Справа №  1-23/11

Веселинівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11.02.2011                                                                                              смт.Веселинове                                                                                                               

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

                              головуючого- судді       Орленко Л.О.,

                              при секретарі                 Сіренко А.В.,

                                  з участю прокурора       Маврова О.П.,

                                  потерпілого                    ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове кримінальну справу по обвинуваченню     

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Яловени, Молдова, особи без громадянства, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених  ч. 1 ст. 162, ч.1 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

          05.10.2010 року приблизно о 23.00. годині ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи умисно, свідомо порушуючи конституційне право громадянина на недоторканість житла, бажаючи вчинити такі дії, протиправно проник до житлового приміщення потерпілого ОСОБА_1, розташованого в АДРЕСА_1, при цьому не маючи згоди власника на такі дії.

Крім того, 05 жовтня 2010 року приблизно о 23.00 год під час перебування в домоволодінні ОСОБА_1, розташованого в АДРЕСА_1, у ОСОБА_2 виник умисел на вчинення хуліганських дій. Діючи умисно та усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, прагнучи протиставити себе суспільству, виявляючи п’яну зухвалість, почав бити ногами дерев`яні вхідні двері, при цьому зламав внутрішній замок. Проявляючи особливу зухвалість, почав кричати та висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1, виражаючи цим самим явну неповагу до господаря будинку ОСОБА_1 та загальноприйнятих у суспільстві норм моралі, оскільки на той час у будинку знаходилося двоє малолітніх дітей ОСОБА_3, які перебували на тимчасовому утриманні ОСОБА_1 і які перед цим лягли спати. Протиправні дії ОСОБА_2 були припинені місцевими мешканцями с. Подолянка ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вивели його з території домоволодіння потерпілого ОСОБА_1          

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  вину у вчиненні злочинів за  ч. 1 ст. 162, ч.1 ст.296 КК України  визнав повністю, при цьому показав, що 05.10.2010 року приблизно о 22.00 годині він разом з  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпивали спиртні напої, після чого на пропозицію ОСОБА_4 відвідати своїх дітей, які проживали з його колишньою дружиною в будинку ОСОБА_1, він з останнім та ОСОБА_5 пішли до будинку потерпілого ОСОБА_1 Коли прийшли до домоволодіння ОСОБА_1, то він  пам’ятає лише те, що стукав в двері  ОСОБА_1 ногами та руками. Наступного дня йому ОСОБА_4 розповів, що він зламав двері в будинку ОСОБА_1 та висловлювався на його адресу нецензурною лайкою. З показаннями потерпілого згоден.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що він проживає в АДРЕСА_1 разом із співмешканкою та її двома неповнолітніми дітьми.

 05.10.2010 року приблизно о 23.00. годині він поклав дітей відпочивати, після чого почув гуркіт в двері. Вийшовши в коридор, побачив, що зламаний замок і двері ледве тримаються на завісах. Після чого в коридор зайшов ОСОБА_2, який був в стані алкогольного сп’яніння і почав  висловлюватися на його адресу грубою нецензурною лайкою, принижував його людську честь та гідність. Такі дії ОСОБА_2 тривали приблизно півгодини, потім його забрали  ОСОБА_5 з ОСОБА_4 та вивели з подвір’я.  

          Таким чином, проаналізувавши показання підсудного, потерпілого які не суперечать фактичним обставинам справи і не оспорюються підсудним та потерпілим, суд дійшов висновку,  що вина  підсудного в інкримінованих йому злочинах доведена повністю.

Суд вважає можливим кваліфікувати дії підсудного за ч. 1 ст. 162 КК України –як незаконне проникнення до житла особи;  та  за ч. 1 ст. 296 КК України - як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

       При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів та дані про особу підсудного.

          Підсудний вчинив злочини за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів  невеликої тяжкості.

        Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття у вчинених  злочинах.

          Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння.

          За місцем проживання підсудний характеризується з задовільної сторони.          

        На підставі наведеного, суд з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчинених злочинів, пом'якшуючої та обтяжуючої обставин, даних про особу підсудного, вважає, що для виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі.

      Враховуючи, що підсудний вчинив злочини невеликої тяжкості, характеризується з задовільної сторони,  щиро покаявся у вчинених злочинах, то суд дійшов висновку про можливість виправлення  ОСОБА_2 без відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, та в зв'язку з цим вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2   від відбування покарання з випробуванням, якщо засуджений ОСОБА_2 протягом  встановленого судом іспитового строку  не вчинить нового злочину та  виконає покладені на нього обов'язки.

          В судовому засіданні потерпілий пред’явив до ОСОБА_2 позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 100 грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 1000 грн.

          Суд вважає, що у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити, оскільки потерпілий не надав доказів на підтвердження розміру спричиненої шкоди. Позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково на суму 500 грн., так як потерпілий переніс стрес та переживання з приводу незаконного вторгнення у його житло.          

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 322, 323, 324, 327, 328, 331, 333, 334, 335, 343 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених    ч. 1 ст. 162, ч.1 ст.296 КК України, і призначити йому покарання:

          за ч. 1 ст. 162   КК України -  у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч.1 ст.296 КК України –у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

          Відповідно до ст. 76  КК України   покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:                                                                

  -  не виїжджати за межі  України  на постійне проживання без дозволу  кримінально - виконавчої інспекції;

  - повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

 - періодично з'являтися  для реєстрації в  кримінально - виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 (п’ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

         Відмовити ОСОБА_1 в позові в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 100 грн.

          Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.                    

            На  вирок  суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту  проголошення вироку через Веселинівський районний суд Миколаївської області.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області                          Л. О. Орленко