Справа № 22-504                            Головуючий в 1 інстанції: Мельник Ю.М.

Доповідач: Хилевич СВ.

УХВАЛА

іменем України

14 травня 2007 року                                                                                                м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі: Головуючого - судді: Собіни І.М.

Суддів: Шеремет A.M., Хилевича С.В. при секретарі: Томашевській І.М. за  участю  представника  позивача-відповідача  та  відповідача-позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 23 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за договором позики і зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання договору позики недійсним за безгрошевістю,

заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 23 лютого 2007 року в позові ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики та у зустрічному позові ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання договору позики недійсним відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі позивач-відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважає, що суд припустився помилок у висновках про те, що спірний договір не є договором позики в зв'язку із відсутністю обов'язкової ознаки - безумовності повернення ОСОБА_2боргу ОСОБА_1., а тому підстав для стягнення боргу із відповідача-позивача згідно договору позики немає.

Просив апеляційний суд скасувати рішення Рівненського міського суду від 23 лютого 2007 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В апеляційному суді представник ОСОБА_1. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції  скасувати,  ухвалити нове рішення,  яким стягнути з

2

ОСОБА_2. на користь позивача-відповідача суму боргу за договором позики 505 000 гривень 00 копійок та пеню за прострочення повернення боргу в сумі у 14 818 гривень 00 копійок.

Відповідач в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 23 лютого 2007 року - залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, і це з'ясовано в судовому засіданні, 10 червня 2005 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти сумою в 510 000 гривень, що еквівалентно 100 000 доларів США. За п. 2.2 цього договору строк повернення позики сторонами не визначено, проте право вимоги повернення позики виникає у позикодавця з моменту здійснення позичальником торгівлі комплектуючими для виробництва меблів та пневмоінструменту. Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за спливом десяти років з моменту вступу цього правочину в силу він припиняє свою дію, а зобов'язання позичальника з повернення грошових коштів припиняється.

На підтвердження укладення договору позики позичальником представлено розписку.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1. до ОСОБА_2., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов'язковість істотних умов договору позики, згідно чого за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Із зазначених умов договору про те, що позика надана на строк тривалістю у десять років під умовою, що позичальник не вчинятиме дій із торгівлі комплектуючими для виробництва меблів та пневмоінструменту, а також, що за спливом десяти років з моменту вступу договору в силу спірний договір припиняє свою дію і зобов'язання позичальника припиняються, вбачається відсутність обов'язкової істотної умови договору позики - безумовного обов'язку ОСОБА_2. повернути грошові кошти позикодавцю. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що укладений між сторонами договір не є договором позики, оскільки суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, згідно чого правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доводи позивача-відповідача в апеляційній скарзі в підтвердження юридичної сили договору позики про те, що згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України сторони в договорі можуть обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), про припинення зобов'язання внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків відповідно до ст. 605 ЦК України та згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України про право сторін укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), колегія суддів спростовує відсутністю істотних умов договору, які вказували б на його правову природу як договору позики.

3

Колегія суддів бере до уваги, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду постановлено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 23 лютого 2007 року відхилити, а рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.