Справа № 22/ 606                                                                                                          Головуючий в суді 1^і інст. Пегедрій B.C.

Категорія 42                                                                                                                  Доповідач Худяков A.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"13" липня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі : головуючого: Снітка C.O.,

суддів: Худякова A.M., Михайловського В.І.,

при секретарі Прищепі О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 13.07.1982 року між нею та неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 в особі її батька ОСОБА_3  був укладений договір дарування, згідно з яким позивачка подарувала, а відповідачка в особі батька прийняла в дар належні на праві власності 67/100 ід. частин житлового будинку АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що даний правочин вчинено внаслідок психічного тиску на неї з боку чоловіка ОСОБА_3, оскільки вільного волевиявлення на вчинення вказаної угоди вона не мала, просила на підставі ст.57,59 ЦК України визнати недійсним зазначений договір дарування, повернувши їй подаровану частину спірного домоволодіння.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати постановлене по справі рішення та ухвалити нове, яким задо­вольнити позов, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, суд не взяв до уваги те, що позивачка не мала волевиявлення на відчуження частини будинку, оскільки оспорюваний правочин ініціював бувший чоловік.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Із копії договору (а.с.11,12) видно, що 67/100 ід. частин житлового будинку  АДРЕСА_1  в дар від позивачки прийняв ОСОБА_3. Проте, суд його до участі у справі не залучив, хоча рішенням могли зачіплюватися його права та обов'язки. Крім того, зазначену особу необхідно було допитати по обставинам справи та перевірити доводи позивачки, наведені нею в обгрунтування позову.

Суд не уточнив підстав позову у позивачки, у рішенні не послався на матеріальний закон, який регулює ці підстави. Стаття 717 ЦК України, на яку послався суд у рішенні, дає визначення договору дарування, а ст.727 ЦК України регулює підстави розірвання договору, а не визнання його недійсним.

Рішення суду не відповідає також вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, в ньому відсутня фактично мотивувальна частина, як того вимагає ст.215 ЦПК України.

В судовому засіданні позивачка посилалась на те, що свою частину будинку подарувала 12 річній дочці під тиском і впливом свого бувшого чоловіка ОСОБА_3, який пропонував це зробити, пообіцявши отримати житло в м.Любарі, а коли вона не погодилась, то заявив, що покине її з трьома дітьми, що і зробив після укладення договору. Квартиру в м.Любарі не отримав, проживає з іншою жінкою, а вона будучи хворою та позбавленою житла, вимушена проживати де прийдеться, в сараї з кіньми відповідачки, яка знущається над нею. Зазначене підтвердили в суді свідки, проте у рішенні суд цим поясненням не дав ніякої оцінки.

Із протоколу судового засідання видно, що свідки дійсно допитувались судом і підтвердили доводи позивачки, але у рішенні суд їх пояснень не зазначив та відповідної оцінки не дав, не навівши мотивів чому.

У рішенні суд записав, що не добуто достатніх доказів, які б свідчили, що позивачка уклала договір дарування під якимось психічним примусом чи тиском. Із цього рішення випливає, що недостатні докази були, якщо не було достатніх.

Суд також у рішенні послався на довідку про хворобу позивачки, не взявши до уваги, що саме з цих підстав вона не вимагала визнати договір дарування недійсним.

За таких обставин коли рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.213,215,311 п.4 ЦПК України, ст.231 ЦК України воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене вище та у відповідності до вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст.304,307,311,314,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволь­нити частково.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Головуючий

Судді