Справа № 22- 4045 Головуючий у 1 інстанції
Ткачов О.М.
Категорія 34 Доповідач Сукманова Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2007 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Новодворської О.І.
Суддів Сукманової Н.В., Кіянової С. В.
При секретарі Писаревій Ю.Г.
З участю позивачки ОСОБА_2, її представникаОСОБА_3.. відповідача ОСОБА_1.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Краснолиманського міського
суду Донецької області від 29 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про визнання права спільної власності та визначння порядку користування квартирою, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до нього про визнання права спільної власності та визначння порядку користування квартирою, яким позовні вимоги позивачки задоволені, визнано за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності разом з ним на квартиру АДРЕСА_1, яку він придбав 1996 році . Встановлений порядок користування приміщенням квартири-позивачці- житлова кімната 15, 7кв.м. , а йому житлова кімната 11, 5 кв.м. , вбудованою шафою площею 0, 7 кв.м. , балконом 1, 0 кв.м. , вони спільно користуються кухнею 7, 2 кв.м. , вбиральною кімнатою 1, 2. кв.м. , ванною кімнатою 2, 8 кв.м. , коридором 7, 0 кв.м. Стягнуто з нього на користь позивачки судові витрати в розмірі 81 грнивні.
Просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки , оскільки, в 2000 році розірвав шлюб з позивачкою і розділив сумісне майно, віддавши їй двокімнатну квартиру, яку отримав за час служби в АДРЕСА_2, а собі залишив спірну квартиру.
Вважає пояснення позивачки про те, що їй стало відомо про порушення її прав на квартиру весною 2006 року , коли він попросив звільтити її - не відповідає дійсності. На його думку, судом першої інстанції безпідставно не застосована позовна давність .Крім того, спірну квартиру він придбав за свої особисті гроші , які отримав за відрядження у Югославії.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд, приходить до наступних висновків.
Позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.07.1987 року по 22.06.2000 року. Сім*я проживала АДРЕСА_2, де відповідач проходив військову службу.
2
Відповідачем ОСОБА_1. на підставі договору купівлі- продажу від 19.11.1996 року придбана квартира АДРЕСА_1 {.а.с. 31), яка розташована на 9 поверсі 9 поверхового будинку і складається здвохкімнат жилою площею 27, 2 кв.м. , одна з кімнат площею 15, 7 кв.м. , а інша 11, 5 кв.м. , кухня -7, 2 кв.м. , ванна кімната 2, 8 кв.м. , вбирильня-1, 2 кв.м. , коридора 7 кв.м. , вбудованої шафи 0.7 кв.м. , балкону 1, 0 кв.м. - загальною площею квартири 47, 1 кв.м. .
Відповідно ст. 22 КоБС України, 1969 року , який діяв на момент придбання квартири - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку, це також закріплено в ст. 60 СК України майно набуте подружжям під час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства , догляд за дітьми .хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу ). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу , крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 23 КОБС України - майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі, і ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння , користування і розпорядження майном , що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач придбав спірну квартиру саме під час шлюбу у 1996 році , він пояснював , що за особисті гроші, які отримав за відрядження у Югославії. ст. 24 КОБС України, передбачає.що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Оскільки , квартира не належала йому до одруження і не отримувалась ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування - вона не є тільки його власністю , а є спільним сумісним майном подружжя.
Судом першої інстанції правильно за позивачкою визнано права спільної сумісної власності на спірну квартиру.
Посилання відповідача на те, що в 2000 році вони з позивачкою розірвали шлюб та розділили сумісне майно, а саме: собі він залишив спірну квартиру , а їй - квартиру , яку отримав за час служби в АДРЕСА_2 , апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки , дана квартира не була їх власністю, а являлась службовою.
Крім того, доводи відповідача стосовно того, що у зазначений період відбувся розподіл
спільного сумісного майна подружжя не відповідає дійсності, у зв'язку з чим , і його доводи
відповідно того, що судом першої інстанції безпідставно не застосована позовна давність є
необгрунтованими.
Згідно зі ст. 155 ЖК Ураїни, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
За вказаних обставин, судом першої інстанції відповідно до закону ( з урахуванням
інтересів дітини ) визначений порядок володіння та користування квартирою, яка є предметом
спору , бо вона не може бути поділена в натурі з виделенням ізольованих жилих і інших приміщень з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири , а згоди між сторонами по володінню та користуванню зазначеної квартири не досягнуто.
3
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, а вони вже перевірялись, як при розгляді справи судом першої інстанції, так і були перевірені апеляційним судом, який прийшов до висновку , що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляцїйної скарги немає.
Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.
Керуючись ст. ст. 307ч.1.п. 1, 308, 313-315 ЦПКУкраїни, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 січня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.