АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Бабія А.П.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року по справі за позовом Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції до Ізмаїльської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаними позовами до суду, в якому просив визнати право власності на адміністративний будинок літер „А”, гараж літер „Б”, гараж літер „В”, бар літер „Г”, майстерню літер „Е”, склад літер „Д”, сарай літер „Ж”, сарай літер „З”, котельню літер „К”, сторожку літер „Л”, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, 36 за державою в особі Ізмаїльської ОДПІ.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, як зазначено в рішенні суду, що 18.10.2002 року працівниками податкової міліції Ізмаїльської ОДПІ складено протокол, відповідно до якого власник вищевказаних об’єктів нерухомості не встановлений. 26.12.2003 року зазначені об’єкти взяті на облік в Ізмаїльській ОДПІ, як майно з ознаками безхазяйного.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав, що власник вказаного майна не встановлений, тому просив визнати право власності на нього за державою в особі Ізмаїльської ОДПІ.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача Ізмаїльської міської ради в судовому засіданні позов не визнали. ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що вказане майно належить йому, але він не здав його в експлуатацію в установленому порядку. Представник Ізмаїльської міської ради вважала, що позивачем порушений порядок визнання майна безхазяйним та визнання права власності, який встановлений законом.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Ізмаїльська ОДПІ подала апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Ізмаїльської ОДПІ, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду, викладені в ньому – упередженими та такими, що зроблені при неповному та необ’єктивному з’ясуванні обставин справи.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Ізмаїльської ОДПІ підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки представника, Ізмаїльська міська рада суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило. Причини неявки ОСОБА_3, викладені в його заяві, яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції, судова колегія не може визнати поважними, оскільки будь-які документи які б підтверджували те, що він дійсно хворіє до заяви не додані.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Ізмаїльської ОДПІ, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до матеріалів справи позивач не виконав вимог ст. 335 ЦК України щодо визнання права власності на безхазяйну річ, крім того Ізмаїльська ОДПІ не може бути позивачем у справах даної категорії. Більш того, рішення Ради № 31 від 15 січня 2004 року про визнання майна за адресою: м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, 36, безхазяйним судовими рішеннями визнано неправомірним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не базуються на нормах чинного законодавства, незаконні, безпідставні та не підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих і досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позову Ізмаїльській ОДПІ.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Оскільки, відповідно до ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Отже, зазначеною нормою закону визначено порядок набуття права власності на безхазяйну річ та орган, яким не є Ізмаїльська ОДПІ, за заявою якого може бути передано безхазяйне нерухоме майно за рішенням суду у комунальну, а не державну власність.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що спірне майно взято на облік Ізмаїльською ОДПІ, як майно з ознаками безхазяйного у 2002 році, коли діяли норми ст. 137 ЦК України, в редакції 1963 року, відповідно до якої безхазяйне майно надходить у власність держави за заявою фінансового органу та, що спірне майно і по сьогоднішній день знаходиться на обліку в Ізмаїльській ОДПІ судова колегія не може прийняти до уваги.
Оскільки, відповідно до ст. 137 ЦК України, в редакції 1963 року, безхазяйне майно переходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів, прийнятому за заявою фінансового органу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 31 від 15.01.2004 року про визнання спірного майна безхазяйним та про передачу його на реалізацію визнано неправомірним відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2006 року (а. с. 8, 10-15).
На даний час порядок набуття права власності на безхазяйну річ визначений ст. 335 чинного ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не може прийняти до уваги, враховуючи вищевикладене та, оскільки вони не спростовують висновки суду.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, не ґрунтуються на законі та не спростовують висновки суду, а спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції необхідно відхилити, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року залишити без змін.
Крім того, з Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції необхідно стягнути, не сплачені при подачі апеляційної скарги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року по справі за позовом Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції до Ізмаїльської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно – залишити без змін.
Стягнути з Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
А.П. Бабій
В.А. Станкевич
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Бабія А.П.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ „Приватбанк” на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 28.10.2010 року про залишення заяви без розгляду, по справі за позовом ЗАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно,-
встановила:
ЗАТ КБ „Приватбанк” звернулося з позовом до суду до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 28.10.2010 року позовну заяву ЗАТ КБ „Приватбанк” залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України в зв’язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання.
Не погодившись з ухвалою суду, ПАТ КБ „Приватбанк” подало апеляційну скаргу на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 28.10.2010 року, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу повернути в той же суд для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ „Приватбанк” підтримала апеляційну скаргу, інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ „Приватбанк”, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, на яку в ухвалі посилається суд першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Тобто, для залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача, необхідно щоб він повторно не з’явився в судове засідання, був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Залишаючи позовну заяву ЗАТ КБ „Приватбанк” без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що 22.10.2010 року представник позивача в судове засідання не з’явився, 28.10.2010 року представник позивача в судове засідання повторно не з’явився. Заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила. Про день і час розгляду справи 22.10.2010 року та 28.10.2010 року представник позивача був повідомлений телефонограмами, які приєднані до матеріалів справи.
Однак, з таким висновком суду судова колегія не може погодитися.
Оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 74 ЦПК України, зокрема особи, які беруть участь у справі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
В ухвалі суд посилається на повідомлення представника позивача телефонограмами, відправку яких зафіксовано відповідно до матеріалів справи секретарем (а. с. 76, 79), що суперечить вищевказаній нормі закону та не спростовує доводи представника позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що про розгляд справи 28.10.2010 року представник позивача не повідомлявся.
Таким чином, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що ухвала суду першої інстанції від 28.10.2010 року про залишення позовної заяви ЗАТ КБ „Приватбанк” без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, і порушує право позивача на захист своїх прав та інтересів в судовому порядку.
На підставі викладеного, ухвалу суду першої інстанції від 28.10.2010 року необхідно скасувати, а справу за позовом ЗАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно направити для продовження розгляду до Любашівського районного суду Одеської області.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приватбанк” задовольнити частково.
Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 28.10.2010 року про залишення заяви без розгляду, по справі за позовом ЗАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно – скасувати, справу направити для продовження розгляду до Любашівського районного суду Одеської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
А.П. Бабій
В.А. Станкевич
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Бабія А.П.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року по справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_6, третя особа з боку позивача Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, КП „ЖКС „Чорноморський” про знесення самочинно добудованої частини балкону,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаними позовами до суду, в якому просив знести самочинно добудовану частину балкону за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок відповідача, ОСОБА_6
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідачем без затвердженої в установленому законом порядку проектної документації, без необхідного дозволу проведено реконструкцію квартири з розширенням балкону за адресою: АДРЕСА_1. Проведення робіт з самовільного будівництва є потенційно небезпечним, так як проведення таких робіт здійснюється без контролю з боку відповідних органів та служб, що в свою чергу є порушенням діючих архітектурно-будівельних, протипожежних, санітарних та інших норм та становить загрозу нанесення шкоди мешканцям будинку 155 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі. Тому керуючись ст. 376 ЦК України, ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність”, ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій” позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, відповідач позов не визнав, представники третіх осіб не були присутні в судовому засіданні.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Київська районна адміністрація Одеської міської ради подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради підтримала апеляційну скаргу, представник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано суду доказів щодо невідповідності реконструйованого балкону будівельним, санітарним, протипожежним нормам і правилам та порушення реконструйованим балконом прав та інтересів інших осіб.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих і досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позову Київській районній адміністрації Одеської міської ради.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Оскільки, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реконструкція спірного балкону (збільшення його площі на 0,8 кв. м.) у квартирі АДРЕСА_1 є самочинною, оскільки виконана відповідачем без затвердженого проекту і дозволу на виконання будівельних робіт.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази невідповідності реконструйованого балкону будівельним, санітарним, протипожежним нормам і правилам та порушення реконструйованим балконом прав та інтересів інших осіб, відсутні докази того, що спірний реконструйований балкон становить загрозу нанесення шкоди мешканцям будинку № 155 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, як обгрунтовував свої позовні вимоги позивач. Такі докази не надані і суду апеляційної інстанції, а також представник позивача не змогла обгрунтувати в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, які наслідки потягла реконструкція спірного балкону. Разом з тим, доводи позивача спростовуються висновком експерта (а. с. 44-48).
Крім того, діюче законодавство України не містить положень стосовно можливості вирішення в судовому порядку питання щодо безумовного знесення або приведення розширеного балкону в попередній стан власником на підставі наявностіь лише факту самочинного розширення балкону в багатоквартирному будинку.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене, оскільки, не спростовують висновки суду, а спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим, наведене не позбавляє відповідно до вимог закону, за наявності підстав, права Київську районну адміністрацію Одеської міської ради або інших заінтересованих осіб звернутися до суду з відповідним позовом з інших підстав стосовно самочинної реконструкції спірного балкону.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради необхідно відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року залишити без змін.
Також з Київської районної адміністрації Одеської міської ради необхідно стягнути, не сплачені при подачі апеляційної скарги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., оскільки в платіжному дорученні доданому до апеляційної скарги (а. с. 63) не вірно вказано реквізити.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року по справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_6, третя особа з боку позивача Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, КП „ЖКС „Чорноморський” про знесення самочинно добудованої частини балкону – залишити без змін.
Стягнути з Київської районної адміністрації Одеської міської ради витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
А.П. Бабій
В.А. Станкевич