ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/375/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Дрижирук М.І.,
за участю:
представників позивача –Чмихало Л.М., Омельченко В.Я., Герасименко В.В.,
представників відповідача –Остапенко О.М., Парамзін В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції (Семенівського відділення) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
10 січня 2011 року Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції (Семенівського відділення) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29 475 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незаконність проведення відповідачем камеральної перевірки від 23.11.2010 року, за наслідками якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також безпідставність висновків акту перевірки про порушення позивачем пп.7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку із несплатою авансових внесків при перерахуванні частини прибутку до Державного бюджету України за період з ІІ кварталу 2008 року по ІІІ квартал 2010 року.
Вказував, що частина чистого прибутку у розмірі 15 %, яка сплачувалася позивачем за 2008 –2010 роки відповідно до ст. 61 Закону України від 28.12.2007 року № 107- VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 59 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не є дивідендами, на які повинні нараховуватися авансові внески згідно п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Натомість правило щодо нарахування авансових внесків відповідно пп. 7.8.5. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поширюється на державні некорпоратизовані підприємства, які зараховують суми частини прибутку такого підприємства у розмірі, встановленому державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться позивач, а саме, Українською академією аграрних наук, рішення щодо виплати дивідендів чи розподілу частини прибутку, що належить позивачу, не виносилося.
В ході судового розгляду справи також вказував, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, без врахування того, що позивач не є платником вказаного податку, а є платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок».
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
У запереченнях вказували, що камеральну перевірку позивача проведено на підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абз. «в»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з використанням виключно даних, зазначених у податкових деклараціях.
Зазначали, що позивач є державним підприємством, знаходиться на обліку як платник фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно п. 4 ст. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»для сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім, зокрема, п. 7.8., яким передбачено обов’язок із сплати авансових внесків при виплаті дивідендів.
Платежі, які здійснюються державними некорпоратизованими підприємствами у вигляді частини прибутку в розмірі 15 % до державного бюджету з огляду на п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прирівнюються до дивідендів, тому при їх сплаті застосовуються норми пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо обов'язку емітента нараховувати та сплачувати авансові внески. Оскільки позивачем при відрахуванні частини чистого прибутку (доходу), що сплачуються до Державного бюджету України, за період з ІІ кварталу 2008 року по ІІІ квартал 2010 року не сплачено авансові внески, за результатами перевірки йому було донараховано 9 825 грн. авансових внесків з податку на прибуток та відповідно до пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції у подвійному розмірі суми донарахованого податкового зобов’язання – 19 650 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23 листопада 2010 року головним державним інспектором Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Баганець Н.В. камеральну перевірку податкової звітності Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук по частині прибутку до державного бюджету та авансових внесків при виплаті дивідендів за звітний період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року.
За результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті № 1682/15/00497704 від 23.11.2010 року, що в порушення пп. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР позивачем не відображено по р. 20 декларації з податку на прибуток підприємств та не сплачено до бюджету авансових внесків з податку на прибуток за перевіряємий період в розмірі 9825 грн., в тому числі: ІІ квартал 2008 року –112,50 грн., ІІІ квартал 2008 року –562,50 грн., ІV квартал 2008 року –2887 грн., І квартал 2009 року –675 грн., ІІ квартал 2009 року –1875,50 грн., ІІІ квартал 2009 року –637,50 грн., ІV квартал 2009 року –562,50 грн., І квартал 2010 року – 787,50 грн., ІІ квартал 2010 року –750 грн., ІІІ квартал 2010 року –975 грн.
23.11.2010 року на підставі акту перевірки Хорольською міжрайонною державною податковою інспекцією (Семенівським відділенням) винесено податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29 475 грн., в тому числі, за основним платежем –9825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 650 грн.
Рішенням про розгляд скарги позивача Хорольської міжрайонної податкової інспекції № 1712/10/23-039 від 23.12.2010 року податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0 від 23.11.2010 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Позивач не згоден із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв’язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку діям органу державної податкової служби під час проведення камеральної перевірки позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно пп. «в»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Таким чином, повноваження орану державної податкової служби на проведення камеральної перевірки платника податку визначені законодавчо. Наказом ДПА України від 05.12.2008 року № 761 затверджено Примірний порядок проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток.
З огляду на викладене, посилання позивача на незаконність проведення Хорольською МДПІ (Семенівським відділенням камеральної перевірки є необгрунтованими.
Надаючи оцінку винесеному за результатами перевірки податковому повідомленню-рішенню № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук є юридичною особою - державним підприємством, зареєстрованим 08.02.1993 року Семенівською районною державною адміністрацією, що підтверджується довідкою АБ № 118457 з ЄДРПОУ, виданою Відділом статистики у Семенівському районі 30.03.2009 року, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 090881, діє на підставі статуту , затвердженого Президентом Української академії аграрних наук 25.12.2006 року.
Згідно п. 1.3. Статуту Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (надалі –Станція) безпосередньо підпорядкована Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (надалі – Інститут). Загальне підпорядкування –Українській академії аграрних наук, як органу по управлінню державним майном, закріпленим за станцією.
Відповідно до п. 3.1. Статуту Станція є державним підприємством з правом здійснення науково-дослідної та сільськогосподарської діяльності на основі безстрокового безоплатного користування майном.
З огляду на положення Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»позивач є державним некорпоратизованим підприємством.
Крім того, позивач знаходиться на обліку у Хорольській міжрайонній державній податковій інспекції (Семенівському відділенні) як платник фіксованого сільськогосподарського податку, про що констатовано в акті перевірки від 23.11.2010 року та не заперечується сторонами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 року № 320-XIV фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок, зокрема, такого податку, як податок на прибуток підприємств.
Згідно ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»позивач подавав податкову звітність у вигляді річних розрахунків, що не заперечується сторонами.
Статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107- VІ було передбачено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.
Статтею 59 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" було встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.
Статтею 58 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" також було встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, а державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та підприємства, обсяг чистого прибутку яких у поточному році складає більше 50.000 тис. гривень, сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 30 відсотків. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Як встановлено судом, на виконання вказаних вимог Законів України про Державний бюджет на 2008, 2009, 2010 роки позивач протягом періоду з ІІ кварталу 2008 року по ІІІ квартал 2010 року подавав до Семенівського відділення Хорольської МДПІ щоквартальні розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності із додаванням щоквартальних звітів про фінансові результати, в яких визначав частину чистого прибутку (доходу) - 15 %, яку перераховував до Державного бюджету.
Як вбачається із акту камеральної перевірки від 23.11.2010 року, перевіркою не було встановлено фактів заниження або несвоєчасної сплати частини прибутку (доходу) до державного бюджету.
Разом з тим, за висновками перевірки позивач в порушення пп. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при сплаті частини прибутку не відобразив по р. 20 декларації з податку на прибуток підприємств та не сплатив до бюджету авансові внески з податку на прибуток за перевіряємий період в розмірі 9825 грн.
Перевіряючи правомірність висновків перевірки, суд приходить до наступних висновків.
Підпунктом 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).
Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.
Поняття дивіденду визначено у п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.
Відповідно до статті 4 Закону України від 21.09.2006 року № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;
державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно статті 8 вказаного Закону об'єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються Національній академії наук України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3 - 9, 12, 16, 18 - 38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень щодо господарських структур.
Частиною 1 ст. 4 Закону України від 07.02.2002 року № 3065-III "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.
Таким чином, обов’язок державного корпоратизованого підприємства сплачувати авансові внески з податку на прибуток виникає лише у за умови визначення державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться таке підприємство, суми дивідендів (частини прибутку), яка підлягає перерахуванню відповідно до державного або місцевого бюджету, та сплати вказаної суми підприємством.
Згідно листа Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук від 22.02.2011 року № 07/3277 будь-які рішення щодо виплати дивідендів чи розподілу прибутку, що належить Веселоподільській ДСС ІЦБ УААН, Українською академією аграрних наук з моменту заснування по теперішній час не приймалися.
За таких обставин, вимоги пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо сплати авансових внесків на позивача не поширювалися.
Суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що частина чистого прибутку (доходу), яка сплачується державними підприємствами відповідно до Законів України про Державний бюджет на відповідний рік, передбачає обов'язкове одночасне нарахування і сплату авансових внесків з податку на прибуток відповідно до пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Із аналізу статей ст. 61 Закону України від 28.12.2007 року № 107- VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 59 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»вбачається, що «частина чистого прибутку»та «дивіденди, нараховані відповідно до п. 7.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є різними поняттями. Обов'язок подання податкової декларації з податку на прибуток при сплаті частини чистого прибутку (доходу) не передбачений, натомість встановлено, що державні підприємства до органів Державної податкової служби подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств. У разі б ототожнення вищевказаних понять, достатнім було б подання декларації з податку на прибуток з рядком 20 «дивіденди». Крім того, власне положення Законів України про Державний бюджет про сплату частини чистого прибутку (доходу) не відсилають до п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо необхідності нарахування авансових внесків на вказану частину чистого прибутку.
Суд також враховує те, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з чим не є платником податку на прибуток підприємств.
Разом з тим, пп. 7.8.8. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств.
Згідно положень ч. 4 ст. 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8.
Але, беручи до уваги правову природу «авансових внесків з податку на прибуток»(тобто тих внесків, які сплачуються в рахунок наступних платежів з податку на прибуток), звільнення законодавцем платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати податку на прибуток, обов'язок платника фіксованого сільського господарського податку із сплати авансових внесків з податку на прибуток з частини чистого прибутку, яка перераховується до Державного бюджету, та подання при цьому декларації з податку на прибуток не є однозначним згідно чинного законодавства.
Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не мав обов'язку подавати декларації з податку на прибуток та сплачувати авансові внески з частини чистого прибутку, яка перераховувалася до Державного бюджету, тому податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29 475 грн., в тому числі,за основним платежем –9825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 650 грн., не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, і згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року.
На підставі наведеного, керуючись ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 № 320-XIV, п. 1.9., ст. 1, п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР, ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107- VІ, ст. 59 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, статтями 2, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції (Семенівського відділення) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції (Семенівського відділення) № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29 475 грн., в тому числі,за основним платежем – 9825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 650 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол