ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 р. | № Б-39/56-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Удовиченка О.С. |
суддів : | Панової І.Ю. Яценко О.В. |
розглянувши касаційні скарги | 1. ТОВ “Енергосоюз” 2. АТ “Бізнес-сервіс” |
на ухвалу | господарського суду Харківської області від 18.05.2006р. |
у справі | № Б-39/56-06 |
господарського суду | Харківської області |
за заявою | ТОВ “Енергосоюз” |
до | АТ “Бізнес-сервіс” |
про | банкрутство |
|
|
в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ “Енергосоюз”: | Омельченко О.В. |
АТ “Бізнес-сервіс”: | Дягілєва І.В. |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2006р. (суддя Швидкін А.О.) за заявою ТОВ “Енергосоюз” порушено провадження у справі про банкрутство АТ “Бізнес-сервіс” та заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу чи іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника, реорганізації чи ліквідації юридичної особи.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, ТОВ “Енергосоюз” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2006р. скасувати в частині забезпечення вимог кредиторів.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушені норми матеріального та процесуального права в частині вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, зокрема: ч. 1 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 66-68 ГПК України.
АТ “Бізнес-сервіс” також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2006р. скасувати, провадження по справі припинити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У судовому засіданні 05.09.2006р. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.09.2006 р.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /надалі –Закон/, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувану ухвалу господарський суд Харківської області виходив з того, що, за даними кредитора, керівні органи боржника –юридичної особи, відсутні за її місцезнаходженням –юридичною адресою –м. Харків, вул. Кузнецька, 27, що підтверджується актом державного виконавця від 07.12.2005р.
Однак з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна виходячи з наступного.
В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, заява кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство була мотивована, зокрема, такою ознакою, як відсутність боржника за його місцезнаходженням. В якості доказу відсутності було надано акт державного виконавця від 07.12.2005р.
Згідно зі ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст.18 вказаного Закону , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачається обов’язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в його установчих документах, а у випадку, якщо була зміна місцезнаходження, відповідні зміни повинні вноситись в установчі документи та проводитись державна реєстрація цих змін.
З копії свідоцтва про державну реєстрацію, довідки Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України вбачається, що АТ “Бізнес-Сервіс” зареєстроване за юридичною адресою: 03112, м. Київ, Солом’янський район, вул. Козелецька, 9.
Господарський суд Харківської області, при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство боржника не з’ясував дійсну адресу місцезнаходження боржника, чим не дотримався вимог ст. 43 ГПК України та безпідставно порушив провадження у справі про банкрутство АТ “Бізнес-сервіс”.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою було заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу чи іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника, реорганізації чи ліквідації юридичної особи.
Положеннями ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон).
В силу ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вживати і інші заходи для збереження майна боржника.
Отже, господарський суд у справі про банкрутство може вжити заходи забезпечення, передбачені Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ст. 67 ГПК України та не позбавлений можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у конкретній справі. Однак, такі заходи мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності боржника.
Право вибору необхідних заходів належить суду з урахуванням конкретних обставин справи.
При цьому слід враховувати, що заходи забезпечення відповідно до вимог ст. 12 Закону вживаються з метою забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника, і за своїм характером не повинні унеможливлювати фінансово-господарську діяльність боржника, оскільки його підприємницька діяльність не припиняється у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство.
Право господарського товариства самостійно на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном передбачені ст. 43 Закону України “Про власність” та ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”.
Таким чином, приймаючи ухвалу про заборону посадовим особам боржника або власнику чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
В порушення вимог чинного законодавства, оскаржуваною ухвалою було заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу чи іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, що
позбавляє можливості боржника провадити передбачену статутом господарську діяльність, здійснювати реалізацію виготовленої продукції, тощо.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального та матеріального права та обставинам справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню в частині вжиття заходів забезпечення, а провадження у справі - припиненню.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги ТОВ “Енергосоюз” та АТ “Бізнес-сервіс” задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2006р. у справі № Б-39/56-06 скасувати в частині вжиття заходів забезпечення.
Провадження у справі №Б-39/56-06 про банкрутство АТ “Бізнес-сервіс” припинити.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко