справа № 462/6093/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року колегія суддів Залізничного районного суду м.Львова у складі:

головуючого – судді                                 ОСОБА_1

суддів                         ОСОБА_2 та ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_4

прокурора                 ОСОБА_5

представника потерпілого                 ОСОБА_6

захисника                 ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12016140200000723 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, 2016 та 2019 років народження, працюючого директором ТОВ «Акорд ЧГ», місце проживання якого зареєстроване за адресою:  АДРЕСА_1  та який фактично проживає за адресою:  АДРЕСА_2 , судимого – 30.12.2013 року Галицьким районним судом м.Львова за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

встановив:

17.12.2015 року на виконання досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу автомобіля марки «Hyundai IX35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме те, що ОСОБА_8 візьме транспортний засіб у тимчасове користування і у січні 2016 року оплатить за нього грошову кошти в сумі 21500 доларів США, ОСОБА_9 , довіряючи ОСОБА_8 , зателефонував на станцію технічного обслуговування ТзОВ СП «Автомобільний дім Львів», що по АДРЕСА_3 , де на той час знаходився автомобіль, а саме до ОСОБА_10 та повідомив йому, що необхідно віддати ОСОБА_8 автомобіль «Hyundai IX35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, оскільки в нього - ОСОБА_9 не виникало підозр, що шляхом заволодіння довірою, ОСОБА_8 може заволодіти вищевказаним транспортним засобом.

Продовжуючи свій злочинний умисел, не маючи на меті виконувати зазначену усну домовленість, повертати отриманий автомобіль чи сплачувати обумовлену суму його вартості, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_8 17.12.2015 року, перебуваючи на станції техобслуговування ТзОВ СП «Автомобільний дім Львів» на АДРЕСА_3 , отримав ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Hyundai IX35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від ОСОБА_10 , сів за кермо вказаного автомобіля, та, маючи можливість вільно керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись незаконно здобутим автомобілем на власний розсуд, завдавши ОСОБА_9 таким чином матеріальної шкоди на суму 505250 грн., яка більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8  свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.289 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав суду показання, зазначивши зокрема, що у грудні 2015 року він отримав від  ОСОБА_11  інформацію про те, шо ОСОБА_9  бажає продати свій автомобіль марки «Hyundai IX35», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , на що, він відповів, що зацікавлений у купівлі такого в якості подарунку дружині. Вказав на те, що згодом він узгодив із ОСОБА_9  суму у 21500 доларів США за даний автомобіль та погодив із ним можливість оплати у два платежі рівними частинами. Натомість, отримавши у розпорядження автомобіль, в подальшому він не виконав свої зобов?язання перед  ОСОБА_9  та за допомогою підробленого доручення здійснив продаж автомобіля.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, що завдало великої матеріальної шкоди, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.289 КК України (у редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення).

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення та обставин його вчинення.

Обставиною, що пом?якшує покарання ОСОБА_8 , є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; особу винного, який раніше судимий (т.2, а.с.143), неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2016 та 2019 років народження (т.5 а.с.185, 186) і матір-пенсіонера, яка хворіє, працює, на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває (т.2, а.с.27, 29), негативних характеризуючих даних з місця проживання відносно нього не встановлено.

Положеннями ч.2 ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.289 КК України (у редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення), з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Підстав для застосування до ОСОБА_8 ст.69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у провадженні сукупності обставин, що пом?якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, суд вважає, що вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку свідчить про стійкість злочинних намірів обвинуваченого та небажання останнього стати на шлях виправлення, тому звільнення його від реального відбування покарання не відповідає вимогам справедливості.

Згідно ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 Кодексу.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 14.09.2021 року в справі №443/806/19, щодо вирішення питання можливості застосування ст.75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.71 КК України.

Верховний Суд виходить з того, що призначення ст.75 КК України полягає у наданні засудженій особі можливості протягом іспитового строку підтвердити можливість її виправлення і інтеграції у суспільство без відбування призначеного покарання.

Аналіз положень КК України (ч. 3 ст. 78, ч.1, 4 ст. 71, ч.3 ст.72), п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» дає можливість зробити висновок, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.

Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За наведеного, оскільки ОСОБА_8 вироком Галицького районного суду м.Львова від 30.12.2013 року був засуджений за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України на 5 років позбавлення волі (т.2, а.с. 34-37), проте під час іспитового строку за вказаним вироком він вчинив нове кримінальне правопорушення, тому до призначеного покарання за новим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду, згідно з вимогами ст.71 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків.

На підставі ч.3 ст.71 КК України призначене за даним вироком додаткове покарання у виді конфіскації майна підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Щодо клопотання захисника про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання згідно ч.5 ст.72 КК України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII), що діяла станом на 20.06.2017 року, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув?язнення, здійснюється з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З 21.06.2017 року набрали чинності зміни до згаданої норми КК України, внесені законом «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18.05.2017 року №2046-VIII, відповідно до яких термін попереднього ув?язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку день за день або за правилами, передбаченими в ч.1 ст.72 КК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.08.2018 року (справа №663/537/17), якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 року до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч.1 ст.5 КК України).

Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

Враховуючи наведене правове регулювання та виходячи з такого правового висновку Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015 року слід зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі з дня затримання 08.01.2024 року до дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.09.2017 року було накладено арешт на речові докази: автомобіль марки «Lexus ES 350» сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_3 (т.1 а.с.280); автомобіль марки «MERCEDES-BENZ GL» чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_5 (т.1 а.с.284); автомобіль марки «HONDA ACCORD» зеленого кольору, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_7 (т.1 а.с.288), автомобіль марки «Hyundai IX35» чорного кольору, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_9 , а згідно з ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, вирішивши одночасно долю речових доказів, - вказані автомобілі «Lexus ES 350», «MERCEDES-BENZ GL», «HONDA ACCORD», з огляду на призначення судом додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого, належить конфіскувати, а автомобіль «Hyundai IX35» - повернути ОСОБА_12 , як власнику.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_8 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 2971,20 грн., а саме: за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової автотоварознавчої експертизи № 3176 від 18.09.2017 року (т.1, а.с.185), оскільки проведення вказаної експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою суду від 09.01.2024 року і продовжений востаннє ухвалою суду від 01.08.2024 року, слід залишити до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.100, 124, 174, 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 30.12.2013 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08.01.2024 року до дня набрання вироком законної сили.

Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до вступу вироку в законну силу.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 2971,20 грн.

Скасувати накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від від 14.09.2017 року арешт на майно і вирішити долю речових доказів наступним чином:

- автомобілі марки «Lexus ES 350» сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_3 , марки «MERCEDES-BENZ GL» чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_5 , марки «HONDA ACCORD» зеленого кольору, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_7 , – конфіскувати;

- автомобіль марки «Hyundai IX35» чорного кольору, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_9 , - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий:                                                                        (підпис)

Судді:                                                                                (підпис)

                                                                                       (підпис)

Згідно з оригіналом.

Головуючий:                                                                         ОСОБА_1