Справа №  1-54/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          26.01.2011року

          Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі:

головуючого судді                    Борисюк Р. М.,

при секретарі                             Василенко Т.М.

з участю прокурора                  Капустіна О.М.

та адвоката                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальну  справу по обвинуваченню                                                   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,           уродженця м. Новограда-Волинського Житомирської області, громадянина України, українця, учня Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат для дітей – ситріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Житомирської обласної ради, проживаючого в Бердичівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей – ситріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, смт. Гришківці, Бердичівського району Житомирської області, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

   17 травня 2010 року, близько 17 години 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_2, знаходячись біля приміщення дитячо-юнацької спортивної школи, розташованої в м. Новограді-Волинському по вул. Ушакова № 54, вирішив умисно викрасти велосипед марки «Ардіс», сірочервоного кольору, який належить ОСОБА_3, та знаходився біля сходинок вказаного приміщення, неподалік від стадіону.

Здійснюючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_2, впевнившись в тому, що поблизу велосипеда нікого не має, сів на нього та поїхав з вказаного місця по вул. Ушакова м. Новоград-Волинський.

Проїжджаючи біля будинку № 3 вказаної вулиці, ОСОБА_2 побачив власницю викраденого ним велосипеду ОСОБА_3, яка рухалась на зустріч та побачивши його на власному велосипеді, почала наздоганяти та вимагати, щоб той зупинився та повернув її майно. ОСОБА_2, усвідомлюючи, що його дії спрямовані на викрадення чужого майна виявилися відкритими, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, не реагуючи на вимогу потерпілої ОСОБА_3 повернути викрадене майно, на вказаному велосипеді з місця скоєння злочину втік, заподіявши  ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 207 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю і показав, що 17 травня 2010 року, коли він перебував в м. Новограді-Волинському, приблизно о 17 годині, пішов до стадіону та спостерігав, як там біля юнацько-спортивної школи хлопці грали у футбол. Біля приміщення спортивної школи неподалік від сходинок побачив спортивний велосипед з шипованою гумою на колесах, вирішив його викрасти, щоб покататися. Так, як поряд нікого не було, він підійшов до нього, сів на велосипед і швидко поїхав від того місця де той стояв. Коли проїжджав по вулиці Ушакова, то помітив, як якась жінка, яка їхала на велосипеді, почала кричати йому, щоб він зупинився. Тоді зрозумів, що викрадений велосипед належить цій жінці. Щоб вона його не спіймала та не забрала велосипед, не став зупинятися, і швидко поїхав від неї.  Покатавшись, він приїхав до помешкання своєї матері і залишив там велосипед. Матері сказав, що взяв його у свого знайомого, щоб покататися. Про те, що його викрав їй не розповідав. Наступного дня, в парку відпочинку, коли він катався на велосипеді, його затримав знайомий міліціонер, якому признався, про крадіжку велосипеда. Цього ж дня, велосипед працівники міліції в нього вилучили. Щиро розкаюється у скоєному.

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність в інкримінованому злочині повністю доведена і підтверджена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що в січні 2006 року вона сину ОСОБА_4 у магазині «Спорттовари», що розташований по вулиці Червоноармійській в м. Новограді-Волинському, купила новий велосипед спортивного типу «Ардіс», рама якого сірочервоного кольору. На ньому постійно їздив її неповнолітній син.

17 травня 2010 року приблизно о 16 годині,  ОСОБА_4, на вище вказаному велосипеді поїхав до спортивно-юнацької школи,  грати у футбол, так як він ходить на гурток. Вказаного дня, приблизно о 17 годині 45 хвилин, їй зателефонував син та повідомив, що хтось  викрав його велосипед. Почувши це, вона відразу ж на своєму велосипеді поїхала до сина. Коли проїжджала по вулиці Ушакова, то неподалік від художньої школи побачила, як раніше незнайомий їй неповнолітній ОСОБА_2, на велосипеді її сина їхав в напрямку, де розташована податкова міліція. Побачивши його, і впізнавши велосипед сина, вона почала кричати ОСОБА_2, щоб той зупинився, і почала за ним їхати, щоб наздогнати, але він втік.

Тренер сина по телефону повідомив міліцію з приводу крадіжки велосипеда. Пізніше від працівників міліції дізналась, що велосипед її сина знайдено та вилучено у неповнолітнього ОСОБА_5 Потім їй велосипед повернули. На даний час до ОСОБА_2 претензій немає.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 17 травня 2010 року, приблизно о 16 годині, він поїхав на велосипеді «Ардіс», якого йому купила його мама, до спортивно-юнацької школи на гурток футболу. Велосипед він залишив не прищібнутий біля сходів приміщення школи на вулиці. Приблизно о 17 годині 30 хвилин він вийшов з роздягальні, на вулицю до місця де залишав свій велосипед і побачив, що його там немає. Про це повідомив тренера, а також зателефонував матері. Потім на своєму велосипеді до нього приїхала його мати, яка розповіла, що коли їхала до нього, то по вулиці Ушакова побачила хлопця, який викрав у нього велосипед, але наздогнати його не змогла, так як на її велосипеді злетів цеп.

Із показань свідка ОСОБА_6 видно, що 17 травня 2010 року у вечірній час її неповнолітній син ОСОБА_2, приводив до її будинку велосипед спортивного типу, сказав, що даний велосипед йому дав хтось з його знайомих покататися. Про те, що велосипед крадений, їй відомо не було, так як про це ніхто не розповідав. Про те, що син викрав велосипед,  дізналась лише від працівників міліції.

Згідно протоколу огляду місця пригоди від 18 травня 2010 року, у неповнолітнього ОСОБА_2, було виявлено та вилучено велосипед «Ардіс», рама якого сіро-червоного кольору (а.с. 16).

Як видно із експертного висновку товарознавчої експертизи № В-2426 від 9 липня 2010 року, вартість наданого на дослідження велосипеда «Ардіс», станом на 17 травня 2010 року становить 207 грн.(а.с. 41-43).

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного у судовому засіданні і кваліфікує його дії за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна.

          При обранні виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, особу винного, обставини, які пом’якшують  його покарання.

          Підсудний скоїв злочин середньої тяжкості, свою вину визнав повністю, є особою не судимою, характеризується посередньо, навчається у Бердичівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей – ситріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Житомирської обласної ради, відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.02.2002 року батьки відносно нього позбавлені батьківських прав.

Обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_2 є  вчинення злочину неповнолітнім та щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.

          Враховуючи вище викладене, а також приймаючи до уваги, що потерпіла не наполягає на суворому покаранні підсудного, те, що тяжких наслідків від злочину не настало, ОСОБА_2 усвідомив карність вчиненого діяння, розкаявся в його скоєнні, враховуючи обставини, які пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити мінімальне покарання підсудному, передбачене санкцією ч.1 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі, застосувавши при цьому вимоги ст. 104 КК України та звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

          Міру запобіжного заходу підсудному у вигляді утримання під вартою, суд вважає за необхідне змінити на підписку про невиїзд, і звільнити його з під варти із зали суду.

          Цивільний позов по справі не заявлено. Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

          Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В   :

     ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1-го(одного) року позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

          Застосувати до засудженого ст. 104  КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком 1 рік.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов’язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому у вигляді утримання під вартою, - змінити на підписку про невиїзд, і звільнити його з під варти із зали суду.

Речові докази: велосипед марки «Ардіс», що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3, - залишити їй у власності.

                    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту оголошення.

Головуючий: