Справа №2-111 2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року Ленінський районний суд м.Донецька у складі:

головуючого судді                   І.П.Іванова

при секретарі                                       О.Г.Іншакової

за участю представника позивачів   ОСОБА_1

представника відповідача                   С.М.Ткаченко

представника третьої особи               ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Донецька про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання виконавчого листа №2-187 від 29.09.2005р. недійсним, третя особа: ОСОБА_5, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що державним виконавцем Гусаровим А.С. відділу Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Донецька 01.02.2006р. було описано та накладено арешт на майно шляхом складення акту серія АА №521208 від 01.02.2006р., що розташовано АДРЕСА_1, на підставі виконавчого листа №2-187 від 29.09.2005р. виданого за рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецьк та заяви стягувача, ОСОБА_5, та нібито належить ОСОБА_3. З описом майна та накладенням арешту державним виконавцем не згодні повністю, тому що зазначене майно є приватною власністю ФОП ОСОБА_2, та було передано СПД-ФО ОСОБА_3. відповідно до Договору №1 зберігання майна від 04.04.2005р. Також, виконавчий документ відповідно до якого розпочато провадження державним виконавцем, не відповідає вимогам, визначеним п.3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме невірно зазначено назву та місце проживання боржника. На час судового розгляду та на цей час позивач СПД-ФО ОСОБА_3 мешкає АДРЕСА_2. Тобто виконавчий документ не повинно було бути прийнято виконавцем до виконання та повернуто стягувачеві відповідно до п.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав.

Представник ВДВС у Ленінському районі м.Донецька у судовому засіданні з позовом не погодився.

Представник третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав, що позов не може бути задоволений, тому що позов є не обґрунтованим та не підтверджений ніякими доказами.

Вислухавши представників позивачів, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали даної справи, та справи №6-6 від 2006 року за позовом тих же осіб про виключення майна з акту опису, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

2

Згідно вимог ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (зі змінами та доповненнями), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Ст.20 того ж Закону вказує, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22.04.2005р. укладені угоди між ОСОБА_5 и ПП ОСОБА_3 від 16.10.2003р. і 21.10.2003р., згідно яких ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання поставити ОСОБА_5 ворота зсовуванні, розпашні і хвіртку, поставити привід на ворота зсовуванні, за які ОСОБА_5 заплатила йому 12.020 гривень 52 копійки, розірвані. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 всього було стягнуто 18.289 гривень 68 копійок. У виконання даного рішення був виписаний виконавчий лист №2-187 від 29.09.2005р., який був пред'явлений стягувачем до виконання у ВДВС в Ленінському районі м.Донецька, оскільки ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність на території Ленінського району м.Донецька АДРЕСА_1.

01.11.2005р. державним виконавцем було відкрите виконавче провадження, про що свідчить постанова, що є у справі (а.с.27).

У виконання зазначеного рішення державний виконавець за вказаною адресою зробив опис і арешт майна, що знаходиться в приміщенні: вітрин, вішалок, прилавків, стелажів (а.с.16-19).

Суд вважає, що при цьому державний виконавець не порушив вимог ст.19, 20, 26 Закону України «Про виконавче провадження», а твердження про це представника позивачів, суд знаходить голослівним.

Представник позивачів зтверджував і суду надав накладні №1 і №2 від 03.01.2003р., що описане майно в приміщенні магазина, орендованого ОСОБА_3, придбане і належить ОСОБА_2 (а.с.22-23). При цьому пояснивши суду, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 і ТОВ «Виробнича Компанія СТІМ» відсутній, також в наявності немає платіжних документів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є підприємцем і зареєстрована в м.Харкові (а.с.25). ОСОБА_3 також є підприємцем і зареєстрований в м.Харкові. Проте, у відмінності від ОСОБА_2 він здійснює підприємницьку діяльність на території м.Донецька, орендуючи вбудоване нежиле приміщення, розташоване АДРЕСА_1, площею 272,4 кв.м., використовуючи його під магазин. Про це ж свідчить і лист заступника голови Державної податкової адміністрації.

Позивачі суду представили договір №1 зберігання майна від 04.04.2005р. і акт передачі обладнання на відповідальне зберігання від того ж числа, згідно якому ОСОБА_2 передала на зберігання ОСОБА_3. майно описане державним виконавцем 01.02.2006р., яке зберігалося АДРЕСА_1. Проте, суд критично відноситься як до обставин викладених позивачами в позовній заяві, так і до пояснень їх представника в суді, оскільки ОСОБА_2 не надала суду безперечні докази про приналежність їй вказаного майна, яке знаходиться в м.Донецьку в торгівельному приміщенні, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3 Сама ж ОСОБА_2 торгову діяльність в м.Донецьку не здійснює.

З пояснень представника третьої особи ОСОБА_4 видно, що діючи за дорученням від імені ОСОБА_5, він представив до ВДВС Ленінського району м.Донецька виконавчий лист, а також був присутній при описі майна в приміщенні, що орендується ОСОБА_3 в м.Донецьку. Працівники магазина не заперечували, що описуване в приміщенні майно належить ОСОБА_3. Таких заперечень не поступило і на адресу

3

державного виконавця. Ніяких документів про приналежність даного майна ОСОБА_2 представлено не було. Тільки після закінчення шести місяців ОСОБА_3 став стверджувати, що дане майно йому не належить. Описуване майно в магазині було розставлене впорядковано, як для реалізації і мало цінники, що свідчить про те, що це майно не знаходилося на зберіганні у ОСОБА_3, а реалізовувалося їм.

Аналогічні пояснення в суді дав і представник ВДВС, вважаючи, що описане майно належить ОСОБА_3., а не ОСОБА_2 В підтвердження наведеного, представник ВДВС надав суду звіт про експертну оцінку описаного 01.02.2006р. майна і фототаблицю до нього, які досліджувалися судом. Ці документи суд вважає повністю підтверджують позицію в суді представників ВДВС та третьої особи.

Таким чином, суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 не надала суду ніяких доказів про приналежність їй описаного 01.02.2006р. майна в приміщенні, яке ОСОБА_3 використовує в торгових цілях.

До накладних від 03.01.2003р., згідно яких, як зтверджувала ОСОБА_2, вона придбала вказане майно, як і до її пояснень суд відноситься критично, оскільки самі накладні не є правовстановлюючими документами, що свідчать про власність на майно ОСОБА_2 Судом вживалися заходи до відшукання Товариства, у якого нібито ОСОБА_2 придбала це майно, але встановити місце знаходження цієї організації не надалося можливим, оскільки за адресою, вказаною в накладній, воно не знаходиться (Справа №6-6, а.с.131-135). У зв'язку з чим, суд знаходить позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 19, 20, 59, 85 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (зі змінами та доповненнями), ст.383 ЦПК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності за ОСОБА_2 на майно, що описано згідно Акту державного виконавця Гусарова А.С. відділу Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Донецька Серія АА №521208 від 01.02.2006р., звільнення описаного майна з-під арешту, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2005р. про стягнення з СПД ФО ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, відкритого ВДВС у Ленінському районі м.Донецька, визнання виконавчого листа №2-187 від 29.09.2005р. за рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька про стягнення боргу з СПД ФО ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 недійсним, -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.