2-а-355/11

                                П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         25.02.2011 року          Тростянецький районний суд Сумської області

         в складі: головуючої судді –Линник  О.С.

          розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Тростянець адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,

 В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1 14.02.2011 року звернулася до суду з позовною заявою до УПФ в Тростянецькому районі про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, в якій зазначає, що вона є дитиною війни та відповідно має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак із травня 2009 р. їй така допомога у вказаному розмірі не виплачувалась та сума заборгованості складає 3247,20 грн. Тому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу невиплати соціальної допомоги, та зобов’язати УПФ в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” починаючи із травня 2009 р. і довічно та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав письмове заперечення проти позову, де зазначив, що дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  Оскільки за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, тому для стягнення сум з коштів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави. У процесі формування бюджету Пенсійного фонду України було закладено фіксований розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни у 2007 р. у розмірі 20,92 грн., у 2008 р. -  у розмірі 48,05 грн. Отже, кошти на виплату у повному розмірі підвищення до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком не закладені до видаткової частини Держбюджету у 2007-2011 р.р. Крім того, відсутній механізм врахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватись дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Відповідач вважає, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень до пенсії, тому виконання задекларованих норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”для відповідача є неможливим.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм обставини.

Позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера (а.с. 5).

Відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.ч.2,3 ст.22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У 2009 році прийнятим Законом України “Про Держаний бюджет України на 2009 рік”не встановлювались обмеження щодо підвищення пенсії дітям війни.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” у 2010 році виплати дітям війни нормами цього закону також не обмежувались.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” у 2011 році також не встановлювались обмеження щодо підвищення пенсії дітям війни.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та ст.22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачеві не виплачувалась.

Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст.8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

Згідно ч.2 ст.3 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст.64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” із огляду на наступне.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи, або інтереси.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, і те, що такий розмір не може бути визначений згідно ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. З огляду на принцип законності, закріплений ст.9 КАС України, відповідно до ч.7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії необхідно визначати відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму щорічно встановлюється ЗУ “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Отже, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до Постанови Тростянецького районного суду від 24.12.2009 р. та Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 року було прийняте рішення зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі нарахувати на користь позивача доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”із 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по 30.04.2009 р. (а.с.6-7).

          Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 01.05.09р. по день винесення постанови суду.

          Згідно ст.54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”позивачу у 2009 році підлягають виплаті кошти у розмірі 1240,20 грн.( в тому числі із травня по жовтень 498х30%=149,40 грн. щомісячно, листопад і грудень 573х30%=171,90 грн. щомісячно).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»позивачу у 2010 році підлягають виплаті кошти у розмірі 2553 грн. (в тому числі із січня по березень 695х30%=208,50 грн. щомісячно, за квітень і червень 706х30%=211,80 грн. щомісячно, з липня по вересень 709х30%=212,70 грн. щомісячно, за жовтень-листопад 723х30%=216,90 грн. щомісяця, за грудень 734х30%=220,20 грн).

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” позивачу у 2011 році підлягають виплаті кошти у розмірі 510 грн. (в тому числі за січень-лютий - 750х30%=225 грн. щомісячно).

З урахуванням того, що позивач із травня 2009 року щомісячно отримує доплату до пенсії у розмірі 49,80 грн. (а.с.8), суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з 01.05.09р. по день винесення постанови суду з урахуванням фактично виплачених коштів.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача довічно виплачувати таке підвищення до пенсії, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що право позивача буде порушено у майбутньому.

Суд вважає за необхідне покласти на відповідача та стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 100 грн., відповідно до Постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 “Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсацій за рахунок держави”.

Витрати позивача на оплату судового збору відшкодуванню не підлягають, так як відповідно до Декрету КМУ “Про державне мито” п. 34 ст.4 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи, організації звільнені від сплати держаного мита, а порядок компенсації за рахунок держави судового збору Кабінетом Міністрів України не встановлений.

Керуючись ст.ст. 7, 11, 70, 71, 160-163, 183-2 КАС України,  суд

 П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний  позов задоволено частково .

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області щодо невиплати державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування”та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії з  01 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 25 лютого 2011 року  з урахуванням фактично виплачених коштів.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 100 грн. повернення судових витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, із надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя