справа № 1 -74/2007 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2007 року м.Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Мусійко Т.В.
при секретарі Дрига А.В.
з участю прокурора Борща В.М.
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Звенигородка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, гр..України,уродженця м.Черкаси, жителя АДРЕСА_1, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, освіта середня, військовозобов"язаного, раніше не судимого,
за ст.. 185 ч.2 КК України,
встановив
ОСОБА_1 21.02.2004 року близько 02.00 год. в с.Михайлівка, Звенигородського району, Черкаської області за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленою досудовим слідством особою на ім"я ОСОБА_4, умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, пройшов до приміщення ангару для зберігання с/г техніки, який належить СТОВ „Михайлівське", де з даху ангару, шляхом зривання руками, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вчинив крадіжку алюмінієвого шиферу в кількості 55 листків, вартістю 55 грн. за один листок, чим заподіяли потерпілій стороні матеріальних збитків на загальну суму 3025 грн., після чого з місця вчинення злочину разом з викраденим зник.
Допитаний в суді підсудний вину в пред"явленому звинуваченні визнав повністю і пояснив, що він дійсно 21.02.2004 року о 2 годині пішли у с.Михайлівка, Звенигородського району з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прийшовши до СТОВ „Михайлівське" почали зривати руками шифер з даху ангару, зірвавши 55 листів. Повернувшись пішки в м.Звенигородка, попросили ОСОБА_5 перевезти шифер. Близько 5 години ранку вони разом погрузили шифер в машину ЗІЛ і здали його на металоприйомник в м.Звенигородка та отримали за шифер кошти в сумі 700 гривень, з яких 200 гривень заплатили за його перевезення, 50 гривень витратили на їжу, кошти які залишились поділили по 150 грн. кожному.
Крім повного визнання вини підсудним, його вина в пред"явленому звинуваченні підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
· Протоколом огляду місця події ангару для зберігання с/г техніки в с.Михайлівка, Звенигородського району (а.с.2).
· Актом огляду працівниками СТОВ „Михайлівське" ангару для зберігання с/г техніки (а.с.3).
· Довідкою про вартість однієї шиферини станом на 20.02.2004 року (а.с.7).
· Протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_2, який пояснив, що в лютому 2004 року він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вчинили крадіжку алюміневого шиферу з ангару в с.Михайлівка, Звенигородського району (а.с.44).
· Протоколом допиту свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 21.02.2004 року він в м.Звенигородка, Черкаської області купив у ОСОБА_2 алюмінієвий шифер, який в подальшому перепродав незнайомій особі (а.с. 16).
· Протоколом допиту свідка ОСОБА_5, який будучи допитаний на досудовому слідстві та в судовому засіданні пояснив, що 21.02.2004 року він допомагав трьом неповнолітнім особам, перевозити своїм автомобілем алюмінієвий шифер з с.Михайлівки в м.Звенигородка (а.с. 17,23).
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що пред"явлене обвинувачення доведене повністю і суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст..185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попереднім зговором групою осіб.
Обираючи підсудному покарання суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, що характеризується посередньо.
Як обтяжуючі покарання обставини, суд враховує вчинення злочину групою осіб.
Як пом*якшуючі покарання обставини, суд враховує, що злочин скоїв ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкався в скоєному, сприяв в розкритті злочину, має на утриманні дитину.
Враховуючи викладене ,суд вважає, що підсудному слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ст..185 ч.2 КК України у вигляді одного року позбавлення волі. Поскільки виправлення підсудного можливе і без ізоляції його від суспільства застосувати до нього ст..ст.75,76,104 КК України, звільнивши його від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку, встановленого судом підсудний не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки: не вижджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВС, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання ,роботи або навчання, періодично з"являтися для реєстрації в органи КВС.
Провадження в справі в частині заявленого директором СТОВ „Михайлівське" Дейнегою В.В. цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Речових доказів по справі немає.
Судових витрат по справі немає.
Керуючись ст..ст.323,324 КПК України, суд,-ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ст.. 185 ч.2 КК України і обрати йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст..ст.75,76,104 звільнити засудженого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в один рік не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов*язки: не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВС, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з"являтися для реєстрації в органи КВС.
Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд відмінити після вступу вироку в законну силу.
Провадження в справі в частині заявленого директором СТОВ „Михайлівське" Дейнегою В.В. цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Речових доказів по справі немає.
Судових витрат по справі немає.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з часу його проголошення.