УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22ц/0690/476/11
Категорія 34
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Матюшенка І.В.
суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „ПРОММАРКЕТ ОКЕАН” про відшкодування майнової та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просив стягнути з відповідача на його користь 2056 грн. 89 коп. на відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позову зазначав, що 16 вересня 2007 року о 8 год. 25 хв. по вул. Черняховського в м. Житомирі з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої належний йому, позивачу, автомобіль „Опель” отримав механічні ушкодження. За висновком спеціаліста вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 1485 грн. 01 коп., втрата товарного вигляду автомобіля – 1546 грн. 89 коп. Страховою компанією йому відшкодовано 975 грн. Тому просив стягнути з відповідача розмір франшизи 510 грн., втрату товарного вигляду автомобіля та моральну шкоду. У процесі розгляду справи за заявою позивача була проведена заміна відповідача на ПП „ПРОММАРКЕТ ОКЕАН” (далі – Підприємство) і позивач збільшив розмір моральної шкоди до 7000 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позову.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 16.09.2007 року о 8 год. 25 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Фольцваген LT-35, державний номер НОМЕР_1, який з 01.07.2007 року по 01.06.2008 року був орендований Підприємством у приватного підприємця ОСОБА_4 (а.с.135), порушивши ПДР, допустив зіткнення з належним позивача на права власності автомобілем „Опель”, державний номер НОМЕР_2. За висновком товарознавчого дослідження від 17.09.2007 року № 0235 (а.с.7-14) вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових автомобіля „Опель” складає 1485.01 грн., величина товарної вартості автомобіля „Опель” – 1546.89 грн. ЗАТ СГ „ТАС” за договором страхування між Підприємством як страхувальником та ЗАТ СГ „ТАС” як страховиком (поліс № ВА/2704970 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодувала ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 975 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову до Підприємства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не перебував у трудових стосунках з відповідачем. Проте, такого висновку суд дійшов внаслідок неповного з’ясування обставин справи.
Так, представником ЗАТ СГ „ТАС” (третьої особи у справі) представлено апеляційному суду матеріали страхової справи, які містять наказ Підприємства від 01.08.2007 року № 1-08-К про прийняття ОСОБА_3, згідно його заяви, на постійне місце роботи з 01.08.2007 року на посаду продавця-консультанта. Укладення 03.09.2007 року (а.с.136) між Підприємством та ОСОБА_3 договору про надання послуг водія-менеджера не свідчить про розірвання безстрокового трудового договору між вказаними сторонами (наказ від 01.08.2007 року № 1-08-К). Наявність вказаних договорів та подорожнього листа вантажного автомобіля № 066526 від 16.09.2007 року свідчить про перебування ОСОБА_3 у трудових стосунках з Підприємством на час вчинення ДТП та правомірність володіння автомобілем Фольцваген LT-35, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3
Підприємством представлено на вимогу апеляційного суду копію податкової звітності за формою № 1-ДФ за 3-ій квартал 2007 року та індивідуальні відомості (30 штук) на застраховану особу, подані Підприємством до Пенсійного фонду України відносно штатних працівників. Вказані документи не містять даних про ОСОБА_3 як працівника підприємства. Проте, це не свідчить про відсутність між Підприємством та ОСОБА_3 трудових відносин, оскільки об’єктивно спростовується вище наведеними доказами. Крім того, у вказаній звітності не знайшла свого відображення і цивільно-правова угода від 03.09.2007 року.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Тому, з Підприємства на користь позивача підлягає стягненню 510 грн. франшизи згідно ст. ст. 12 та 29 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон № 1961-1У) та 1546.89 грн. шкоди, пов’язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу (стаття 32 Закону № 1961-1У).
Не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування Підприємством моральної шкоди, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов’язував завдання йому моральної шкоди у зв’язку з душевними стражданнями, яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням його майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України) та небажанням відповідача відремонтували його пошкоджений автомобіль чи відшкодувати шкоду у добровільному порядку.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав суду переконливих доказів щодо понесених ним душевних страждань у зв’язку з незначним пошкодження належного йому автомобіля, а небажання відповідача відремонтували його пошкоджений автомобіль чи відшкодувати шкоду у добровільному порядку не є підставами для відшкодування моральної шкоди у контексті ч. 2 ст. 23 ЦК України.
За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно застосовані норми матеріального права рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2010 року скасувати, ухваливши по справі нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з приватного підприємства „ПРОММАРКЕТ ОКЕАН” на користь ОСОБА_2 2056 (дві тисячі п’ятдесят шість) грн. 89 коп. майнової шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді