ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 р. Справа № 90816/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Дяковича В.П.,
суддів –Обрізко І.М., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2009 року у справі №2а-3801/09 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про зобов»язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися в травні 2009 року до суду із адміністративним позовом, яким просили зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в їх користь невиплачене як дітям війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки.
Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії, встановленого їм як дітям війни, в період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., визначивши це підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаних періодах, і виплатити різницю між перерахованими і отриманими нею сумами підвищення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивачів суд першої інстанції виходив з того, що позивачам як дітям війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007 рік.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Поряд з тим, колегія суддів приходить до переконання щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2007 рік за пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
Покликання суду першої інстанції на застосування до спірних правовідносин ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим, оскільки положеннями даної статті передбачено виплату пенсій за минулий час лише в разі їх попереднього нарахування пенсійним органом. Враховуючи те, що спірні суми підвищення пенсій дітям війни позивачам нараховані не були, тому положення ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на них не поширюються, а підлягає застосуванню річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Оскільки позивачі звернулися до суду в травні 2009 р., то строк звернення до суду за 2007 рік , на застосуванні якого наполягав відповідач, ними пропущено, а покликання позивачів на те, що про порушення своїх прав вони дізналися із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області задоволити.
Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2009 року у справі №2а-3801/09 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про зобов’язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ: І.О. ЯВОРСЬКИЙ
І.М. ОБРІЗКО