УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22а/0690/81/11
Категорія 10.3.2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Матюшенка І.В.
суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області (далі – Пенсійний фонд) на постанову Коростишівського районного суду від 20 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а :
У поданій апеляційній скарзі Пенсійний фонд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою: визнана незаконною бездіяльність Пенсійного фонду щодо неперерахування позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-Х11); зобов’язано Пенсійний фонд перерахувати з 01.09.2008 року та виплатити державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах відповідно до Закону № 796-Х11. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вказаного закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу останнього, суд, на думку апелянта, безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” при визначенні мінімальної пенсії за віком, що Пенсійний фонд діяв у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 28.05.2008 року № 350, та позивач не подав до Пенсійного фонду заяву встановленого зразка.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом третьої групи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком (а.с.4, 5, 6). 13.07.2009 року позивач звернувся по Пенсійного фонду з заявою про призначення йому державної пенсії згідно ст. 49 Закону № 796-Х11 у розмірі, встановленому ст. ст. 50 та 54 вказаного закону. Відповідачем будь-яких дій щодо вказаної заяви не вчинено, відповідь ОСОБА_2 не надано.
Згідно ст. 6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст. 7 цього ж Закону).
Статтею 49 Закону № 796-Х11 встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За таких обставин, висновок суду щодо незаконності бездіяльності Пенсійного фонду, що виразилася у не призначенні позивачу державної пенсії згідно ст. 49 Закону № 796-Х11 є вірним.
Вірним є і висновок суду щодо розміру пенсії, який повинен відповідати розміру, встановленому ст. 54 Закону № 796-Х11 як шість мінімальних пенсій за віком, та розміру додаткової пенсії, встановленому ст. 50 Закону № 796-Х11 як 50 % мінімальної пенсії за віком, оскільки положення вказаних статей Закону мають приоритетне, згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, значення над положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, якою суттєво звужуються права позивача.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого закону, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
А відтак, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом положень ст. ст. 50 та 54 Закону № 796-Х11 та ст. 28 Закону України „Про пенсійне забезпечення” є безпідставними.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки це є бюджетні кошти, яких не вистачає на фінансування таких видатків, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, оскільки саме на територіальні управління Пенсійного фонду України, згідно Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року, покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Крім того, проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.
Судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Коростишівського районного суду від 20 листопада 2009 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 7 лютого 2011 року.
Головуючий Судді