Справа №2-94 2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року Ленінський районний суд м.Донецька у складі:
головуючого судді І.П.Іванова
при секретарі О.Г.Іншакової
за участю представника позивачки ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини, та судових витрат, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду 11.08.2006р. з позовом до відповідача про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона була знайома з 1995 року. У 1996 році з відповідачем стали проживати разом. Шлюб не реєстрували. З 1996р. по 2000р. вони з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5. Спільну заяву про походження від нього сина відповідач підписати не погодився. До дня народження дитини відповідач проявляв постійне піклування про неї, надавав кошти, купував речі. Після народження дитини відповідач, також проявляв постійне піклування про неї та дитину. В період знаходження її в пологовому будинку постійно відвідував її та їх дитину, а також забирав разом із її батьком із пологового будинку. Також давав їй кошти, купував продукти харчування, дбав про їх сина, купував йому іграшки та речі. Однак у 2000р. відповідач припинив будь-які відносини з нею та дитиною. Фактичних шлюбних відносин між ними немає до цього дня. Також відповідач не бажає визнавати себе батьком дитини і надавати матеріальну допомогу. Походження дитини від відповідача та визначення ним батьківства стверджується обставинами про спільне проживання та ведення з ним домашнього господарства, в період вагітності, народження дитини. Просила визнати походження сина ОСОБА_5, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька -ОСОБА_4, стягнути з нього аліменти на утримання дитини на її користь у розмірі ХА від всіх його доходів.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, доповнив його вимогою про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, в розмірі 2477 гривень, а також юридичної допомоги у розмірі 1700 гривень.
Відповідач з позовом не згоден, вважає, що він є надуманим та не обґрунтованим.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.53 КпШтС України, походження дитини від батьків, що не знаходяться між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі сумісної заяви батьком і матір'ю дитини до державних органів запису актів цивільного стану.
2
У разі народження дитини у батьків, що не знаходяться в шлюбі, за відсутності сумісної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги сумісне мешкання і ведення загального господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або сумісне виховання або утримання ними дитини, або докази, з достовірністю підтверджуючі визнання відповідачем батьківства.
П п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачає, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШтС, суду, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШтС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Судом встановлено, що сторони працювали разом в Ленінському РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, відповідач в якості першого заступника начальника, а позивачка робітником канцелярії.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що позивачка її подруга, знайомі вони з 1995 року, підтримують дружні стосунки. Відповідач залицявся до позивачки. В 1997 році вони разом зустрічали новий рік, неодноразово вона бачила відповідача в квартирі позивачки. Коли позивачка завагітніла, то відповідач не заперечував піклуватися про позивачку. Відповідач з батьком позивачки забирав її з пологового будинку. А коли дитина захворіла, то відповідач припинив спілкуватися з позивачкою. Зі слів позивачки їй відомо, що відповідач придбав для неї телевізор, відеомагнітофон. Чи мешкали вони однією родиною, та чи був у них спільний бюджет вона не знає.
Свідок ОСОБА_7, батько позивачки, суду пояснив, що він неодноразово бачив позивача по адресі мешкання позивачки, які були стосунки між сторонами він не знає, але бачив, що спали вони разом. Йому не подобалася поведінка позивачки, тому вони посварилися, та вона переїхала мешкати за іншою адресою. Неодноразово він бачив службовий автомобіль відповідача біля під'їзду, де мешкає позивачка. Чи був у них спільний бюджет, чи єдина родина, він не знає, але знає, що після народження дитини відповідач купував його онуку одяг, оскільки донька на свої кошти не в змозі була цього зробити. Коли онуку було 3-4 роки, то відповідач приїжджав та виїжджав від його доньки.
Свідок ОСОБА_8, сестра позивачки, суду пояснила, що сторони почали зустрічатися за два роки до народження дитини. З 1997 по 2000 рік вона мешкала з позивачкою АДРЕСА_1. Квартиру вони знімали, платили по 100 гривень на місяць. Відповідач також приїжджав туди, продукти харчування за свої кошти купували вона та позивачка. Інколи продукти харчування купував відповідач за свої кошти. До народження і після народження дитини вона не бачили щоб відповідач давав гроші позивачці. Інколи він купував дитині памперси. Вона знає, що відповідач купував позивачці сарафан, куртку і сукню, але в цьому не впевнена. Вважає, що родини у сторін не було.
Свідок ОСОБА_12, рідна тітка позивачки, суду дала пояснення, що вона бачила відповідача у позивачки як за адресою вул.Річна, так і вул.К.Ратнікова. Вона знає, що позивачка і відповідач купували разом телевізор та відеомагнітофон. Відповідач привозив
3
позивачці гроші, але цього вона не бачила. Про сімейне життя сторін їй не відомо. Чи був у них спільний бюджет, чи вели вони спільне господарство їй не відомо. Одного разу вона бачила відповідача у нетверезому стані у позивачки, де він залишився ночувати.
Свідок ОСОБА_16, яка з 1974 по 2006 рік, працювала акушеркою в лікарні №6 м.Донецька. Суду надала пояснення, що до народження дитини у позивачки, сторони приїжджали до неї домовитися про пологи. Коли позивачка народжувала дитину, то відповідач був поряд з лікарнею, а потім відвіз її до дому. Потім відповідач приїжджав за нею, та відвозив до позивачки, тому що у неї були проблеми к годуванням дитини.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона мешкала за адресою: АДРЕСА_1, з 1969 по 2003 рік. З 1999 року в квартирі НОМЕР_1 за вказаною адресою, мешкала позивачка з сестрою ОСОБА_8, вона їх бачила, а також дитину. Відповідача вона ніколи не бачила, побачивши в суді в перший раз. Вона мешкала на четвертому поверсі, а позивачка з сестрою на другому. Коли б з ними мешкав відповідач, то вона про це знала би.
Свідок ОСОБА_10, суду пояснила, що вона працює слідчим, знає сторони, зараз відповідач в Ленінському РВ не працює, а працює в УМВС України в Донецькій області. З 1996 по 2004 рік вона з родиною мешкала АДРЕСА_2. Тобто у тому же під'їзді де мешкала позивачка. їх квартира була розташована на третьому поверсі, а позивачки на дев'ятому. її чоловік дружив з ОСОБА_4, який постійно приїжджав до них в гості, а її чоловік їздив до нього до дому. ОСОБА_4 спілкувався з її чоловіком до поздна, бувало, що до ранку. За ним приїжджав службовий автомобіль і він виїжджав. Вона знає, що відповідач постійно мешкав зі своєю родиною.
Свідок ОСОБА_11 суду дав пояснення, що з 1996 року по 1999 рік він працював водієм в Ленінському РВ ДМУ, був водієм у ОСОБА_4, який працював першим заступником начальника Ленінського РВ. Кожен день в 7-50 годині він забирав відповідача з дому по вул.Покровського, де він мешкав зі своєю родиною. В 1997 році відповідач отримав квартиру по пр.Ленінському, та робив там ремонт більше року, куди в липні-серпні переїхав зі своєю родиною. В 1998 році відповідач просив його забрати позивачку з пологового будинку, але він не зміг цього зробити за сімейними обставинами, а після дізнався, що відповідач сам їздив туди. Завжди він забирав відповідача з адреси мешкання його родини як по вул.Покровського, так і по пр.Ленінському, та відвозив туди після роботи. Він возив ОСОБА_4 в гості до ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що знає відповідача з 1993 року, дружить з ним. Він з родиною мешкав в одному під'їзді з позивачкою. Відповідач два-три рази в неділю на машині приїжджав до нього до дому, де вони спілкувалися. Про відношення сторін йому нічого невідомо, а коли між ними були б відносини, він би знав. Йому відомо, що позивачка просила відповідача допомогти забрати її з пологового будинку з дитиною. Відповідач мешкав зі своєю родиною постійно. На день міліції, робітники міліції відзначали це свято в ДК ім.Леніна, та інших місцях, де було зроблено фото сторін, також фото робили і з іншими працівниками, за участю відповідача.
Свідок ОСОБА_14, дружина відповідача, суду дала пояснення, що відповідач постійно проживав з родиною. В 1996 році проживав за АДРЕСА_3. Водій завжди забирав його з дому та привозив також до дому. Коли він затримувався на роботі, то попереджав її. З 1997 року вони разом робили ремонт в квартирі по пр.Ленінському. У вихідні та святкові дні вони разом із донькою їздили до батьків у село. Відповідач ніколи не покидав родину, був завжди дома. Скандалів з відповідачем ніколи не було.
Аналогічні пояснення надала суду ОСОБА_15, донька відповідача. Батько завжди був з родиною. Відпочивали вони разом родиною, тому батько не міг мешкати ще десь.
Із висновку молекулярно-генетичної експертизи вбачається, що: «Вірогідність батьківства громадянина ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5, 1998 року народження, народженого громадянкою ОСОБА_3, складає 99,999%, що по даним К. Hummel відповідає формулюванню «батьківство практично доведене»».
4
Відповідач суду заявив, що він дійсно працював в Ленінському РВ в якості першого заступника начальника, мав службовий автомобіль, позивачка працювала в канцелярії, приносила йому на підпис документи. Зі всіма працівниками районного відділку у нього були добрі стосунки, як і з позивачкою. Він надавав автомобіль працівникам районного відділку, включаючи і позивачку. Він постійно мешкав зі своєю родиною і ніяких стосунків у нього з позивачкою не було. Дійсно в районному відділку було заведено правило, що організовувались вечірки, він як керівник був дома у працівників, також вони разом відпочивали. Оскільки позивачка попросила надати їй автомобіль щоб забрати з пологового будинку, то він направив туди свого водія, але ж той не зміг цього зробити, тому він сам поїхав в пологовий будинок, де разом з батьком позивачки забрав її, та привіз до дому. Потім він як керівник, який має зв'язки в районі, на прохання позивачки був в змозі надати їй якусь допомогу, як і іншим працівникам районного відділку, але яку не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Він дійсно фотографувався з позивачкою, але ні як її співмешканець, а як керівник. Також він фотографувався і з іншими працівниками районного відділку, як з чоловіками, так і з жінками. Ніколи він не купував позивачці якийсь речі, також і для її дитини, не надавав грошей, тому що у нього є родина.
Позивачка підтримавши свій позов була не в змозі пояснити чому вона звернулась до суду з вказаним позовом через вісім років після народження дитини. Коли з її пояснень вбачається, що вона не отримувала матеріальної підтримки від відповідача, як до народження дитини, так і після її народження.
Оцінюючи пояснення свідків, зі сторони позивачки, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_16, суд може зробити висновки, що між сторонами були відсутні сумісне мешкання і ведення загального господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або сумісне виховання або утримання ними дитини, або докази, з достовірністю підтверджуючі визнання відповідачем батьківства.
Самі фотокартки не можуть бути доказами по даній справі, тому що дата на них зазначена самою позивачкою, і суд знаходить, що пояснення відповідача як в цій частині, так і в іншій, що викладені в позовній заяві позивачкою, є правдивими, та підтвердженими свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та ОСОБА_15, сумніватися в поясненні яких у суду не має підстав.
Таким чином, свідчення свідків, як зі сторони позивачки, так і з сторони відповідача, свідчать, що не має підстав викладених у ч.3 ст.53 КпШтС України, щоб встановити батьківство відповідача відносно сина позивачки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Лише один висновок молекулярно-генетичної експертизи не може бути підставою для встановлення батьківства, без вимог, передбачених ч.3 ст.53 КпШтС України.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачкою не надано достовірних доказів, щоб задовольнити її позов, тому в задоволені його потрібно відмовити в повному обсязі.
На підставі ст.53 КпШтС України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини, та судових витрат -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня
5
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.