Справа-22ц-3146-2007 p.                                   Головуючий у 1 інстанції: Садовський М. К.

Категорія : 18                                                                       Доповідач : Кіянова С. В.

РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 травня 2007 року  Судова палата у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

в складі: головуючого - судді                    Новодворської О.І..

суддів                                                          Кіянової С. В.,  Сукманової Н.В.

при секретарі                                              Писаревій Ю.Г.

за участю позивача                                    ОСОБА_1

та відповідача                                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 7 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду в січні 2007 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та штрафних санкцій,  посилаючись на те,  що 1 червня 2001 року між нею та відповідачкою було укладено договір позики грошей в сумі 2300 грн. строком на 2 місяці,  однак,  відповідачка до теперішнього часу гроші не повернула,  при цьому визнаючи борг,  переховувалася від неї,  вибувала на заробітки,  тому вона не мала змоги звернутися до суду своєчасно. Але,  оскільки вона визнавала борг і не заперечувала проти повернення коштів,  позивачка просила стягнути з відповідачки на свою користь вказану суму боргу,  3 % річних за невиконання забов"язання,  а також судові витрати.

Рішенням Докучаєвського міського суду від 7 лютого 2007 року у задоволенні вказаного позову позивачу відмовлено з підстав пропущення строку позовної давності.

Позивачка в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення її вимог,  оскільки судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права,  не враховано,  що відповідачка тривалий час знаходилася на заробітках в Росії та м. Київі,  тому вона не мала можливості своєчасно звернутися до суду з вказаним позовом,  але відповідачка визнавала свій борг.

В судовому засіданні Апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити. При цьому уточнила,  що частково в розмірі 200 грн. від імені відповідачки їй було повернуто борг у липні 2006 року,  а потім відповідачка лише обіцяла його повернути в повному обсязі,  більш ніяких коштів вона не отримувала у рахунок боргу.

Відповідачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила залишити рішення суду без змін. При цьому уточнила,  що вона повернула всю суму боргу відповідачці з відсотками,  однак,  та їй розписку не повернула,  крім того,  в липні 2006 року позивачці дійсно було передано 200 грн. через іншу особу,  вважає,  що нею пропущено строк позовної давності і з рішенням суду згодна.

Заслухавши доповідача,  пояснення сторін,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу позивачки слід задовольнити частково,  рішення суду скасувати і постановити нове по суті позовних вимог з наступних підстав.

При розгляді справи,  суд першої інстанції встановив,  що 1 червня 2001 року між сторонами було укладено договір позики,  згідно якого позивачка передала ,  а відповідачка отримала 2300 грн. строком на 2 місяці..Але,  оскільки позивачка,  зная про те,  що її права порушені саме з серпня 2001 року звернулася до суду з вказаним позовом у січні 2007 року і не просила поновити строк,  а відповідачка проти позову заперечувала,  не визнаючи його,  тому у позові позивачці було відмовлено саме з цих підстав.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо,  оскільки вони суперечать наданим по справі доказам і зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно  ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти,  а позичальник забов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

2

Як вбачається з боргової розписки,  форма та її зміст відповідає вимогам  ст.  ст.  1046, 1047 ЦК України

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003

року ) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів,

сторк пред"явлення яких,  встановлений законодавством,  що діяло раніше,  не сплив до набрання

чинності цим Кодексом.                                          

Згідно боргової розписки (а.с. 40) строк позовної давності по ній спливає в серпні 2004 року,  тобто до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вказаного ЦК України щодо строків позовної давності.

Оскільки в судовому засіданні сторони підтвердили,  що в рахунок боргу по борговій розписці відповідачкою через третіх осіб було передано позивачці 200 грн.,  що свідчить про визнання нею боргу,  то відповідно до ч.1  ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії,  що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

При таких обставинах,  у суду першої інстанції не було підстав для відмови позивачці у задоволенні позову в зв"язку з пропущенням нею строку позовної давності.

Відповідно до  ст. 1049 ЦК України позичальник забов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,  що встановлені договором.

При таких обставинах,  позовні вимоги позивачки щодо стягнення боргу в розмірі 2100 грн. з відповідачки слід задовольнити. Доказів того,  що відповідачка повернула борг в повному обсязі суду не надані.

Вимоги позивачки щодо стягнення 3% річних від простроченої суми за невиконання забов"язання задоволенню не підлягають,  оскільки відповідно до ч.1  ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,  яка його порушила.

Відповідно до п.1 ч.2  ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу,  пені)

Оскільки для додаткової вимоги щодо стягнення 3 % річних за порушення умов договору встановлено спеціальний скорочений строк позовної давності і такій строк позивачкою пропущено,  то підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині нема.

Згідно  ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивачки і судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. (4-5 ).

Вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають в зв"язку з відсутністю доказів.

Відповідно до п.4 ч.2  ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими,  якщо застосовано закон,  якій не поширюється на ці правовідносини,  або не застосовано закон,  якій підлягав застосуванню.

Керуючись  ст.  ст.  307 ч.1 п.2,  309 ч.1 п.4,  313-314,  316 ЦПК України,  апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішенням Докучаєвського міського суду від 7 лютого 2007 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1борг в розмірі 2100 грн.,  судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.,  в іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.