Справа № 2-564/11

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого  судді - Сидорук Є. І.  

секретар - Патій Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника  позивача  ОСОБА_2

відповідача  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду із позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю.

Позивач в судовому засіданні  позов підтримав та в обгрунтування своєї позиції пояснив, що  з 1970 року він проживає в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. В 1998 року  у нього склались  дружні відносини з ОСОБА_5, і він почав проживати разом з нею. Оскільки вони не мали свого житла , то   почали винаймати квартири.  З того часу ніяких відносин з відповідачкою не  мав, а з 2001 року  з відповідачкою спільного  господарства не ведуть.  Він залишив відповідачці  трьох-кімнатну квартиру разом з іншим майном. В  червні 2001 року він  купив за 1500 доларів США однокімнатну квартиру.  Вони з ОСОБА_5 працювали і  назбирали  500 доларів США, 800 доларів США вони позичили, а 200 доларів США господар квартири відстрочив на деякий час. В подальшому 800 доларів США  він повернув.  В даній квартирі він сам  зареєстрований .

Просить суд визнати за ним право особистої приватної  власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач в судовому засідані  позовні вимоги і не визнала і в обгрунутвання своєї позиції пояснила, що дійсно позивач в 1998 році  залишив їй з дітьми квартиру, і пішов  з сім"ї .  У квартирі де вона проживає, позивач не зареєстрований. З того часу вони разом не проживають, а з 2001 року спільне господарство не ведуть, хоча на даний час вони перебувають в зареєстрованому шлюбі.  Перед тим   як підти із дому, позивач  продав бика та автомобіль.   Вирученими грошима він розпорядився на власний розсуд, хоча вона і давала згоду на продаж автомобіля.  В 2001 році вона взнала, що позивач придбав однокімнатну квартиру, де проживає з іншою жінкою.  Вважає, що дана квартира куплена   частково за спільні кошти.  Вона  знала, що  позивач  частину грошей  позичив  на купівлю квартири.

Суд заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та всебічно дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до  ст. 10, ст. 60  ЦПк України -  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження  та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторолна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як слідує з ст. 11 ЦПК України -  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичиних чи юридичиних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 01 травня 1970 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі актів цивільного стану Рівненського району Рівненської області.

В 1998 році між позивачем та ОСОБА_5 виникли стосунки і вони придбали квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу зареєстрований у Рівненській обласній товарній біржі, реєстраційний номер №01/0601/764 від 07.07.2001 року), де проживали разом із  останньою.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 у судовмоу засіданні  показав, що  він працює разом з позивачем, у них склались дружні стосунки.  В 2001 році він позичив позивачу 800 доларів США на купівлію квартири, які  останній повернув в 2003 році.  Розписка була завірена в відділі кадрів  по місцю роботи.  Знає, що позивач з 1998 року  з дружиною не проживав, а проживав з ОСОБА_5  Відповідачку ОСОБА_3 він ніколи не бачив.   Він також бував  у квартирі, яку купив позивач.

Свідок  ОСОБА_8 у судовому  засіданні показала, що  з 2001 року позивач проживає у квартирі по АДРЕСА_1 з ОСОБА_5, Відповідачку ОСОБА_3 вона ніколи не бачила. Позивач і ОСОБА_5 проживаючи в даній квартирі,  своєчасно вносять плату за житлово-комунальні послуги. Вона завжди вважала, що  остання  являється дружиною позивача.

Допитана у якості свідка ОСОБА_5  пояснила, що  з 1998 вона  проживає з позивачем, хоча і не зареєстровані в шлюбі. Позивач з того часу з дружиною не проживав.  В березні 2001 року вони знайшли квартиру, і вирішили її купити, оскільки  ОСОБА_1  свою квартиру з меблями залишив дружині, і знявся  там з реєстраційного обліку. Вони разом з позивачем працювали і  назбирали 500 доларів США, 800 доларів США  позичили у знайомого, а 200 доларів США господар квартири відстрочив.  В 2003 році борг у сумі 800 доларів США вони віддали ОСОБА_7 .З моменту придбання квартири вони своєчасно сплачують   жилово-комунальні  послуги. З 1998 року  позивач втратив всі зв"язки з відповідачкою, і гроші у неї він не брав.

Відповідно до ч. 1 п. 3  ст. 57 СК України -  особистою приватною власністю дружини, чоловіка  є : майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за  кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбчається з  ч. 6 ст. 57  СК України - суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв"язку з фактичиним припиненням шлюбних відносин.

Як показала в судовому  засіданні свідок  ОСОБА_9  - вона являється дочкою сторін по справі.  В 2001 році батько залиши сім"ю, і пішов з дому. З того часу він втратив всі зв"язки з сім"єю. Мамі він  залишив 3-х кімнатну квартиру з меблями, а собі залишив  автомобіль та бичка. Також він взяв гроші, скільки не знає. Вона знала, що батько проживає з іншою жінкою. Вона не претендує на куплену квартиру батьком.

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1  вбачається, що в даній квартирі значиться зареєстрованим ОСОБА_1

Оцінюючи в сукупності докази, суд вважає, що з 1998 року між сторонами були фактично припинені шлюбні відносини, що не заперечують сторони і підверджують допитані в судовому  засіданні свідки,  спільне господарство вони не вели, і позивачем  придбана    вищевказана квартира  за час окремого проживання  являється його особистою приватною власністю.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає,    позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.

На підставі ст. 57  СК  України, керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 297 ЦПК України суд, -

 ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

          Визнати  особистою приватною власністю ОСОБА_1   квартиру АДРЕСА_1.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Сидорук Є. І.     

Повний текст рішення виготовлений 7 березня 2011 року.

Суддя :