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого власником спірного домоволодіння являється вона, крім того, відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Загальна вартість домоволодіння становить 179027,00 грн., 1/3частина – 44756,45 грн. Позивачем сплачено 51,00 грн. судового збору та 30,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню та на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 396,56 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння задовольнити частково.
Розділити житловий будинок з господарчими будівлями за адресою АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 203,0 кв.м.; літньої кухні - сарая літ. Б; вбиральні літ. В; лазні літ. Г.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину, за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
В решті позову позивачу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51,00 грн., 30,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 396,56 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева