Справа № 22-483                                 Головуючий в 1 інстанції: Мельник В.Я

Доповідач: Хилевич С.В.

РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2007 року                                                                                                м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі: Головуючого - судді: Собіни І.М.

Суддів: Шеремет A.M., Хилевича С.В.,

при секретарі: Томашевській І.М.

за участю позивача та представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Березнівського районного суду від 9 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики, заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

В серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики.

В заяві вказував, що в 1997 році відповідач позичив у нього З 000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 15 150 гривень. 1 травня 2003 року відповідач на укладення договору позики представив розписку позичальника, за умовами якої він позичив у ОСОБА_1. З 000 доларів США в 1997 році. Відповідач зобов'язався повернути зазначений борг протягом року, тобто до 1 травня 2004 року, однак суму боргу не повернув, ухиляючись від виконання договірних зобов'язань.

Просив суд стягнути із відповідача на його користь суму боргу за договором позики в 15 150 гривень, витрати на правову допомогу в 1 500 гривень, суму судового збору в 166 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в 30 гривень.

Рішенням Березнівського районного суду від 9 листопада 2006 року в позові ОСОБА_1. відмовлено за спливом позовної давності.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Вважає, що суд при ухваленні рішення безпідставно взяв до уваги за початок строку перебігу позовної давності дату з 1

2

травня 2003 року, тоді як необхідно рахувати початок такого строку з моменту виникнення у кредитора права пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, тобто з 1 травня 2004 року.

В зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи суд неправильно застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, а саме положення ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Просив апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким вимоги ОСОБА_1. задовольнити.

В судовому засіданні позивач просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача в суді, заперечуючи проти апеляційної скарги, покликався на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із спливу строку позовної давності, про застосування чого було заявлено відповідачем в судовому засіданні.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

З матеріалів справи вбачається, що в 1997 році позивач позичив ОСОБА_2. суму в 3 100 доларів США, на підтвердження договору позики 1 травня 2003 року відповідач представив розписку, в якій строк виконання зобов'язання не визначено. 1 травня 2004 року повернув ОСОБА_1. частину боргу, а саме 100 доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

За правилами абзацу другого ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов' язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що перебіг позовної давності слід застосовувати саме з 1 травня 2004 року, тобто з моменту виникнення спірних правовідносин між сторонами, коли відповідач повернув ОСОБА_1. частину боргу, не виконавши зобов'язання в повній мірі, а тому строк позовної давності на час звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав не закінчився.

Обставинами, що підтверджують вимоги позивача є письмова розписка про позику сумою в 3 100 доларів США, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, та показання свідків ОСОБА_3. (а.с. 24-24, зворот), ОСОБА_4. (а.с. 24, зворот-25) та ОСОБА_5. (а.с. 30-30, зворот) про те, що відповідач зобов'язався повернути суму боргу саме протягом одного року.

Доводи відповідача не відповідають обставинам справи і спростовуються сукупністю проаналізованих доказів.

Виходячи із засад розумності і справедливості, витрати на правову допомогу, які поніс позивач, колегія суддів визначає у 750 гривень, оскільки сума в 1 500 гривень не підтверджена

3

письмовими доказами, в решті - судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до правил Глави 8 ЦПК України.

На підставі ч.  1 ст.  264,  ч.  5 ст.  261,  ст.  1047 ЦК України, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Рішення Березнівського районного суду від 9 листопада 2006 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, жителяАДРЕСА_1, поштовий індекс 34600, на користь ОСОБА_1, жителя сАДРЕСА_2, поштовий індекс 35306, суму боргу за договором позики в 15 150 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2, жителяАДРЕСА_1, поштовий індекс: 34 600, на користь ОСОБА_1, жителя сАДРЕСА_2, поштовий індекс: 35306, витрати на правову допомогу сумою у 750 (сімсот п'ятдесят) гривень, суму судового збору в 166 (сто шістдесят шість) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в 30 (тридцять) гривень в рахунок оплати судових витрат при розгляді справи в суді першої інстанції, суму судового збору у 83(вісімдесят три) гривні 25 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в ЗО (тридцять) гривень в рахунок оплати судових витрат при розгляді справи в апеляційному суді.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.