Справа №2-131 2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 березня 2007 року Ленінський районний суд М.Донецька в складі:

головуючого судді                         І.П.Іванова

при секретарі                                             О.Г.Іншакової

за участю представника позивачки       ОСОБА_1

представників відповідача                       ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу та заповіту недійсними, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, зареєстрованого 16.03.2006р. Ленінським відділом РАЦС м.Донецька, актовий запис №77, - недійсним, та визнання заповіту ОСОБА_6 від 07.03.2006р. про спадкування майна ОСОБА_5, -недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 хворіла на онкологічне захворювання та не усвідомлювала значення своїх дій і не в змозі була керувати своїми вчинками. Вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали.

Відповідач та його представники у судовому засіданні с позовом не згодні.

Представники третіх осіб, від Ленінського ВРАЦС м.Донецька - Бабійчук Л.П. та від 7-ої Державної нотаріальної контори - Мирошниченко Н.М., вважають, що ніяких порушень при реєстрації шлюбу між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та складені заповіту ОСОБА_6 не було, було добровільне волевиявлення з цих приводів ОСОБА_6, яка усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними.

Заслухавши сторони та їх представників, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справ, суд вважає заявлені вимоги ОСОБА_4 безпідставними, які не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, що вбачається з ч.1 ст.225 ЦК України.

В судовому засіданні позивачка надала пояснення, що вона знаходиться з ОСОБА_5 в неприязних відносинах. ОСОБА_6 є її рідною сестрою, з якою вона не спілкувалася з вересня 2001 року. Тільки в квітні 2006 року їй стало відомо, що сестра померла, вона мала розмову з ОСОБА_5, який повідомив їй, що з ОСОБА_6 він зареєстрував шлюб і

2

вона склала на нього заповіт. Померла сестра ІНФОРМАЦІЯ_1., поховав її ОСОБА_5 їй відомо, що ОСОБА_6 хворіла, вживала ліки, що містять наркотичні засоби, тому при реєстрації шлюбу, а також при складанні заповіту вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Судом були допитані свідки.

ОСОБА_8, лікар Донецької міської клінічної лікарні №6 м.Донецька, суду заявив, що він знав ОСОБА_6 з грудня 2001 року, вона хворіла запаленням легенів. В березні 2006 року він відвідував ОСОБА_6, зробив довідку до РАЦС для реєстрації шлюбу, спілкувався з ОСОБА_6, вона була нормальною людиною, без будь-яких патологій, усвідомлювала значення своїх дій. Ліки, що містять наркотичні засоби ОСОБА_6 ніколи не застосовувала. Відвідував він її 20, 21.03.2006р., вела вона себе адекватно, це було за добу до її смерті.

В підтвердження пояснень ОСОБА_8, до суду надійшов лист з Наркологічного диспансеру, що препарати, які вживала ОСОБА_6 не відносяться до наркотичних препаратів і не містять наркотичних речовин. З Донецького обласного протипухлинного центра суду надана довідка, що ОСОБА_6 в цій лікувальній установі на обліку не знаходиться.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, сусіди відповідача, суду заявили, що ОСОБА_6 мешкала однією родиною з ОСОБА_5 у нього дома АДРЕСА_1, з 2001 року. Мешкали вони однією родиною, вели спільне господарство, турбувалися один про одного. ОСОБА_6 розмовляла з ними, ніяких відхилень психічного розладу у спілкуванні з нею вони не помітили. Шлюб був зареєстрований між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 16 березня 2006 року, чого бажали, як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5, щоб узаконити свої відносини.

Таким чином, суд знаходить пояснення позивачки надуманими, голослівними і не підтвердженими ніякими доказами.

її представник заявив клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1., але ж позивачка відмовилася від проведення даної експертизи та її оплати.

Згідно вимог ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тому, суд відмовляє у визнанні факту того, що на момент реєстрації шлюбу та складення заповіту ОСОБА_6 страждала яким-небудь психічним розладом, згідно чого не усвідомлювала значення своїх дій.

На підставі ст.40 СК України, ст.ст.225, 1223, ч.4 1224, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, зареєстрованого 16 березня 2006 року Ленінським ВРАЦС м.Донецька, актовий запис №77, та заповіту ОСОБА_6 від 07 березня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі №1-377 державним нотаріусом 7-ої Донецької держаної нотаріальної контори, - недійсними, в і д м о в йти.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачеію апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.