Справа № 2-1004/11

З А О Ч Н Е   р і ш е н н я

ІМЕНЕМ  УКрАЇНи

27 січня 2011 року                                                                                  м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  в складі:

                    головуючого одноособово - судді Боярського О.О.,

                    при секретарі - Рачицькій І.А.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському  Одеської області  цивільну  справу за позовом    ОСОБА_1 до  Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів Державної Гідрометеорологічної служби про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної та матеріальної шкоди, відповідно до якої просить суд: 1. Стягнути з ГМЦ ЧАМ на користь ОСОБА_1 2000,00 гривень за заподіяну моральну шкоду; 2. Стягнути з ГМЦ ЧАМ на користь ОСОБА_1 1796,86 гривень за заподіяну матеріальну шкоду; 3. Стягнути з ГМЦ ЧАМ судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з’явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є його заява відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.          

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд  вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Наказом № 9 02.06.2010 начальником ГМЦ ЧАМ ДГС МНС України Ситовим В.М. позивачу була оголошена догана „за перевищення службових повноважень, яке виразилось у службовому листуванні з фінансовим закладом від імені начальника ГМЦ ЧАМ без його відома та без узгодження з головним бухгалтером".

У своєму позові позивач вказує, що догана була оголошена з порушенням вимог ст. 149КЗпП України, а саме - не було звернення до неї за наданням письмових пояснень, не було надано жодних документів, які підтверджують факт перевищення службових повноважень. Більш того - взагалі не існує посадової інструкції на займану нею посаду заступника головного бухгалтера, з якою вона була ознайомлена та на якій є її особистий підпис про ознайомлення. Усно їй було повідомлено, що догана пов'язана з листуванням з ПАТ КБ „Приватбанк", але два листа від імені ГМЦ ЧАМ нею було тільки підготовлено та віддано секретарю (на листах вказано позивача у якості виконавця).

Вище вказані листи позивачем не підписувалися, та не відправлялися.

У своєму позові позивач вказує, що листування виникло у зв'язку з незаконним нарахуванням та списанням додаткової комісії при виплаті заробітної плати співробітникам ГМЦ ЧАМ при отриманні ними готівки з зарплатних карток у касі відділення банку. Після усного повідомлення про цей факт позивачем було підготовлено лист до ПАТ КБ „Приватбанк", з проханням про надання роз'яснень. Після усного повідомлення про догану позивачем було написано заяву на перехід на іншу посаду з пониженням у посаді (на посаду бухгалтеру І кат.).

Крім того, у позові позивачка вказує, що оголошення догани, яка не відповідає дійсності та винесена з порушенням ст. 149 КЗпП України, „примусовий" перехід на нижчу посаду дискредитувала її у колективі, підірвало її професіональне відчуття, її прагнення на підвищення та кар'єрний зріст, призвели до того, що на роботі вона відчувала моральний дискомфорт.

Моральні страждання позивач відчувала також із-за того, що вона була „покарана" за те, що спробувала захищати законні інтереси співробітників ГМЦ ЧАМ та самої установи. Крім того, вона на протязі роботи в ГМЦ ЧАМ довела свої високі професійні здібності, що підтверджується нагородженням Почесною грамотою за сумлінну самовіддану працю 19.11.2009р., заробила собі авторитет в колективі. З відчуттям морального дискомфорту вона не мала можливості нормально працювати, у неї порушилися відносини з співробітниками, з'явилося відчуття, що мають бажання звільнити її за статтею про невідповідність, з метою працевлаштування іншої особи на її місце.

Враховуючи вищезазначені обставини позивач була вимушена 03.06.2010 подати заяву про звільнення за власним бажанням з 18.06.2010. Її було звільнено з 18.06.2010 наказом № 37/0 від 18.06.2010 р.

Всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України („при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.") частковий розрахунок (виплачено відпускні та частина ЗП) із позивачем було здійснено 29.06.2010 р., а кінцевий розрахунок 14.07.2010р. (копія виписки по картковому рахунку за (березень-липень). З урахуванням п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. та згідно ст. 117 КЗпП України („в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку") компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату з моменту звільнення (19.06.2010 р.) до моменту розрахунку, (29.06.2010р), розрахована на підставі п.п.2,3 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. (в редакції на 30.11.2005р.), становить:

Заробітна плата за травень місяць - 2370,00 грн. (розрахунковий лист за травень)

Заробітна плата за квітень місяць - 2676,65 грн. (розрахунковий лист за квітень)

Загальна кількість робочих днів за квітень-травень - 38 днів

Середньоденний заробіток за два місяця складає (2370,00+2676,65)/38=132,81 грн.

Кількість робочих днів з 18.06.2010р. по 29.06.2010р. - 6 днів

Сума компенсації за несвоєчасну виплату складає 132,81*6 = 796,86 грн.

З урахуванням вище наведеного були порушені її права як громадянина, передбачені Конституцією України:

- ст. 28 - приниження моєї гідності

- ст. 43 - створення нездорових умов для її праці, та несвоєчасне отримання винагороди за працю

Для захисту своїх законних прав позивач була вимушена звернутися до послуг юриста, на оплату яких витратила 1000,00грн. (одну тисячу гривень), що підтверджується Договором, Актом виконаних робіт на Квитанцією про сплату.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ГМЦ ЧАМ ДГС МНС України про стягнення моральної та матеріальної шкоди – є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 28, 43, Кодексом Законів про Працю України ст.ст. 116, 117, 149 Постановою КМУ №  100, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 15, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України,            суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ГМЦ ЧАМ ДГС МНС України про стягнення моральної та матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ГМЦ ЧАМ на користь ОСОБА_1 2000,00 гривень за заподіяну моральну шкоду.

Стягнути з ГМЦ ЧАМ на користь ОСОБА_1 1796,86 гривень за заподіяну матеріальну шкоду.

Стягнути з ГМЦ ЧАМ на користь держави судові витрати у розмірі 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ судового розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його  проголошення. Особи, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: