Справа № 22- 3358 Головуючий у 1 інстанції
Березкіна О.В.
Категорія 23 Доповідач Сукманова Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2007 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Новодворської О.І
Суддів Сукманової Н.В., Кіянової С. В.
При секретарі Писаревій Ю.Г.
З участю представника третьої особи Державного казначейства України у м. Єнакієве -Бударіної О.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського
міського суду Донецької області від 07 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до Державної виконавчої служби у м. Єнакієве про відшкодування матеріальної
шкоди , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Єнакіївського міського суду
Донецької області від 07 лютого 2007 року у справі за її позовом до Державної
виконавчої служби у м. Єнакієве про відшкодування матеріальної шкоди, яка їй була спричинена в результаті невиконання відповідачем своїх обов*язків по виконанню рішення суду про стягнення з її чоловіка - ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за період з червня 2001 року по литопад 2006 року , утворилась заборгованість у сумі 2246, 18 гривень, яку просила стягнути з виконавчої служби.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог позивачки було відмовлено.
Просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог , оскільки, рішення суду не виконане, державним виконавцем не приймались заходи примусового виконання у відношенні ОСОБА_2
Вислухавши доповідача, представника третьої особи .перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд, приходить до наступних висновків.
З матеріалів срави вбачається, що 21.06.2001 року до Державної виконавчої служби у м. Єнакієве надійшов на виконання виконавчий лист про стягнення на користь позивачки аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, і в цей же день було відкрито виконавче провадження у відповідності зі ст. 24 Закона України « Про виконавче провадження»,
29.10.2001 року відповідачем були зроблені запити до відповідних установ про наявність майна у боржника , а через відповідний час отримані відповіді про відсутність такого.
2
A 01.02.2002 року держвиконавцем була зроблена перевірка майнового стануОСОБА_2 і майна на яке можне звернути стягнення, однак такове виявлено не було ( а.с. 19, 22).
04.11.2004 року позивачка звернулась до відповідача з заявою , в якій повідомляла, що боржник відбуває покарання у виправній колони м. Кіровське Донецької області.
Згідно з п. 10 , ст. 37 Закона України « Про виконавче провадження» - виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби і Державна виконавча служба у м. Єнакієве - 10.11.2004 року винесла постанову про закінчення виконавчого провадження та за належністю відіслала виконавчий лист до Кіровського управління юстиції.
За таких обставин , суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що відповідачем були здійснені всі необхідні заходи, передбачені діючим законодавством для виконання рішення суду.
Крім того, відповідно до п. 21 , Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення , дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби на звернень учасників виконавчого провадження » -Роз'яснити судам, що передбачене ст. 86 Закону N 606-XIV (606-14) право стягувача звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, поширюється й на випадки невиконання юридичними особами рішень про стягнення аліментів, а також рішень, на підставі яких здійснюється утримання за виконавчими документами із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
За змістом цієї норми відповідальність юридичної особи може застосовуватись як при неможливості, так і при утрудненні виконання рішення з вини зазначеної особи.
Вина юридичної особи в невиконанні рішення доводиться відповідно до положень ст. 30 ЦПК (1501-06) і може полягати у непроведенні стягнення коштів з боржника як навмисно, так і внаслідок недбалості, в . тому числі й у разі невиплати йому заробітку (доходу), на який звертається стягнення.
До юридичної особи не переходять зобов'язання боржника за виконавчим документом. Присуджені з неї на користь стягувача кошти мають компенсаційний характер.
Однак, як вбачається з матеріалів справи , позивачка ставила питання саме про стягнення з відповідача заборгованності за виконавчим документом, що не передбачено діючим законодавством.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, а вони вже перевірялись, як при розгляді справи судом першої інстанції, так і були перевірені апеляційним судом, який прийшов до висновку , що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.
Керуючись ст. ст. 307ч.1.п. 1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 07 лютого 2007 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.