Справа № 2-47/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 лютого 2011 року                                                                                                          м.Кузнецовськ

          Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіДемчини Т.Ю.

при секретаріКовальчук В.С.

з участю позивачаОСОБА_3,

відповідачівОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представника відповідачівОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

До суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_5 без шлюбу у період з 01 листопада 1982 року по 03 листопада 2009 року, а також визнання права власності на Ѕ придбаної за час спільного проживання земельної ділянки та автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з листопада 1982 року вона почала проживати однією сім»єю без укладення шлюбу з ОСОБА_5, під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась дочка ОСОБА_7, однак зареєстрували укладення шлюбу лише 03.11.09 р. ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_5 помер. Під час спільного проживання нею з ОСОБА_5 було набуте спільне майно, зокрема, земельна ділянка для ведення садівництва площею 0,0623 га, та автомобіль ЗАЗ DAEWOO моделі Т13110, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Встановлення факту проживання однією сім»єю необхідно позивачці для вирішення питання про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5, визнання права власності на спільно набуте майно –для вірного визначення обсягу спадкового майна, що залишилось після його смерті. Спадкоємцями першої черги майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5, крім неї, є її дочка ОСОБА_7, а також діти ОСОБА_5 –ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивачка в повному обсязі підтримала позовні вимоги та пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_5 у 1982 році, він був вдівцем та мав двох неповнолітніх дітей –дочку ОСОБА_8 8 років, а також сина ОСОБА_9 6 років. На момент знайомства з ОСОБА_5 ОСОБА_3 мала дочку від першого шлюбу. З 01.11.82 р. ОСОБА_3 почала проживати разом з ОСОБА_5 у його квартирі АДРЕСА_1, разом з ними проживали неповнолітні діти ОСОБА_5 –дочка ОСОБА_8 та син ОСОБА_9, а також дочка позивачки від першого шлюбу ОСОБА_10. Однак, у зв’язку з тим, що діти ОСОБА_5 та її дитина не порозумілись між собою, її дочка ОСОБА_11 через рік повернулась проживати до квартири ОСОБА_3, де її виховувала мати позивачки. У лютому 1984 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_7 Позивачка пояснила, що проживала разом з ОСОБА_5 до його смерті, вела з ним спільне господарство, несла разом з ним взаємні обов’язки подружжя, доглядала за дітьми, приймала участь у їх утриманні. За час спільного проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 було набуте майно, в тому числі земельна ділянка для ведення садівництва та автомобіль. ОСОБА_3 пояснила, що у них з ОСОБА_5 не виникало потреби зареєструвати шлюб, їх відносини будувались на засадах взаємної довіри та поваги, разом вони виростили трьох дітей.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4  в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнали в повному обсязі та подали суду письмові заперечення проти позову. Заперечення обґрунтовували тим, що їх батько ОСОБА_5 не вчиняв будь-яких дій щодо визнання батьківства відносно ОСОБА_7, а інформація про батька, яка міститься у її свідоцтві про народження, вказана зі слів матері. На час реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ОСОБА_5 був тяжко хворим, усвідомлював факт своєї близької смерті, знаходився у стані, яким легко було скористатись у власних цілях. Спільного господарства з ОСОБА_3 ОСОБА_5 не вів, їх відносини носили періодичний та несистемний характер, без зобов’язань матеріального чи морального характеру, ОСОБА_3 участі у благоустрої та веденні господарства сім»ї ОСОБА_5, яка складалась з нього та двох його дітей (відповідачів), не приймала, проживала окремо зі своїми батьками та двома дочками і займалась веденням господарства саме цієї сім»ї.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 повністю підтримала письмові заперечення та пояснила, що ОСОБА_5 проживав в м.Кузнецовську Рівненської області разом з дружиною  та двома дітьми (відповідачами). У 1981 р. їх мати померла, і допомогу в утриманні сім»ї надавала їх бабуся, до 1982 р. з ними жив двоюрідний брат ОСОБА_5 ОСОБА_5 ніколи не визнавав ОСОБА_3 своєю дружиною, вона періодично проживала у квартирі ОСОБА_5, однак постійно проживала разом зі своїми батьками та дочкою від першого шлюбу ОСОБА_10, пізніше ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_12, яку їх батько ОСОБА_5 прийняв, однак продовжував проживати окремо з позивачкою. ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_5 віддавав частину грошей із своєї заробітної плати для ОСОБА_3, однак всю заробітну плату ніколи їй не віддавав. ОСОБА_3 не підтримувала відносин з родиною ОСОБА_5. Автомобіль та дачну ділянку, як пояснила ОСОБА_4, купував особисто ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтримав письмові заперечення та пояснив, що ОСОБА_5 проживав в м.Кузнецовську Рівненської області разом з дружиною  та двома дітьми (відповідачами), після смерті їх матері у 1981 році до них приїхав двоюрідний брат ОСОБА_5, який допомагав у господарстві, а також бабуся. Він підтвердив пояснення ОСОБА_4 щодо періодичності проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, а також щодо безсистемності відносин батька з ОСОБА_3 З 1991 року відповідач ОСОБА_5 виїхав на навчання, і після цього у квартиру свого батька ОСОБА_5 проживати не повернувся. Автомобіль та дачну ділянку купував особисто ОСОБА_5 З цих підстав відповідач ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав їх недоведеності та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази та оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову. Підставами для такого висновку суду стало наступне.

Відповідно до ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 235 ЦПК України передбачено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З правовідносин, які виникли між сторонами, вбачається спір про право ОСОБА_3 на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, а тому суд прийшов до висновку, що вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 без шлюбу слід розглядати за правилами позовного провадження.

Судом встановлено і учасниками процесу не оспорюється, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 Її мати ОСОБА_3 дійсно прожила у незареєстрованому шлюбі з її батьком ОСОБА_5, при цьому вона росла та виховувалась у повній сім»ї, батьки проживали разом у квартирі АДРЕСА_1, вели спільне господарство, виховували її та двох дітей ОСОБА_5 –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Після закінчення школи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та вона поїхали на навчання, а ОСОБА_5 продовжував проживати з ОСОБА_3 та вести спільне господарство.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що її мати ОСОБА_3 у листопаді 1982 року почала проживати у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, вони вели спільне господарство, виховували дітей. ОСОБА_10 один рік також проживала у цій квартирі разом з матір»ю, після чого повернулась проживати до бабусі –матері ОСОБА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом як сім»я, вели спільне господарство до смерті ОСОБА_5, виростили її сестру ОСОБА_7, за час шлюбу набули майно, в тому числі автомобіль та дачну ділянку.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18  суду показали, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійсно підтримували сімейні стосунки, вели спільне господарство, при цьому ОСОБА_13 показав, що знає ОСОБА_5 та позивачку з 1985 р., ОСОБА_14 – з моменту придбання ними дачної ділянки, ОСОБА_15 –з 1993 р., ОСОБА_16 –з 1994 р., ОСОБА_17 –з 2002 р., ОСОБА_18 –з 2001 р.

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 суду показали, що ОСОБА_3 вони знають, однак постійно у квартирі ОСОБА_5 її не бачили, вона періодично з’являлась, готувала їсти.

При цьому свідок ОСОБА_19 пояснив, що рідко бачив у квартирі ОСОБА_5 ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_21 показала, що іноді її бачила у квартирі ОСОБА_5, але чи проживала вона разом з ним, точно свідку невідомо.

ОСОБА_22 показав, що він бачив ОСОБА_3 у квартирі ОСОБА_5 однак чи ходила вона туди, чи там жила, свідкові невідомо.

ОСОБА_23 підтвердила, що весілля її дочки та ОСОБА_5 (відповідача) організовувала її сім»я, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_3, однак чи проживали вони однією сім»єю, свідку невідомо.

З свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого 22.02.84 р. Кузнецовською селищною радою Володимирецького району Рівненської області, вбачається, що ОСОБА_25 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3, а її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

З копії запису акта про народження ОСОБА_25 № 80 від 22.02.84 р. вбачається, що відомості про батька дитини –ОСОБА_5 до актового запису занесено на підставі свідоцтва про встановлення батьківства, виданого виконкомом Кузнецовської селищної ради Володимирецького району Рівненської області 22.02.84 р. З дослідженого документу вбачається також, що свідоцтво про народження ОСОБА_25 видавалось ОСОБА_5 за його заявою.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00006592129 від 29.11.10 р. вбачається, що актовий запис № 80 від 22.02.84 р. про народження ОСОБА_25 зареєстровано у реєстрі 20.11.09 р. відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області. При цьому, як вбачається з дослідженого витягу, 22.02.84 р. було зареєстровано народження ОСОБА_26, прізвище якої змінено на ОСОБА_25 на підставі актового запису про встановлення батьківства від 22.02.84 р., на підставі рішення виконкому Кузнецовської селищної ради Володимирецького району Рівненської області.

З огляду на вищезазначені документи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, визнав своє батьківство щодо дитини ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_3

З інформації виконавчого комітету Кузнецовської міської ради № 05/47-29/1484 від 09.12.10 р. вбачається, що ОСОБА_3 06.03.84 р. отримала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 зі складом сім»ї 2 чоловіка, член сім»ї –дочка ОСОБА_27. ОСОБА_5 01.04.77 р. отримав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 зі складом сім»ї 4 чоловіки, члени сім»ї – дружина ОСОБА_28, діти ОСОБА_29 та ОСОБА_5

З інформації управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради № 1/16-3011 від 10.12.10 р. вбачається, що ОСОБА_3 на обліку в управлінні праці протягом 1984-2002 року як отримувач допомоги одиноким матерям не перебувала.

З свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4, виданого відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 03.11.09 р., вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 03.11.09 р. уклали шлюб, який зареєстрований вищезазначеним органом, актовий запис № 264.

З свідоцтва про смерть ОСОБА_5 НОМЕР_5, виданого відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 15.01.10 р., вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

З наданих позивачкою фотографій, виконаних протягом 1983-2008 років, вбачається, що протягом зазначеного періоду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спільно приймали участь у святкуванні Нового року та інших свят, спільно виховували дітей, приймали участь в урочистостях, відпочивали.

Судом встановлено і учасниками процесу не оспорюється, що протягом часу з 01 листопада 1982 року по 03 листопада 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з будь-якими особами не перебували, фактичні шлюбні стосунки з іншими особами не підтримували.

Дослідивши вищезазначені докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає їх достатніми для встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 сім»єю без укладення шлюбу у період з 01 листопада 1982 року по 03 листопада 2009 року, коли їх шлюб було зареєстровано відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області.

Доказів, які б спростовували відшукуваний факт, суду не надано. При цьому суд вважає, що покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 не спростовують висновків суду, так як ці свідки разом з ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 протягом часу з 01.11.82 р. по 03.11.09 р. не проживали, а їх твердження про те, що вони не бачили, як ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ведуть спільне господарство, не свідчать про відсутність факту його ведення. З вищезазначених причин не спростовують відшукуваного факту і надані відповідачами фотографії ОСОБА_5 та його сім»ї, на яких відсутня ОСОБА_3

Відповідно до ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого Кузнецовським МРЕВ ДАІ УДАІ УМВСУ в Рівненській області 15.04.05 р., вбачається, що ОСОБА_5 є власником транспортного засобу –автомобіля ЗАЗ- DAEWOO моделі Т13110, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з довідки ТВБВ № 10017/080 ВАТ «Державний ощадний банк України»№589 від 14.09.06 р., ОСОБА_5 виконав в повному обсязі зобов’язання по кредитній угоді №87/05 від 15.04.04 р., забезпеченій заставою транспортного засобу - автомобілем ЗАЗ - DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1. Судом встановлено і учасниками процесу не оспорюється, що предметом вищезазначеної кредитної угоди, укладеної ОСОБА_5 з установою банку, були грошові кошти для купівлі даного автомобіля.

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 251679, виданого Володимирецькою райдержадміністрацією Рівненської області 25.09.08 р., вбачається, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення садівництва площею 0,0623 га, розташована на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області. Учасниками процесу не оспорюється, що зазначена дачна земельна ділянка була придбана ОСОБА_5 у 2001-2002 роках.

Так як судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали протягом часу з 01.11.82 р. по 03.11.09 р. однією сім»єю без укладення шлюбу, а земельна ділянка та автомобіль придбані під час їх спільного проживання, з огляду на вищезазначені норми, суд прийшов до висновку, що автомобіль ЗАЗ- DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також земельна ділянка для ведення садівництва площею 0,0623 га, належать ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що частки у праві спільної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на земельну ділянку та автомобіль є рівними, отже, ОСОБА_3 належить право власності на Ѕ вищезазначеної земельної ділянки та автомобіля.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8, 10, 60, 174, 209, 212-215, 256 ЦПК України, ст.368, 370, 392 ЦК України, ст.ст.60, 70, 74 СК України, суд –

в и р і ш и в:

          Позов задовольнити повністю.

          Встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, без шлюбу у період з 01 листопада 1982 року по 03 листопада 2009 року.

          Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0623 га, право власності на яку згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 251670, виданого Володимирецькою райдержадміністрацією Рівненської області 25 вересня 2008 року зареєстроване за ОСОБА_5.

          Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки транспортного засобу –автомобіля ЗАЗ DAEWOO моделі Т13110, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого Кузнецовським МРЕВ 15.04.05 р. зареєстроване за ОСОБА_5.

          Звільнити ОСОБА_5, ОСОБА_4 від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі ухвалення рішення без участі особи, яка бере участь у справі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: