Справа № 2-114/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі:  головуючого                        Зушман Г.  І.

з участю секретаря                                      Кушнір Т.І.

позивача                                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2     про стягнення боргу, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в січні 2011 року звернувся в суд з позовом до  відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 31.03.2009 року він позичив відповідачці 10 000 грн. строком на три місяці зі сплатою 10 % річних за користування ними, що підтверджується письмовою розпискою. Проте, у зазначений строк відповідачка позику не повернула, тому позивач просить стягнути з неї 10 000 грн. боргу та судові витрати.

В додатковій заяві, поданій суду 17.02.2011 року, позивач просить стягнути з відповідачки крім основної суми боргу 1900 грн. у рахунок оплати 10 % щомісяця  за користування позикою.    

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачка в зал судового засідання не з’явилася повторно. Про час та місце слухання справи була належним чином повідомлена. А тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, докази, надані позивачем в повному обсязі, вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно  ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.   

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 31.03.2009 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 10 000 грн. під 10 % на три  місяці.

На підтвердження укладення вказаного договору позивач додав до матеріалів справи розписку відповідачки від 31.03.2009 року.

Проте, з вказаної розписки не представляється можливим установити, який саме розмір процентів було встановлено сторонами, так як не зазначено, за який період відповідачка має сплачувати 10 %.

В силу  ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.   

           Однак, пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.      

     Відповідно до вимог п. 6 ст. 4 Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.   

     Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5   ч. 1 ст.1 Закону).   

     Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.   

     В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.   

Отже, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики. Відповідачка у передбачений договором строк не повернула суму позики, що свідчить про невиконання нею умов договору.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково  і стягнути з відповідачки в користь позивача 10 000  боргу за кредитним договором, а також понесені судові витрати на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

В стягненні процентів за користування позикою в сумі 1900 грн. слід відмовити, оскільки позивач згідно закону не міг надавати кошти на умовах позики зі сплатою процентів, а отже   його право на отримання процентів не порушено.

На підставі ст.ст. 627, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_2, жительки  с.Кривче Борщівського району Тернопільської області, в користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, заборгованість за договором позики  в сумі 10 000,00 грн., а також 120,00 грн. понесених судових витрат.

           В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 100,00 грн. судового збору в доход держави.

    Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

        Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду про перегляд заочного рішення протягом  десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Борщівського районногго суду                                                     Г.І.Зушман