КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2011 № 26/359
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Чорна Л.В.
Рєпіна Л.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_2;
від відповідача – не з’явився.;
-
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ВМК-Інвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010
у справі № 26/359 (Пінчук В.І. .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до ТОВ "ВМК-Інвест"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 261806,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 227807,03 грн. основного боргу, 21116,05 грн. пені, 5821,88 грн. –3% річних та 7062,01 грн. збитків від інфляції, а всього 261806,97 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ ВМК –Інвест” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32, код 34483658 ) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 227807 ( двісті двадцять сім тисяч вісімсот сім ) грн. 03 коп. основного боргу, 21116 ( двадцять одну тисячу сто шістнадцять ) грн. 05 коп. пені, 2489 ( дві тисячі чотириста вісімдесят дев’ять ) грн. 23 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири ) грн. 39 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВМК - Інвест” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва.
Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що судом першої інстанції не повно з'ясовано умови Основних Договорів, а саме п. 5.4. зазначених Договорів, яким передбачено, що у разі виникнення якихось розбіжностей в процесі виконання зобов'язань по договору, сторони приймають міри досудового врегулювання спору шляхом пред'явлення претензії, в порядку та на умовах передбачених чинним законодавством. Позовні вимоги Позивача до Відповідача є безпідставними, оскільки вимога щодо оплати, Позивачем на адресу Відповідача не направлялася, тобто Позивачем не дотриманий претензійний порядок передбачений Договором, у зв'язку з чим у Позивача не виникло право на позов, що свідчить на думку Відповідача, про відсутність предмету спору у справі № 26/359.
Окрім цього, Відповідачем взагалі не отримувалася ухвала про відкладення розгляду справи № 26/359 та призначення її до розгляду на 25.11.2010 року о 14-40 год., а дізнався про розгляд справи та прийняття рішення лише 03.12.2010 року через інформаційний центр Господарського суду м. Києва про зазначений факт свідчить заява про видачу копії рішення від 03.12.2010 року № 352-юр (наявна в матеріалах справи). Таким чином, Відповідач був позбавлений права довести ті обставини, на які Скаржник посилається як на підставу своїх заперечень.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМК – Інвест” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 15.02.2011 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
В судове засідання 15.02.2011 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Клопотанням відповідач просить відкласти розгляд справи, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.03.2011 року.
В засідання суду 01.03.2011 року відповідача повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 29.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ВМК - Інвест” ( відповідачем ) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 ( первісним кредитором ) був укладений договір поставки № 22, відповідно до умов якого останній зобов’язався поставити у власність відповідача жито в кількості 1500 т. та пшеницю в кількості 200 т. на загальну суму 1190000,00 грн.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “ВМК - Інвест” ( відповідачем ) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 ( первісним кредитором ) 21.09.2009 року був укладений договір поставки № 35, відповідно до умов якого останній зобов’язався поставити у власність відповідача пшеницю в кількості 100 т. на загальну суму 75000,00 грн.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “ВМК - Інвест” ( відповідачем ) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 ( первісним кредитором ) 12.11.2009 року був укладений договір поставки № 40, відповідно до умов якого останній зобов’язався поставити у власність відповідача кукурудзу в кількості 500 т. на загальну суму 510000,00 грн.
Як вбачається з копій накладних, які знаходяться в матеріалах справи фізична особа – підприємець ОСОБА_3 ( первісний кредитор ) поставив товариству з обмеженою відповідальністю “ ВМК - Інвест ” ( відповідачу ) товар, згідно умов вказаних договорів на загальну суму 1217 320, 91 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору № 22 від 29.07.2009 року, договору № 35 від 21.09.2009 року та договору № 40 від 12.11.2009 року, розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковий формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 15 ( п’ятнадцяти ) банківських днів з моменту поставки партії товару, зазначеній в накладній.
Разом з тим, відповідач (ТОВ “ ВМК - Інвест ”) з первісним кредитором (фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 ) за поставлений товар розрахувався лише частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 164877,74 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2010 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 ( позивачем, новий кредитор ) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 ( первісним кредитором ) був укладений договір про відступлення права вимоги № 16/09/10 за договором поставки № 40 від 12.11.2009 року, договором поставки № 35 від 21.09.2009 року та договором поставки № 22 від 29.07.2009 року.
Відповідно до умов вказаного договору, до нового кредитора переходять права первісного кредитора на загальну суму 164877, 74 грн.
На адресу ТОВ “ВМК –Інвест” 30.09.2010 року було направлено повідомлення про відступлення ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_2 права вимоги на суму 164 877,74 грн. за договором поставки № 22 від 29.07.2009 року, за договором поставки № 40 від 12.11.2009 року та за договором поставки № 35 від 21.09.2009 року, що були укладені між ТОВ “ВМК –Інвест” та ФОП ОСОБА_3. Проте, відповідач, на день подання позивачем позовної заяви до суду заборгованість за поставлений товар не погасив, а тому позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 164877,74 грн.
Крім суми основного боргу за вказаними договорами в розмірі 164877, 74 грн., позивач ( новий кредитор ), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача (нового кредитора ) пеню в розмірі 15001,57 грн., 3% річних в сумі 4187,45 грн. та збитки від інфляції в сумі 5111, 21 грн., а всього 189177, 97 грн.
Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ ВМК - Інвест” (відповідачем) та приватним підприємством “Ж.С.А.” (первісним кредитором) був укладений договір № 26, відповідно до умов якого останній зобов’язався поставити у власність відповідача жито в кількості 500 т. на загальну суму 350000, 00 грн., а відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар на умовах даного договору.
Приватне підприємство “Ж.С.А.” ( первісний кредитор ) поставило товариству з обмеженою відповідальністю “ВМК - Інвест” ( відповідачу ) товар, згідно умов вказаного договору на загальну суму 648 564, 29 грн., що підтверджується копіями накладних, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4.1 договору № 26 від 03.08.2009 року, розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковий формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 15 ( п’ятнадцяти ) банківських днів з моменту поставки партії товару, зазначеній в накладній. Разом з тим, (ТОВ “ ВМК - Інвест”) з первісним кредитором ( приватним підприємством “Ж.С.А.”) за поставлений товар розрахувався лише частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 62929, 29 грн.
Окрім цього, між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (позивачем) та приватним підприємством “Ж.С.А.” (первісним кредитором) 27.09.2010 року був укладений договір про відступлення права вимоги № 27/09/2010–1 за договором поставки № 26 від 03.08.2009 року. Згідно до умов вказаного договору, до нового кредитора переходять права первісного кредитора на загальну суму 62929, 29 грн.
На адресу ТОВ “ВМК –Інвест” 27.09.2010 року було направлено повідомлення про відступлення ПП “Ж.С.А.” ФОП ОСОБА_2 права вимоги на суму 62929,29 грн. за договором поставки № 26 від 03.08.2009 року, що був укладений між ПП “Ж.С.А.” та ТОВ “ВМК - Інвест”. Проте, відповідач, на день подання позивачем позовної заяви до суду заборгованість за поставлений товар не погасив, а тому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 62929,29 грн.
Крім суми основного боргу за договором поставки № 26 від 03.08.2009 року в розмірі 62929 29 грн. позивач ( новий кредитор ), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача ( нового кредитора ) пеню в розмірі 6114,48 грн., 3% річних в сумі 1634, 43 грн. та збитки від інфляції в сумі 1950, 80 грн., а всього 72 629, 00 грн.
Таким чином загальна сума основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача становить 227 807,03 грн., загальна сума пені, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача становить 21116, 05 грн., загальна сума 3% річних, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача становить 5 821,88 грн. та загальна сума збитків від інфляції, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача становить 7062,01 грн., а всього 261806, 97 грн.
Відповідно до п. 5.6 договорів № 22 від 29.07.2009 року, договору № 35 від 21.09.2009 року, договору № 40 від 12.11.2009 року та договору № 26 від 03.08.2009 року, у випадку, якщо покупець у термін, зазначений у п. 4.1 договору, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого своєчасно товару за кожний день прострочки оплати.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком правомірного висновку, що позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню лише частково в сумі 227807,03 грн. основного боргу (62929, 29 грн. - сума основного боргу за договором № 26 від 03.08.2009 року + 164877,74 грн. –сума боргу за договором № 22 від 29.07.2009 року, договором № 35 від 21.09.2009 року та договором № 40 від 12.11.2009 року = 227 807, 03 грн. ) та пені в сумі 21 116, 05 грн., а також, оскільки позивач не надав обґрунтованого розрахунку 3% річних та збитків від інфляції то відповідно суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 5821, 88 грн. та збитків від інфляції в сумі 7062,01 грн.
Позивач має право безпосередньо звернутись до суду без необхідності звертатись з претензією.
Твердження апелянта про те, що він дізнався про розгляд справи та прийняття рішення лише 03.12.2010 року через інформаційний центр Господарського суду м. Києва, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 04.11.2010 року розгляд справи було відкладено, а 08.11.2010 року (тобто до винесення рішення) представник відповідача був належним чином ознайомлений з матеріалами справи про що є відмітка на клопотанні останнього про ознайомлення з матеріалами справи.
Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі № 26/359 відповідає вимогам чинного законодавства.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі № 26/359 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 26/359 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Чорна Л.В.
Рєпіна Л.О.
04.03.11 (відправлено)