УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "14" лютого 2011 р. Справа № 21/1665
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіна Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 17.01.11р.;
від відповідача не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Новина Коростенського району Житомирської області)
про стягнення 23880,00 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 23888,00 грн. попередньої оплати за товар.
Представник позивача в судовому засіданні подала заяву від 14.01.11р., у якій повідомила суд про допущення позивачем описки в частині зазначення суми позову у позовній заяві, просить вважати правильною суму боргу - 23888,00грн., замість помилково зазначеної 23880,00грн. Позовні вимоги підтримала з врахуванням вказаної заяви, з викладених у позовній заяві та відзиві на заперечення відповідача (а.с.36-37), підстав.
Крім того, представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи квитанцій до прибуткового касового ордеру №№19, 20, 21, 22, 23 та письмові пояснення, згідно яких позивач також просить суд долучити до матеріалів справи реєстр прибуткових документів з 01.01.08р. по 31.01.11р.
Оскільки подані заява та клопотання не суперечать приписам ст. 22 ГПУ України, суд приймає їх до розгляду. Судом оглянуто оригінали поданих документів, копії долучено до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить судова розписка від 02.02.11р. про відкладення розгляду справи, підписана відповідачем та його представником (а.с. 44).
Згідно письмових заперечень на позовну заяву від 20.01.11р. (а.с.29-30), письмових пояснень від 02.02.11р. (а.с.38-39), у задоволенні позову просить відмовити.
Враховуючи вказане, відсутність відповідача та його представника, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості, в період з липня по грудень 2009 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач) перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) 23888,00грн. попередьої оплати за пиломатеріали, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру №24 від 01.07.09р. на суму 10000,00грн., №35 від 08.12.09р. на суму 10000,00грн., №36 від 09.12.09р. на суму 3888,00грн. (а.с. 10).
Позивач зазначив, що протягом періоду, коли здійснювалося перерахування грошових коштів відповідачу, останній зобов'язаний був поставити пиломатеріали на суму передоплати.
Оскільки відповідач свої зобов'язання по поставці пиломатеріалів не виконав, 07.07.10р. позивач направив йому вимогу (а.с.20-24) з проханням повернути попередню оплату в сумі 23888,00грн.
За даними позивача, станом на 01.09.10р. товар поставлено не було, кошти відповідач також не повернув, що стало підставою звернення до суду.
Враховуючи викладене, на день звернення з позовом до суду, за відповідачем, згідно даних позивача, рахувався борг в сумі 23888,00грн.
Відповідач, у судових засіданнях, факт отримання від позивача попередньої оплати за пиломатеріал у розмірі 23888,00грн. не заперечив, про що також зазначив у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.29-30) та письмових поясненнях (а.с. 38-39). У вказаних запереченнях відповідач підтвердив, що зазначена у позовній заяві сума заявлялась йому у вимозі відповідача від 07.07.10р. про повернення оплати за поставлений пиломатеріал. Пояснив, що між ним та позивачем існували усні домовленості про співпрацю у постачанні товарів, була домовленість і про порядок постачання пиломатеріалів. Посилаючись на ст. 206 ЦК України, вважає, що сторонами було укладено усний правочин, який було виконано у момент його вчинення і який має однакову юридичну силу з письмовими правочинами. Стверджує, що пиломатеріал був переданий ним позивачу у повному обсязі через брата позивача - ОСОБА_4, як і було обумовлено сторонами в телефонному режимі. Вважає, що пиломатеріал був переданий згідно усного договору та п.2 ст.664 України і отриманий позивачем у повному обсязі. Вказав, що факт передачі товару можуть підтвердити: працівник на пилорамній базі ОСОБА_5 та фізична особа-підприємець ОСОБА_6, а викладена у вимозі та у позовній заяві інформація про непроведення поставки в обумовлені терміни не відповідає дійсності.
У письмових поясненнях від 02.02.11р., відповідач зазначив, що обставини сплати коштів позивачем мають взаєморозрахунковий характер, оскільки між сторонами існували партнерські відносини: ФОП ОСОБА_2 мав внести інвестиції у їх спільну діяльність в сумі 300000,00 грн., а ФОП ОСОБА_3 мав надати йому обладнання та пиломатеріали для діяльності. Підтвердив, що позивач сплатив 23000,00 грн., а останньому було відвантажено пиломатеріал та передано обладнання - сушильну камеру, доказом чого є накладна про передачу товару від 26.06.09р. №10 на суму 50000,00 грн. (а.с. 41). Зауважив, що кошти позивачем у підприємницьку діяльність не внесені і ФОП ОСОБА_3 не повернуті.
На заперечення відповідача представник позивача у відзиві (а.с.36-37) зазначила, що ФОП ОСОБА_3 не пояснює, яким чином вказані ним факти співпраці стосуються даної справи. Також надала квитанції до прибуткових касових ордерів №№19, 20, 21, 22, 23 (а.с. 51) на підтвердження того, що товар, поставлений відповідачем по накладній №10 оплачений позивачем у повному обсязі.
Крім того, представник позивача надала реєстр прибуткових документів ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.08р. по 31.01.11р., пояснивши, що позивач не веде книгу накладних, однак здійснює облік витрат на придбання товарів у електронному вигляді.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення сторін та їх представників, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі усної домовленості позивач здійснив відповідачу перерахування коштів на суму 23888,00грн., про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру №24 від 01.07.09р. на суму 10000,00грн., №35 від 08.12.09р. на суму 10000,00грн., №36 від 09.12.09р. на суму 3888,00грн. (а.с. 10). При цьому з вказаних квитанцій вбачається, що підстава перерахування коштів - попередня оплата за пиломатеріали.
Внаслідок зазначеного, у ФОП ОСОБА_3, виник обов'язок поставити товар, що не заперечується останнім.
Тобто, між сторонами виникли відносини поставки на умовах попередньої оплати.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як свідчать матеріали справи, позивач 07.07.10р., у зв'язку зі спливом значного строку, протягом якого попередньо оплачені пиломатеріали не були ним отримані, направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути попередню оплату в сумі 23888,00грн. (а.с.20-21), однак відповідач, після її отримання, поставку товару не здійснив, кошти не повернув.
При цьому судом встановлено, що, як на день отримання вимоги позивача, так і на день звернення останнього до суду, відповідач не мав намірів здійснювати поставку товару чи повернення коштів, оскільки вважав, що в обумовлений сторонами в усному порядку строк, згідно такої ж усної домовленості про порядок постачання, товар було надано в розпорядження покупцеві (позивачу) за місцезнаходженням товару, ще до пред’явлення вимоги (а.с. 29-30). Зокрема, як уже зазначалося, у своїх запереченнях на позовну заяву відповідач вказав, що зазначена у позовній заяві сума заявлялась йому у вимозі відповідача від 07.07.10р. про повернення оплати за поставлений пиломатеріал, тобто за поставлений на момент пред'явлення вимоги пиломатеріал.
Обгрунтовуючи свої доводи, відповідач посилається також на п.2 ч.1 ст. 664 ЦК України, згідно якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Враховуючи вищевказане та посилаючись на ст.206 ЦК України, відповідач стверджує, що укладений сторонами в усній формі правочин, який має однакову юридичну силу з письмовими правочинами, було виконано у момент його вчинення.
Таким чином відповідачем не заперечується, що за усною домовленістю сторін поставка пиломатеріалів мала відбутися в період з липня по грудень місяць 2009 року.
Разом з тим, відповідачем на надано, належних доказів, які б свідчили про те, що ним дійсно були передані позивачу пиломатеріали.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
За ч.1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 37 ГПК України, речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 43 ГПК України).
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, згідно абз.10 ст.1 та ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., відомості про господарську операцію містяться в первинних документах, які фіксують та підтверджують факт її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Саме первинні документи, на думку суду, є належними доказами факту здійснення поставки товару, однак до матеріалів справи таких не надано за їх відсутністю.
З огляду на викладене, недоречними є посилання відповідача на те, що факт поставки ним товару позивачу можуть підтвердити працівник на пилорамній базі ОСОБА_5 та фізична особа-підприємець ОСОБА_6, до того ж нормами ГПК України не закріплено інституту свідків.
Що стосується обставин, викладених у письмових поясненнях відповідача від 02.02.11р. (а.с.38-39) щодо партнерських відносин сторін, на виконання яких ФОП ОСОБА_2 мав внести інвестиції у їх спільну діяльність в сумі 300000,00 грн., а ФОП ОСОБА_3 мав надати йому обладнання та пиломатеріали для діяльності, останні не стосуються предмету спору, тому не досліджуються господарським судом.
До того ж, наданими відповідачем квитанціями до прибуткових касових ордерів №№19, 20, 21, 22, 23 (а.с. 51) спростовуються твердження позивача про передачу у спільну діяльність сторін обладнання - сушильної камери за накладною №10 від 26.06.09р. на суму 50000,00 грн. (а.с. 41).
З огляду на викладене, позивач правомірно, в передбаченому ст. 693 ЦК України порядку, направив відповідачу вимогу від 07.07.10р. про повернення коштів у розмірі 23888,00 грн.(а.с.20-21).
Оскільки порядок повернення вищевказаної суми попередньої оплати не обумовлений сторонами, для визначення дати виникнення у відповідача зобов'язань по її поверненню, слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, грошове зобов'язання у відповідача в сумі 23888,00грн. виникло з 19.07.10р. (07.07.10р. - дата відправлення вимоги + 5 днів на поштовий обіг, які передбачені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07р. "Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" + 7 пільгових днів).
У вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день звернення позивача з позовом до суду, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 23888,00грн.
На день вирішення спору відповідач належних доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння умова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню на суму 23888,00грн.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69,75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11566, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Новина, ід. № НОМЕР_1)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02140, АДРЕСА_1, ід. № НОМЕР_2)
- 23888,00грн. боргу;
- 238,88грн. державного мита;
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повний текст рішення складено 18 лютого 2011 року
Віддрукувати:
1 - у справу
2,3 - сторонам.