Справа № 298/1603/24

Номер провадження 3/298/1073/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року                                                         смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, тимчасово непрацюючої, за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ №944476 від 8 серпня 2024 року, складеного поліцейським СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, 8 серпня 2024 близько 04 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого співмешканця громадянина ОСОБА_2 , а саме: ображала нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим могла завдати шкоду його психологічному здоров`ю».

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату розгляду повідомлялася. Про причину неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.

Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.

Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Окрім того, відповідно до положень ст.268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.

Потерпілий ОСОБА_2 про час, місце та дату розгляду повідомлявся, в судове засідання не з`явився. Про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як домашнє насильство.

З фабули протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого співмешканця громадянина ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображала нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою.

Водночас фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №944476 від 8 серпня 2024 року не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито зміст дій ОСОБА_1 судом зауважується, що протокол не містить відомостей, в яких саме діях ОСОБА_1 проявилось вчинення нею насильства психологічного характеру по відношенню до потерпілого.

В протоколі не зазначено чи мала ОСОБА_1 прямий умисел на спричинення страждань потерпілому ОСОБА_2 , чи її дії були умисними і свідомо спрямованими на завдання шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1 від 8 серпня 2024 року, та письмових поясненнях потерпілого ОСОБА_2 від 8 серпня 2024 року, у яких відсутні відомості про висловлювання нецензурної лайки та погроз фізичною розправою громадянкою ОСОБА_1 , по відношенню до громадянина ОСОБА_2 .

Інших доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілого, до справи не долучено.

Що стосується рапорту відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, від 08.08.2024 року, то такий лише вказує на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі служби 102, та не може бути поставлений в основу доведеності вини ОСОБА_1 .

Жодних належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.

З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя                                                                                                                                           Зизич В.В.