Справа № 2-110/11

ряд. стат. звіт. –32

код суду - 0707

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2011 року                                                                      м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого                                                    Котубей І.І.

при секретарі                                                   Бедринець М.Ю.

           з участю позивача                                         ОСОБА_1

представника позивача                                ОСОБА_2

          представника відповідача                               Пойда О.І.

          прокурора                                                             Гіряк Д.І.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, прокуратури Мукачівського району Закарпатської області,  про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду, -

                                                   в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом  до Держави Україна в особі Державного казначейства України,  про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду. До участі в даній справі в якості третьої особи судом залучено прокуратуру Мукачівського району Закарпатської області. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 06 листопада 2007 року прокурором Мукачівського району порушено кримінальну справу по факту привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Хлібороб-Ракошино»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. 24 червня 2008 року слідчим прокуратури Мукачівського району порушено кримінальну справу відносно нього, ОСОБА_1, за вищевказаною статтею КК України і в цей же день відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 06 липня 2009 року Мукачівським міськрайонний суд розглянув кримінальну справу відносно нього за ст. 175 ч.1 та ст. 364 ч.1 і дійшов до висновку, що  зібрані по справі докази не підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину й свідчать про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України. В результаті судом було винесено вирок, яким його по обвинуваченню за ч.1 ст. 364 КК України було виправдано на підставі ст. 6 п.2 КПК України, а провадження у справі закрито. Щодо обвинувачення його за ст. 175 ч.1 КК України його було звільнено від кримінальної відповідальності, а провадження по справі також закрито. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд було скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2009 року даний вирок було залишено без змін. Вважає, що внаслідок незаконних дій працівників прокуратури він був позбавлений конституційного права на свободу пересування, під час кримінального переслідування з листопада 2007 року по вересень 2009 року (22 місяці) знизився його авторитет серед оточуючих та підлеглих йому людей. Йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у позбавленні його можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршилися його відносини з іншими людьми. Внаслідок душевних переживань та моральних страждань у нього погіршилося самопочуття, загострилися хронічні захворювання, що в подальшому призвело до значного погіршення стану його здоров’я. Декілька разів він перебував на стаціонарному лікуванні. Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює в 200 000 грн.

          В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просив їх задовольнити. Крім того позивач зазначив, будучи під слідством йому було важко працювати з людьми, він тривалий час перебував в лікарні, було зроблено йому операцію, став інвалідом.

Представник позивача також повністю підтримав позовні вимоги та пояснив, що хоча спочатку кримінальна справа була порушена по факту, але позивача постійно викликали на допити, проводилися різні слідчі дії. Він постійно був змушений виправдовуватися перед знайомими, пояснювати свою невинність. Незаконність дії органу досудового слідства полягає в незаконному притягненні до відповідальності, і оскільки суд позивача виправдав, ці обставини непотрібно доводити.  

          Представник відповідача –Державного казначейства України –в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що позивач не довів належним чином факту завдання йому моральної шкоди у розмірах, зазначених в позові, на підтвердження розміру шкоди не надав жодного розрахунку. Крім того зазначає, що Державне казначейство не є учасником спірних відносин і не володіє даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Воно ніяких прав чи законних інтересів позивача не порушувало і не несе відповідальності за дії Держави чи створених нею державних органів.

          Представник прокуратури Мукачівського району в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог повністю та пояснив, що викладені позивачем в позовній заяві обставини не відповідають дійсності. Зокрема відносно позивача кримінальна справа не порушувалася 06.11.2007 року, а тільки в червні 2008 року. Ним визначено суму завданих моральних збитків в розмірі 200000 грн., однак не додано ні розрахунків такої суми ні відповідних доказів. Зазначаючи про порушення нормальних життєвих зв’язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, позивач не надав жодних доказів, які б ці обставини підтверджували. Хвороба у позивача почалася ще задовго до порушення відносно нього кримінальної справи, тому необґрунтованими є твердження позивача, що він захворів саме внаслідок вчинення відносно нього незаконних дій органом досудового слідства. Крім того прокурор зазначає, що в ході досудового слідства при пред’явленні обвинувачення ОСОБА_1 та допиту його в якості обвинуваченого він визнав себе винним частково, що є самообмовою, яка потягла за собою наслідки, передбачені ч.4 ст. 1176 ЦК України.  Звертає увагу також на те, що відносно позивача 04.07.2008 року була до суду направлена кримінальна справа по обвинуваченню його за ч.2 ст. 191 КК України. В ході судового слідства дане обвинувачення було змінено на ч.1 ст. 364 КК України. 29.04.2009 року до суду також направлена кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст. 175 КК України і дані справи були об’єднані в одне провадження. Згідно вироку Мукачівського міськрайонного суду від 06.07.2009 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 175 КК України, а за ч.1 ст. 364 КК України –виправдано. Таким чином в даному випадку відсутнє повне виправдання особи, так як ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину.

Заслухавши пояснення учасників процесу та  дослідивши матеріали справи,  з'язувавши обставини, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 06 листопада 2007 року прокурором Мукачівського району порушено кримінальну справу по факту привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Хлібороб-Ракошино»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

24 червня 2008 року слідчим прокуратури Мукачівського району порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, за вищевказаною статтею КК України. Цього ж дня, 24.06.2008 року, відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а наступного дня, 25.06.2008 року, ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

04.06.2008 року по вказаній справі затверджено обвинувальний висновок і справа направлена до суду. В ході судового розгляду справи 15 січня 2009 року прокурором змінювалося обвинувачення ОСОБА_1 з ч.2 ст. 191 на ч.2 ст. 364 КК України, а в подальшому –17 березня 2009 року обвинувачення ОСОБА_1 було змінено прокурором зі ч.2 ст. 364 на ч.1 ст. 364 КК України.

Крім того, 10 березня 2009 року заступником прокурора Мукачівського району порушено кримінальну справу по факту невиплати заробітної плати службовими особами ТОВ «Хлібороб-Ракошино»за ознаками ч.1 ст. 175 КК України. В ході розслідування даної справи 29 квітня 2009 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 175 КК України, цього ж дня відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та пред’явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину. До суду справа направлена 12 травня 2009 року, а 19 червня 2009 року кримінальні справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст. 364 КК України та за ч.1 ст. 175 КК України об’єднані в одне провадження.

Всі вищевказані факти підтверджуються оглянутими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи № 1-62/09.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду  у даній справі від 06 липня 2009 року  ОСОБА_1 за ч.1 ст. 364 КК України виправдано на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, а за ч.1 ст. 175 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 175 КК України.  Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10.09.2009 року даний вирок залишено без змін.

Таким чином в період з 24 червня 2008 року до 10 березня 2009 року позивач ОСОБА_1 був підданий кримінальному переслідуванню за ст. 191 ч.2 КК України, яка в подальшому була змінена на ч.1 ст. 364 КК України і за якою він в подальшому був виправданий судом. Виправдання позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України свідчить про те, що в цей період відносно нього незаконно було порушено кримінальну справу, незаконно обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, незаконно він був притягнутий до кримінальної відповідальності, незаконно  пред’явлено йому обвинувачення.

Оскільки, щодо позивача постановлено виправдувальний вирок, яким установлено незаконність дій органів досудового слідства, а тому,  він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої  Законом.  

Враховуючи, що з 10 березня 2009 року відносно позивача було  порушено кримінальну  справу за ч.1 ст. 175 КК України, за якою він був визнаний винним, але звільнений від кримінальної відповідальності, то період з 10.03.2009 року до винесення вироку –06.07.2009 року, не може розцінюватися судом як період, коли відносно позивача були вчинені незаконні дії органом досудового слідства і суду.

Також не можуть бути прийняті до уваги судом твердження позивача, що відносно нього були вчинені незаконні дії органом досудового слідства в період  з 06 листопада 2007 року до 24 червня 2008 року, і що в цей час він був підданий незаконному кримінальному переслідуванню, оскільки з матеріалів оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи вбачається, що за цей період відносно позивача кримінальна справа не порушувалася (вона була порушена по факту), запобіжний захід відносно нього не обирався, обвинувачення йому не пред’являлося.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, і відшкодування моральної (немайнової шкоди).   

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових чи службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

          Відповідно до ч.2 цієї ж статті право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Порядок відшкодування шкоди встановлюється Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, де п.1 ст.2 зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ст.3 цього Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода.

          Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

                    Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

                    Позивач просить стягнути на його користь  200000 грн. у відшкодування моральної шкоди і зазначає, що в період незаконного його кримінального переслідування він був позбавлений можливості конституційного права на свободу пересування, за цей час знизився його авторитет серед оточуючих його людей та підлеглих йому осіб, як законослухняного громадянина і чесного та справедливого керівника підприємства. Крім того вказує на те, що він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршилися його відносини з оточуючими людьми. У нього погіршилося самопочуття, загострилися хронічні захворювання, що в подальшому призвело до погіршення стану його здоров’я, він змушений був проходити лікування.

Судом встановлено, що впродовж тривалого часу, а саме в період з 24.06.2008 року по 10.03.2009 року  позивач був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування, був вимушений пристосовуватись до несприятливих обставин. Його нормальні життєві зв’язки були порушені, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.   

З врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, а також, виходячи з  того, що позивач є керівником підприємства, перебування під слідством та судом вплинуло на його ділову репутацію, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 80000 грн.  

Вирішуючи питання про відшкодування завданої позивачу шкоди суд не приймає до уваги покази позивача та надані ним документи, що підтверджують факт перебування його на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії ВМКЦ Західного регіону, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він проходив лікування в даному закладі з 17.03.2008 року по 27.03.2008 року. Це підтверджується виписним епікризом ІХ № 2912/295, копія якого є в матеріалах справи, та оглянутою в судовому засіданні історією хвороби. Таким чином даний процес лікування позивача відбувався ще до порушення відносно нього кримінальної справи, а тому не може бути наслідком вчинення відносно нього незаконних дій органом досудового слідства.

Разом з тим суд враховує, що  позивач перебував на лікуванні в хірургічному відділенні № 2 Мукачівської ЦРЛ з 13.03.2009 року по 27.03.2009 року та 15.07.2009 року по 27.07.2009 року, тобто під час перебування під слідством і судом. Дані факти підтверджуються виписками з історії хвороби № 4389/09 та № 11872/09.  Незаконні дії органу досудового слідства відносно нього мали місце з 24.06.2008 року до 10.03.2009 року, а тому суд приймає до уваги його твердження щодо погіршення стану здоров’я, загострення хронічних захворювань внаслідок душевних та моральних страждань через незаконні дії відносно нього органом досудового слідства.  

          Згідно ст.13  Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

          Згідно довідки ТОВ «Хлібороб-Ракошино»№ 6 від 02 березня 2010 року середньомісячна заробітна плата позивача в 2008-2009 роках складала 2124,96 грн.

          Не можуть бути прийняті до уваги судом доводи прокурора про те, в ході досудового слідства при пред’явленні обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 191 КК України та допиту його в якості обвинуваченого він визнав винним себе частково, що є самообмовою, а тому він не має права на відшкодування шкоди. Зокрема згідно протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 25 червня 2008 року обвинувачений у пред’явленому йому обвинуваченню свою вину визнав частково, однак ним не зазначено, в якій саме частині обвинувачення ним визнана вина. Покази обвинувачений не давав, а зазначив в протоколі, що повністю підтримує раніше дані покази. Кримінальна справа за даною статтею відносно позивача була порушена 24 червня 2008 року, запобіжний захід відносно нього було обрано також 24 червня 2008 року, тобто до допиту його в якості обвинуваченого. Обвинувачення ОСОБА_1 пред’являлося також до його допиту в якості обвинуваченого, тому часткове визнання ним своєї вини не може бути розцінено судом як самообмова, що перешкоджала встановленню істини і цим самим потягла за собою незаконне порушення відносно позивача кримінальної справи, незаконне обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд  та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки всі вищевказані дії були вчинені відносно позивача до його допиту.  До вчинення вищевказаних дій позивач був допитаний тільки в якості свідка 19 червня 2008 року і під час цього допиту не давав жодних показів, які б свідчили про його самообмову. В подальшому ОСОБА_1 тільки підтримував покази, дані ним під час допиту його в якості свідка, і ніяких інших показів не давав.

          За таких обставин доводи прокурора щодо самообмови ОСОБА_1, яка потягла за собою незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, є необґрунтованими, а тому в даному спорі не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ч.4 ст. 1176 ЦК України.

          Не можуть також бути прийнятими судом до уваги доводи прокурора про те, що відносно позивача не було винесено повністю виправдувального вироку, не мало місце повне його виправдання, оскільки ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину. Такі висновки прокурора не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки, як зазначалося вище, ОСОБА_1 був визнаний винним за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, кримінальна справа за який була порушена прокуратурою 10.03.2009 року. До цього часу позивач притягувався до кримінальної відповідальності по іншій кримінальній справі і за іншою статтею, за якою був виправданий.  

          Необґрунтованими є і твердження представника Державного казначейства України про те, що казначейство ніяких прав чи законних інтересів позивача не порушувало і не несе відповідальності за дії Держави чи створених нею державних органів, виходячи з наступного.

                   Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

          Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який діяв на час звернення позивача до суду,  Державне казначейство України є головним розпорядником бюджетних коштів за програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стянутого в дохід держави», а відповідно до ст. 29 цього Закону відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2010 році за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті Україні на цю мету.  

Відповідно до Положення «Про Державне казначейство України», затвердженого Постановою КМУ від 21.12.2005 року № 1232, Державне казначейство України  провадить безспірне списання коштів з  рахунків,  на  яких обліковуються  кошти  державного  та місцевих бюджетів і бюджетних установ,  за рішенням,  яке було прийняте  державним  органом,  що відповідно до закону має право на його застосування.

Таким чином відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету має здійснюватися саме через Державне казначейство України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32,55,56 Конституції України, ст.ст.22,3,12,13,14 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду”, Положенням про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 4.03.1996 р., ст.ст.16, 23, 1176 ЦК України,  ст.ст.3,4,10,11,60,209,212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заподіяну йому незаконними діями органів досудового слідства моральну шкоду в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                                                      І.І.Котубей