УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20060/11
Справа № 22ц-20060/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 46 (4) інстанції – Ан О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2004 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів, які з нього стягуються на користь відповідача на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2002 року у розмірі 1/6 усіх видів його заробітку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в теперішній час він не має змоги сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини, у зв’язку з тим, що є інвалідом другої групи, не працює, має на утриманні доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, вважає, що ОСОБА_4 в змозі виплачувати йому аліменти, у зв’язку з чим, у квітні 2004 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на його утримання в розмірі 50 % всіх видів її доходу, посилаючись на те, що він став інвалідом в період шлюбу з відповідачем.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2009 року вищезазначені позови об’єднані в одне провадження.
Повторним заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, припинено стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, які стягуються на підставі виконавчого листа № 2-220 від 26 грудня 2002 року виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, відізвано вищезазначений виконавчий лист. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь та направлення справи на новий розгляд посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, судом при розгляді справи не досліджено майнове становище сторін та не витребувано відповідні довідки, чим порушено її конституційні права та позбавлено засобів до існування. Крім того, повторне заочне рішення ухвалене у відсутність її та її представника, при цьому не звернуто уваги на клопотання останнього про неможливість бути присутньою в судовому засіданні у зв’язку із знаходженням у відрядженні, а також на стан здоров’я відповідача.
Рішення суду в частині відмови у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів сторонами не оскаржено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2002 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частин від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, включаючи вартість натуроплати, починаючи з 12 липня 2002 року до зміни матеріального стану сторін.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 щодо припинення стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на її утримання за вказаним рішенням, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено неспроможність позивача виплачувати аліменти на утримання колишньої дружини, у зв’язку з тим, що він є інвалідом другої групи, не працює, має на утриманні неповнолітню доньку, прибутків від підприємницької діяльності не отримає та має єдиний дохід – пенсію. При цьому суд критично оцінив документи: про діяльність фермерського господарства «Агротехніка» за 2002-2006 роки; про наявність у позивача приватної власності; свідоцтва про реєстрацію за ОСОБА_2 транспортного засобу – автомобіля марки «Хундай-акцент», визнавши їх неналежними доказами, тобто такими, які не доводять наявність у ОСОБА_2 постійного доходу та можливості надавати ОСОБА_4 матеріальну допомогу у вигляді аліментів.
Однак, на думку колегії суддів, з висновками суду першої інстанції погодитися не можна, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 Сімейного Кодексу України право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинено за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Як убачається із матеріалів даної цивільної справи та цивільної справи № 2-220/03 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, оголошених у судовому засіданні, матеріальне становище ОСОБА_4 не змінилося, вона є інвалідом ІІ групи безстроково, одержує пенсію по інвалідності, розмір якої на день розгляду справи судом першої інстанції становив 695,00 грн.
19 травня 2003 року ОСОБА_2 визнано інвалідом другої групи по загальному захворюванню. При повторному переогляді МСЕК встановила з 19 травня 2010 року третю групу інвалідності. Розмір пенсії становить 619,00 грн.
Однак на думку колегії суддів, сам факт визнання позивача інвалідом другої групи та призначення йому пенсії не є підставою для звільнення його від обов’язку по утриманню колишньої дружини, оскільки отримувана ним пенсія не є єдиним його доходом і матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо зміни та погіршення його матеріального становища, внаслідок чого він неспроможний надавати відповідачу матеріальну допомогу у вигляді аліментів.
Як убачається із свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 15 лютого 2000 року зареєстровано в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, як суб’єкта підприємницької діяльності (а.с. 250 а т. 2).
Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України наданих Криворізькою міжрайонною державною податковою інспекцією, обсяг оподатковуваних операцій з ПДВ ОСОБА_2, за період з 01.07.2002 року по 30.09.2006 року склав: за 2002 рік – 2093333 грн. в тому числі по спецрежиму – 1317164 грн.; за 2003 рік – 935488 грн., в тому числі по спецрежиму – 740949 грн.; за 2004 рік – 1331907 грн., в тому числі по спецрежиму – 1139492 грн.; за 2005 рік – 80550 грн., в тому числі по спецрежиму – 730857 грн.; за 2006 рік – 112000 грн., в тому числі по спецрежиму – 122333 грн. (а.с. 252-256 т. 2).
З 04 червня 1998 року ОСОБА_2 є головою селянського (фермерського) господарства «Агротехніка», яке з 2002 року до 2004 року мало 18 рахунків у відділеннях банків, а з 2004 року – 10 рахунків з грошовими вкладами: у гривнях, доларах США, німецьких марках (а.с. 256 а – 270 т. 2).
Для організації селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 має на праві приватної власності земельну ділянку площею 3,3 га. (державний акт на землю від 06.06.1998 року) (а.с. 260 т. 2).
Доводи позивача про відсутність будь-яких доходів від його підприємницької діяльності, крім вище зазначених доказів, спростовуються квитанціями до прибуткових касових ордерів, згідно яких від ЧП ОСОБА_2 було прийнято до оплати за придбання меблів: 30.11.2005 року – 1950,00 грн., 20.09.2005 року – 1600,00 грн.; 31.10.2005 року – 1930,00 грн.; 18.08.2005 року – 1550,00 грн., в липні 2005 року – 1795,00 грн.; 29.06.2005 року – 3780,00 грн.; 25.05.2005 року – 3450,00 грн.; платіжними дорученнями про сплату за оренду приміщення та надані послуги до нього (а.с. 20-29 т. 1); звітами ОСОБА_2, як суб’єкта малого підприємництва (а.с. 30-32).
Твердження позивача про отримання відповідачем прибутку від здачі в оренду переобладнаної АДРЕСА_1 під магазин «Конкордія», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки всупереч ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів щодо державної реєстрації вказаного договору оренди та отримання відповідачем будь-якої плати за приміщення.
Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач не потребує матеріальної допомоги, так як має безліч нерухомості, оскільки вся перелічена ним у позовній заяві нерухомість належить на праві спільної сумісної власності сторін, яка до цього часу знаходиться в стадії розподілу в судовому порядку між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про зміну після 2002 року матеріального становища відповідача, які б свідчили та надали можливість (підстави) зробити висновок, що одержувач аліментів – відповідач перестав потребувати матеріальної допомоги, в той час як матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо неспроможності надавати ним матеріальну допомогу відповідачу.
За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, з ухваленням відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про відмову позивачу у позові про припинення стягнення з нього аліментів на користь та утримання ОСОБА_4 за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2002 року.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції в сумі 120,00 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2010 року в частині припинення стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку, які стягуються за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2002 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 120,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева