Справа №2-0-1
2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року Ленінський районний суд міста Донецька в складі: головуючого судді - Бескровної О.Л. при секретарі - Тюшкевич Г.В. за участю позивача - ОСОБА_1
за участю представників відповідачів - Захараш Я.В., Федорчук Р.В.
розглянувши у відкритому судновому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про визнання акту про нещасний випадок на виробництві дійсним, стягнення регресних виплат, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування'1 про спонукання до передачі регресної справи до фонду соціального страхування, встановлення факту нещасного випадку на виробництві.
В подальшому позивачка доловила та уточнила позовні вимоги. В обгрунтування позову вказала, що з 1977 року працювала поваром у військторгу №288 м.Донецька. 28 серпня 1989 року вона була переведена на посаду комірника кафе "Вітязь" військторгу №288 м.Донецька. 03.04.1990 року під час виконання трудових обов'язків з нею трапився нещасний випадок, вона отримала виробничу травму, про що був складений акт за формою Н-1 №3 від 04.04.1990 року. Згідно з висновком МСЕК їй була встановлена 2 група інвалідності, втрата професійної працездатності у розмірі 60%. Військторгом №288, а після реорганізації Донецьким військторгом №79 Управління військової торгівлі Одеського військового округу їй виплачувались регресні суми. В подальшому підприємство було реорганізовано та передано у Донецьку дирекцію військторгу №1, а потім у Дочірнє підприємство "Донецька дирекція військової торгівлі №1" державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування". Починаючи з 1996 року регресні виплати вона отримувала несвоєчасно, а потім їх зовсім перестала отримувати. У 2001 році відповідачем її регресна справа не була передана до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. На її неодноразові звернення відповідач повідомляв, що її документи на підприємстві відсутні. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробницві також відмовляється прийняти від неї акт про нещасний випадок на виробництві, оскільки він не завірений печаткою. Просила суд визнати акт №3 по формі Н-1, який в неї є, за оригінал; зобов'язати Державне підприємство Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" виплатити їй регресні виплати за період з 01.03.1998 року по 01.04.2001 року; зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька прийняти її регресну справу та виплатити їй регресні виплати за період з 01.04.2001 року по час ухвалення рішення. Також, стягнути з Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. з тих підстав, що з вини відповідача вона з 1998 року не отримує регресні виплати, її регресна справа не передана до фонду соціального страхування, у зв'язку з чим вона переживає моральні страждання.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги. Просила суд визнати акт №3 по формі Н-1, який в неї є, за оригінал; зобов'язати Державне підприємство Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" виплатити їй регресні виплати за період з 01.03.1998 року по 01.04.2001 року; зобов'язати відділення виконавчої
2
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька прийняти її регресну справу та виплатити їй регресні виплати за період з 01.04.2001 року по час ухвалення рішення. Також, стягнути з Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Представник відповідача Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" за дорученням - Федорчук Р.В. у судовому засіданні позов не визнав, вважав, що підприємство є неналежним відповідачем по справі. Пояснив, що юридична особа - Дочірнє підприємство "Донецька дирекція військової торгівлі №1 Державного підприємства МО України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" відповідно до наказу начальника ДП МО України №51 "Управління торгівлі Півд ОК" від 30.08.2004 року ліквідоване 09.11.2005 року без правонаступників. Таким чином, у відповідності до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року, всі страхові виплати позивачці повинні виплачуватися фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державне підприємство Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" не є правонаступником Дочірнього підприємства "Донецька дирекція військової торгівлі №1 Державного підприємства МО України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", тому не може відповідати по його боргам. Також не має ніяких підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди.
Представник відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька за дорученням - Захараш Я.В. у судовому засіданні вважала, що позов підлягає частковому задоволенню. Не заперечувала проти визнання акту по формі Н-1, який знаходиться у ОСОБА_1, за оригінал. Особова справа позивачки підприємством сформована не була, не передана до фонду соціального страхування, довідки підприємства про розмір заборгованості по регресним виплатам не має. Не заперечувала, що з 01.04.2001 року регресні виплати позивачці повинні сплачуватися саме фондом соціального страхування.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що з 1977 року позивачка працювала поваром у військторгу №288 м.Донецька. 28 серпня 1989 року вона була переведена на посаду комірника кафе "Вітязь" військторгу №288 м.Донецька.
03.04.1990 року під час виконання трудових обов'язків з нею трапився нещасний випадок, вона отримала виробничу травму, про що був складений акт за формою Н-1 №3 від 04.04.1990 року.
Згідно з висновком МСЕК їй була встановлена 2 група інвалідності, втрата професійної працездатності у розмірі 60%.
Позивачці підприємством був наданий акт за формою Н-1 №3, затверджений начальником військторгу №288 м.Донецька 04.04.1990 року, з якого вбачається, що 03.04.1990 року вона, виконуючи трудові обов'язки комірника кафе "Вітязь" військторгу №288, отримала виробничу травму. На вказаному акті є підписи посадових осіб військторгу, але посвідчений він печаткою "Донецької дирекції військової частини №1".
Факт, що з ОСОБА_1 при вказаних в акті обставинах мав місце нещасний випадок на виробнитцві, підтверджується також рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 23.03.1998 року, згідно з яким з Донецького військторгу №79 Управління військової торгівлі Одеського війського округу на користь позивачки стягнута заборгованість по регресним виплатам з 1996 року, у зв'язку з отриманою нею виробничою травмою.
На підставі викладеного, суд вважає можливим визнати акт за формою Н-1 №3, затверджений начальником військторгу №288 м.Донецька В.Головач 04.04.1990 року, з якого
3
вбачається, що 03.04.1990 року ОСОБА_1, виконуючи трудові обов'язки комірника кафе "Вітязь" військторгу №288, отримала виробничу травму, за оригінал.
Військторг №288 м.Донецька був реорганізований у Донецький військторг №79 Управління військової торгівлі Одеського військового округу. В подальшому підприємство було реорганізовано та передано у Донецьку дирекцію військторгу №1, а потім у Дочірнє підприємство "Донецька дирекція військової торгівлі №1" державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування".
Дочірнє підприємство "Донецька дирекція військової торгівлі №1 Державного підприємства МО України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" відповідно до наказу начальника ДП МО України №51 "Управління торгівлі Півд ОК" від 30.08.2004 року ліквідоване 09.11.2005 року без правонаступників, про що внесений запис до єдиного державного реєстру юридичної особи.
Позивачкою пред'явлені позовні вимоги до Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування", яке не є правонаступников ліквідованого підприємства, тому не має підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по регресним виплатам, а також моральної шкоди.
У відповідності до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи чи організації не відшкодували матеріальної і моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Позивачкою у судовому засіданні не заявлялись позовні вимоги про стягнення саме з фонду соціального страхования заборгованості по регресним виплатам, яка утворилась до 01.04.2001 року. На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька провести ОСОБА_1 виплату регресних виплат починаючи з 01.04.2001 року по час ухвалення рішення. Згідно з довідкою, яка є в матеріалах справи, оклад комірника станом на 01.03.1998 року складав 78 грн., станом на 01.04.2001 року - 130 грн.
На підставі викладеного, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року , ст.1195 ЦК України, керуючись ст..ст.. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати акт за формою Н-1 №3, затверджений начальником військторгу №288 м.Донецька В.Головач 04.04.1990 року, з якого вбачається, що 03.04.1990 року ОСОБА_1, виконуючи трудові обов'язки комірника кафе "Вітязь" військторгу №288, отримала виробничу травму, за оригінал.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька провести ОСОБА_1 виплату регресних виплат, у зв'язку з отриманою нею 03.04.1990 року виробничою травмою, починаючи з 01.04.2001 року по час ухвалення рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Мінстерства оборони України "Управління торгівлі південного оперативного командування" про стягнення заборгованості по регресним виплатам за період з 01.03.1998 року по 01.04.2001 року, відшкодуванні моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м.Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом 20 днів
4
апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.