ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 р. | № 14/506 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів: | Бакуліної С.В., Кривди Д.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Сільгосппродукт", с.Піщане Кременчуцького району |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. |
у справі | №14/506 |
господарського суду | Полтавської області |
за позовом | ТОВ "Сільгосппродукт", с.Піщане Кременчуцького району |
до | ПСП "Світанок", с.Вільна Терешківка Кременчуцького району |
про | зміну способу виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.–17.03.2005 р. №14/506 |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Катеруша І.В. |
від відповідача: | не з'явився |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.03.2006 р. у справі №14/506 (суддя Гетя Н.Г.), залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. (судді: Андрейцева Г.М., Рибченко А.О., Зеленіна Н.І.), заяву ТОВ "Сільгоспродукт", с.Піщане про зміну способу виконання рішення №14/506 від 15.03.—17.03.2005 р. залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ТОВ "Сільгоспродукт" просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.03.2006 р. у справі №14/506, прийняти рішення про зміну способу виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.—17.03.2005 р. шляхом стягнення з ПСП "Світанок", Полтавська область, Кременчуцький район, с.Вільна Терешківка вартості сої та стягнути судові витрати в розмірі 56 838,50 грн., посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки у зв'язку з визнанням відповідача банкрутом і завершенням підприємницької діяльності останнього сої у боржника немає і вже ніколи не буде, що не тільки ускладнює, а й робить неможливим виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.—17.03.2005 р. у справі №14/506 про стягнення з відповідача 51 930 кг товарного зерна сої, у зв'язку з чим висновки суду про відсутність підстав для зміни способу виконання рішення не відповідають змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України і зроблено без будь-якої оцінки вищенаведених доводів заявника.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 05.09.2006 р. №02-12.2/278 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Кривди Д.С.
У засіданні суду оголошувалася перерва до 14.09.2006 р. до 11 год. 15 хв.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.03.–17.03.2005 р. у справі №14/506, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р., з ПСП "Світанок", с.Вільна Терешківка на користь ТОВ "Сільгосппродукт", с.Піщане стягнуто 51 930 кг товарного зерна сої, 337,50 грн. —витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; видано наказ.
06.02.2006 р. до господарського суду Полтавської області надійшла заява від ТОВ "Сільгосппродукт" про зміну способу та порядку виконання рішення від 15.03–17.03.2005 р. і стягнення вартості товарної сої у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення товарного зерна сої, визнанням боржника банкрутом і відкриттям ліквідаційної процедури.
Залишаючи без задоволення заяву ТОВ "Сільгоспродукт", с.Піщане про зміну способу виконання рішення від 15.03.—17.03.2005 р., господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: по-перше, порушення процедури банкрутства відповідача не є винятковою обставиною, що унеможливлює виконання рішення суду; по-друге, в заяві про зміну способу виконання рішення позивач визначив суму заборгованості відповідно в грошовому виразі, виходячи з цін на сою станом на 29.09.2005 р., що значно більше вартості сої згідно з рішенням від 15.03.—17.03.2005 р.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок їх виконання рішення суду.
Підставою зміни способу виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим встановленим господарським судом способом, зокрема в разі відсутності у боржника майна, яке він повинен віддати стягувачу.
Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що банкрутство відповідача не є винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, не взяли до уваги, що підставою для звернення позивача з заявою про зміну способу виконання рішення було не порушення справи про банкрутство, а невиконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.—17.03.2005 р. протягом тривалого часу у зв'язку з відсутністю у відповідача зерна сої і неможливість виконання рішення суду в майбутньому у зв'язку з визнанням відповідача банкрутом і припиненням підприємницької діяльності банкрута.
При цьому господарські суди не встановили факт наявності чи відсутності у відповідача товарного зерна сої, яке підлягає стягненню згідно з рішенням господарського суду Полтавської області від 15.03.—17.03.2005 р. і можливість у зв'язку з цим виконати рішення суду про стягнення зерна сої в натурі; не надали будь-якої оцінки доводам заявника про те, що у зв'язку з визнанням відповідача банкрутом останній припинив підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим сої у боржника в наявності немає і вже ніколи не буде, що не просто ускладнює, а взагалі унеможливлює виконання рішення суду про стягнення зерна сої в натурі.
Що стосується посилання господарських судів на заявлення позивачем кредиторських вимог в грошовій формі у справі про банкрутство відповідача, слід зазначити, що факт звернення позивача з заявою про визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами у справі №18/153 про визнання відповідача банкрутом не може бути підставою для порушення прав позивача, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (в т.ч. права позивача на стягнення майна, а у разі відсутності останнього —на стягнення вартості майна) за рішенням суду, що набрало законної сили, і є обов'язковим на всій території України).
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Сільгосппродукт", с.Піщане Кременчуцького району задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.03.2006 р. у справі №14/506 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
Д.Кривда