ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2006 р. | № 2-26/11456-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” |
на постанову | від 02.03.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2-26/11456-2005 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод” |
до третя особа: | Фірми “АнтареС” Кримське відділення Придніпровської залізниці Станція “Бахчисарай” |
про | стягнення 156 510,38 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача: 3-я особа: | не з’явились не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 05.12.2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Прокопанич Г.К., судді –Щепанська О.А., Горошко Н.П.) від 02.03.2006 року, у справі
№ 2-26/11456-2005 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод” просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.272, 526, 762 ЦК України, ст.34 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2003 року між Закритим акціонерним товариством “Бахчисарайський виноробний завод” (надалі - Орендодавець) та фірмою “АнтареС” (надалі - Орендар) був укладений договір оренди № 58 (надалі - Договір).
Відповідно п.1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування харчові термоси (Вагони-цистерни): № 50545409 - цистерна-термос; 50547801 - цистерна-термос; 58140989 - спецвагон-цистерна; 58140971 - спецвагон-цистерна.
Відповідно п. 2.1 Договору вагони надаються в технічно-справному стані.
Порядок розрахунків встановлений пунктом 4.1 Договору з подобовим обчисленням орендної плати. Обумовлено, що за час знаходження вагонів на шляхах Орендодавця орендна плата не стягується.
Відповідно п. 4.3 Договору за використання вагонів Орендодавець виставляє Орендарю рахунок-фактуру щомісячно. Згідно п.7.1 Договору орендна плата стягується з часу фактичного використання вагонів.
З матеріалів справи вбачається, що орендовані вагони були повернуті позивачеві 28.04.2005 року.
Відмовляючи позивачу в позові суди виходили із того, що в рахунок погашення орендної плати зараховується вартість проведеного відповідачем ремонту орендованого майна і ним (відповідачем) доведена необхідність проведення ремонтних робіт. Колегія суддів вважає, що такий висновок судів є передчасним, оскільки ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи. Так, судами не дано будь-якої оцінки акту приймання-передачі орендованого відповідачем майна від 04.11.2003 року (а.с.64), відповідно до якого останній прийняв майно в технічно справному стані, що відповідає вимогам п.2.1 Договору. Договір №37 на виконання підрядних робіт з ПП “УкрДонецкТехноСтрой” укладено до прийняття предмету оренди у технічно справному стані –17.10.2003 року (а.с.83-84), а акт про прийняття робіт №17-12/03 складений після фактичного повернення позивачу предмету оренди –03.12.2005 року (а.с.85). Належних засобів доказування того, що відповідач сплатив вартість підрядних робіт (копій первинних бухгалтерських документів), в матеріалах справи немає.
Колегія суддів також погоджується з доводами касаційної скарги, що поліпшення майна переданого у найм та капітальний і поточний ремонт предмету найму не є тотожними поняттями, отже в силу імперативних приписів ст.778 ЦК України на поліпшення речі, яка є предметом договору найму необхідна згода наймодавця; якщо наймач без годи наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Суди не встановили та не зазначили в оскаржуваних судових актах якими доказами беззаперечно доводиться той факт, що орендоване відповідачем майно на момент його передачі або пізніше вимагало проведення поточного чи капітального ремонту у зв’язку з неможливістю його використання.
Також суди виходили із доведеності того факту, що позивач погодився на відстой вагонів у АПФ “Ізумруд”. При цьому суди надали статусу доказу зміни умов договору листу відповідача на адресу позивача від 27.11.2003 року №35, яким нібито змінене місце відстою вагонів в період невикористання з під’їзних шляхів позивача на колію АПФ “Ізумруд” (а.с.61). При цьому судами не дано оцінки тому хто із посадовців позивача здійснив на листі напис “не заперечую 28.11.03”, про відстой в який період строку дії договору у листі йшлося. Вважаючи, що в такий спосіб сторони внесли зміни до Договору суди помилково послалися на ст.ст. 652, 654 ЦК України, який станом на 27-28.11.2003 року ще не набув чинності. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судами не встановлено і обставин за яких можливо застосувати до правовідносин сторін щодо зміни умов договору ч.2 ст.154 ЦК УРСР, оскільки не доведено обміну листами, підписаними стороною, яка їх надсилає, як мінімум з боку позивача.
Так, матеріали справи свідчать, що під’їзні шляхи ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод” були закриті для подання та зберігання вагонів в період із 10.10.2003 року по 03.11.2003 року та з 02.04.2004 року по теперішній час, що підтверджується виписом із журналу ф. ДУ-46, телеграмами №13 від 17.10.2003 року та №8 від 28.04.2003 року. Нез’ясованою судами є позиція відповідача, який просить змінити місце відстою вагонів і передає їх на зберігання під додаткові витрати в період, коли згідно матеріалів справи під’їзні шляхи ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод” не були закриті для подання вагонів (акти прийому-передачі до договору від 28.10.2003 року між Фірмою “АнтареС” та АПФ “Ізумруд” № 1 від 12.12.2003 року, 23.12.2003 року, 05.01.2004 року а.с.106-108).
Оскільки згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що часом заявлення вимоги про сплату заборгованості слід вважати претензію позивача №№303 від 25.05.2005 року (а.с.56). Той факт, що позивачем не виставлялись відповідачу рахунки-фактури по Договору, не є підставою для звільнення останнього від обов’язку виконати зобов’язання по сплаті за фактичне використання предмету найму за умови доведеності такого.
Судами відмовлено в задоволенні позову без встановлення конкретної кількості діб використання вагонів. Разом з тим в матеріалах справи містяться матеріали, які беззаперечно свідчать про те, що вагони відповідачем використовувались протягом 2003-2004 років (а.с.14-41), що не заперечує сам відповідач (а.с.58-59, 104). Судами не встановлено розміру орендної плати за час використання вагонів, яку мав сплатити відповідач позивачу, однак зроблено висновок, що позивачу має бути відмовлено в позові в тому числі з тих підстав, що вартість витрат орендаря на ремонт орендованих вагонів - 9499,99 грн. зараховується в рахунок орендної плати. При цьому відповідно до розрахунку, зробленого відповідачем (а.с.104) вартість ремонту становить значно більшу суму –27432,00, але за який ремонт, ким виконаний - судами не встановлено.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод” від 11.05.2006 року № 283 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 року у справі № 2-26/11456-2005 задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2005 року у справі № 2-26/11456-2005 –скасувати.
Справу № 2-26/11456-2005 направити до Господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Головуючий-суддя | О.Глос |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |