ЄВПАТОРІЙСЬКІЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 2а-493/2011 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Євпаторія
Суддя Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим Захарова І.О., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Євпаторії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання нарахувати й виплатити пенсію у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» період з 20.07.2010 року по 01.01.2011 року,
ВСТАНОВИВ:
20.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання нарахувати й виплатити пенсію у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 20.07.2010 року по 01.01.2011 року. Вимоги мотивує тим, що він є інвалідом другої групи, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1. Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, внесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме: інвалідам другої групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Статтею 54 вказаного Закону передбачено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Законом України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з тим, що позивачу не сплачується пенсія у повному обсязі він 12.01.2011 року звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та призначення йому розміру пенсії у відповідності до ст. ст. 50 й 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак йому було відмовлено, тому, просить зобов’язати відповідача зробити перерахунок призначеної та виплаченої йому пенсії за період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров’ю, встановлених ст. ст. 50 й 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплатити різницю між фактично нарахованою пенсією та такою, що має бути виплачена за період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року в сумі 28 555 гривень 75 копійок та зобов’язати відповідача починаючи з 01.01.2011 року в подальшому робити щомісячний перерахунок та виплачувати пенсію відповідно до ст. ст. 50 й 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з індексацією відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 24.01.2011 року позовні вимоги в частині періоду з 01.07.2010 року до 19.07.2010 року включно, залишено без розгляду.
На адресу суду 08.02.2011 року від представника відповідача Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії надійшло заперечення, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, пояснив, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, пенсія позивача відповідає вимогам діючого законодавства, для обчислення пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалась розрахункова величина 19 гривень 91 копійка, зазначена у постанові Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року. Ця ж величина була застосована і при вивченні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 Закону не може бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції II групи - 500 гривень. З січня 2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року були внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону, згідно яких були встановлені нові мінімальні розміри пенсії для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також змінився порядок визначення додаткової пенсії. Так, з врахуванням внесених змін, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції інвалідів II групи він складав 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п . 28 Закону № 107, яким передбачалося внесення змін до Закону, тобто він втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Разом з тим, рішення про відновлення дії ст. 54 Закону у редакції, чинній до внесення змін, Верховною Радо не приймалося. В наслідок цього порядок обчислення пенсій з 22.05.2008 року, передбачених ч. 4 ст. 54 Закону залишився неврегульованим. Отже, вважає, що Управління керувалось у своєї діяльності вищезазначеними нормативно-правовими актами і діяло в межах повноважень, наданих законодавством, а не на свій розсуд. Тому, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
За правилом ст. 183-2 КАС України, сторони до судового засідання не викликалися, справа розглядається в порядку скороченого провадження.
Суд, дослідивши надані докази, оцінив їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як інвалід II групи внаслідок, захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, віднесений до першої категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відділі по призначенню пенсій Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим та має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Позивачу встановлена II група інвалідності із встановленням причини інвалідності – захворювання, пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
12.01.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та призначення йому розміру пенсії у відповідності до ст. ст. 50 й 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте листом Управління ПФУ в м. Євпаторії від 18.01.2011 року позивачу роз’яснено про відсутність правових підстав для його проведення.
Судом достовірно встановлено, що з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 вказаного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної норми закону встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі умови перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 – 2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Таким саме граничний розмір визначений статтею для пенсій, призначених у 2006 – 2007 роках відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2006 – 2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до першої категорії.
Частини перша та друга даної норми передбачають призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3 0000 гривень.
Частиною 3 статті 54 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (зі змінами та доповненнями).
Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505 від 25 березня 2005 року і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
На підставі ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 року прожитковий мінімум встановлюється в розмірах, що діяли в грудні 2008 року, а на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» с жовтня 2008 року цій мінімум встановлений у сумі 498 гривень.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.07.2010 року – 709 гривень, з 01.10.2010 року – 723 гривні, з 01.12.2010 року – 734 гривні.
Право на отримання вказаної допомоги не залежить від наявності фінансуванню бюджету, а має безумовний характер.
Вказане підтверджується і рішенням Європейського Суду з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України», де Суд зауважив, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Посилання представника відповідача на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсії і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» встановлена розрахункова одиниця для визначення соціальних виплат – 19 гривень 91 копійка, суд знаходить необґрунтованими, оскільки, ця норма не підлягає застосуванню, тому, що суперечить нормам діючого законодавства, оскільки, у даному випадку, суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами. А як було вже судом вказано, застосуванню для розрахунку пенсії в даному випадку підлягає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність установлений у Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що зазначений перерахунок пенсії має бути здійснений з 20.07.2010 року по 01.01.2011 року, тому, що вимоги позивача в цієї частині законні і обґрунтовані.
Вимоги позивача, що виплатити йому різниці між фактично нарахованою пенсією та такою, що має бути виплачена за період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року в сумі 28 555 гривень 75 копійок не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перейняти на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість відповідного повноважного органу. Таким чином, суд вважає, що порушення права позивача на отримання доплати до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом зобов’язання відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.
Що стосується позовних вимог в частині зобов’язати відповідача починаючи з 01.01.2011 року в подальшому робити щомісячний перерахунок та виплачувати пенсію відповідно до ст. ст. 50 й 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з індексацією відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає що вони не підлягають задоволенню, так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Від сплати судових витрат відповідача суд звільняє з урахуванням його фінансування з бюджетних коштів.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
На підставі ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24, 43, 46, 53, 50, 55 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 7-12, 69-71, 94, 159-163, 167, 183-2 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання нарахувати й виплатити пенсію у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» період з 20.07.2010 року по 01.01.2011 року – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії зробити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров’ю, встановлених ст. ст. 50 й 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова, прийнята у скороченому проваджені, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя І.О. Захарова