Справа № 2-94

                                                                                                                                         2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

м. Вугледар                                                                             24 лютого  2011 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого –судді Жамбровського С.І., при секретарі Радаєвій Н.Г., за участю представника відповідача Захарової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 23.03.1992 року по 05.01.2004 року він працював на підприємствах вугільної промисловості, зокрема на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1». При виконанні службових обов’язків 23.08.2001 року він отримав травму правої ноги та 24.08.2001 року був складений Акт № 94 за формою Н-1. 15.04.2002 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу була первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності на 20 % у  зв’язку з отриманим трудовим каліцтвом, безстроково. Позивач просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області   моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу в його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю вважаючи, що у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди тому що МСЕК не встановлена моральна шкода, а також в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено, про що викладено також у його письмових запереченнях.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач, працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем у шахті з 23.03.1992 року по 05.01.2004 року, де при виконанні трудових обов’язків, отримав трудове каліцтво: травму правої ноги, а 24.08.2001 року був складений Акт № 94 за формою Н-1.  (а.с.9,10 )

15.04.2002 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу була первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності на 20 % у  зв’язку з отриманим трудовим каліцтвом, безстроково. (а.с.11)

У відповідності зі ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,                   які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку  своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема,  грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

За змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 вищевказаного Закону та абзацу 3 п. 22  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року  № 4 ”Про  судову  практику в справах про відшкодування шкоди” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає з дня встановлення особі такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує  або скасовує цивільну відповідальність особи.  

Тобто, відповідач у відповідності з діючим законодавством добровільно, відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди.

Вищезазначене підтверджується обставинами справи та письмовими доказами. Зокрема, з висновку МСЕК від 15.04.2002 р., медичних документів, акту за формою Н-1  № 94 від 25.08.2001 року вбачається, що у потерпілого через ушкодження здоров’я на виробництві настала стійка втрата працездатності. Він обмежено працездатний, відчуває фізичні та моральні страждання, через постійний біль у нозі, слабкість,  неможливість нормально лежати, стояти, спати. (а.с. 9-11).  

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок трудового каліцтва пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Частиною 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях дійсно передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується   Фондом   соціального  страхування  від  нещасних випадків  за  заявою  потерпілого, з викладом характеру заподіяної  моральної  шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів, але згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 24.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо, а положення ст. 34 вищевказаного Закону, треба розуміти як визначення порядку, процедури та розміру відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку –лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності, тому що, у випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  № 4 «Про  судову  практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних  та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації,  а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Тому задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності та групі інвалідності.

        З урахуванням ступеню втрати позивачем професійної працездатності, яка була встановлена йому первинно в зв’язку з трудовим каліцтвом 15.04.2002 р. у розмірі 10 %, а також того, що він внаслідок травми не може підтримувати попередній стан життя та стосунків з оточенням, тривалості втрати здоров’я, обмеженості  дій через хворобу, неможливості поновлення працездатності та попереднього стану здоров’я, його моральних та фізичних страждань, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнений від сплати державного мита.

Згідно ст.81 ЦПК України та  постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»з відповідача слід стягнути  витрати на інформаційно –технічне забезпечення в розмірі 15 грн.

На підставі викладеного ст. 58 Конституції України, ст. ст. 21, 28, 34  Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп / 2004,  ст. ст. 5, 23 Цивільного Кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  № 4 «Про  судову  практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 –215  Цивільно-процесуального коде ксу України, суд, -

в и р і ш и в :

           Позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області  про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області  на користь ОСОБА_2, одноразово, 6000 (шість  тисяч) гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області  на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення суду розгляду цивільних справ у розмірі 15 (п'ятнадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Вугледарський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вугледарського

           міського суду                                                                         С.І.Жамбровський