КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.01.2011                                                                                           № 51/163

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєв  П.В.

          Коршун Н.М.

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_4 – представник за довіреністю,  

від відповідача: Рогульська Ю.С., Егле Є.Ю. - представник за довіреністю,    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010

 у справі № 51/163 (Пригунова А.Б. .....)

 за позовом                               Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрінет”

 про                                                   зобов"язання повернути термінали

ВСТАНОВИВ:

 В червні 2010 року позивач звернувся з позовом про зобов’язання відповідача повернути три термінали платіжних Техно-Економ та один термінал платіжний ММТ-PAY-2.  

      Позовні вимоги обґрунтовані самовільним вилученням відповідачем зазначених платіжних терміналів, що належить позивачу на праві власності.    

     Рішенням Господарського суду м. Києва  від 25.10.2010р. у справі №51/163 в задоволенні позовних вимог відмовлено.  

      Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.91-94,98,101,103,104 ГПК України та ст.ст.321,387,1212 Цивільного кодексу України, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

     Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

       Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

      З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2008 р. між сторонами був укладений договір доручення №Д-1, відповідно до якого відповідач доручив позивачу здійснювати наступні дії на користь відповідача, обмежуючись саме ними та іншими положеннями цього Договору: відповідач доручає, а позивач зобов'язується відповідно до умов і особливостей, зазначених в даному договорі своїми силами та засобами організувати та здійснювати операції з реєстрації платежів на користь відповідача згідно умов даного Договору; передача інформації по реєстрації платежів виконується в електронній формі в узгоджених сторонами форматах та з використанням узгоджених сторонами мереж та засобів зв'язку (далі-Договір доручення).

      Відповідно до п.8.1 Договору доручення, останній набуває чинності після його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до врегулювання всіх фінансових зобов'язань сторін за цим Договором.

      В подальшому, між сторонами був укладений договір № 010708/1 від 01.07.2008р. на право тимчасового використання місця для розміщення пунктів реєстрації платежів, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачу у тимчасове використання місце для розміщення пунктів реєстрації платежів на першому поверсі нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17, а позивач, в свою чергу, використовувати надане місце за цільовим призначенням - для розміщення пунктів реєстрації платежів та здійснювати оплату за право користування таким місцем (далі – Договір №010708/1).

      Сторони пунктом 4.1 Договору №010708/1 погодили, що останній набирає чинності з 01.07.2008 р. і діє до 30.06.2009 р. (включно).

       Додатком № 1 від 01.07.2008 р. до Договору №010708/1 сторони погодили, що кількість розміщення позивачем пунктів реєстрації платежів складає 2 одиниці. Вартість послуг, що надаються відповідачем складає: 2.1 за 1 одиницю ПРП - 416,67 грн., ПДВ (20 %) - 83,33 грн. Всього: 500,00 грн. за 1 календарний місяць. 2.2 за 2 одиниці ПРП - 833,33 грн., ПДВ (20%) - 166.67 грн. Всього: 1000,00 грн. за 1 календарний місяць.

       Так, на виконання умов Договору доручення відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове користування місця на першому поверсі нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.07.2008 р. (а.с.26).

       Крім того, позивач стверджує, що ним за усною домовленістю з відповідачем було також розміщено 2 ПРП по вул..Закревського, 22 у м.Києві.  Однак, документального підтвердження надання відповідачем позивачу в тимчасове користування місця для розміщення 2 ПРП по вул..Закревського,22 останнім суду не представлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2010р. ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 було складено акти (а.с.16-17), відповідно до яких вказані особи підтверджують, що термінали № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 22 в офісі ТОВ «Фрінет» та термінали № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17 в офісі ТОВ «Фрінет» відсутні.

Проте, зазначені акти не надавались відповідачеві ні для ознайомлення, ні для підпису.

В зв’язку з чим, 06.05.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с.32-34), в якій просив відповідача сплатити протягом 7 днів після пред'явлення цієї претензії заборгованість за договором доручення № Д-1 від 18.03.2008 р. та додатковою угодою до нього № 1 від 21.08.2008р., а саме: суму попередньої оплати у розмірі 50 000,00 грн., винагороду за фактично надані послуги у розмірі 33 672,61 грн., а також пеню в розмірі 3260,40 грн.

          В свою чергу, відповідач листом від 20.05.2010 р. № 167 (а.с.35-39) повідомив позивача, що зазначені у претензії вимоги є необґрунтованими, а вимоги позивача незаконними, у зв'язку з чим претензія не підлягає задоволенню.

          В подальшому, представниками позивача складено акти обстеження від 31.08.2010р., зазначивши, що у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 22 та в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17 (І поверх) термінали, що належать позивачу, відсутні.

         Спірні правовідносини виникли, як стверджує позивач, внаслідок самовільного вилучення вказаних терміналів відповідачем.

          Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Коментована стаття 387 Цивільного кодексу України встановлює право власника на віндикацію, тобто, витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Цей спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, яка незаконно вилучена (вибула) з його володіння та/або знаходиться у незаконному володінні іншої особи.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Однак, документального підтвердження розміщення позивачем двох пунктів реєстрації платежів - терміналів самообслуговування (платіжних терміналів) за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 22; передачі спірних терміналів відповідачу; доказів вилучення останнім трьох терміналів платіжних Техно-Економ та одного терміналу платіжного ММТ-РАУ-2 за адресами: м. Київ, вул. Драгоманова, 17(1 поверх), м. Київ. вул. Закревського, 22, знаходження останніх у відповідача, позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за договором від 01.07.2008 р. № 010708/1 на право тимчасового використання, на який посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, між сторонами виникли відносини щодо користування місцем для розміщення пунктів реєстрації платежів на першому поверсі нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17, а не користуванням терміналами.

Положень стосовно обов'язку передачі спірних терміналів відповідачу, обов'язку останнього щодо передачі позивачу вказаних терміналів та стосовно охорони майна, що знаходиться в місці, розташованому на першому поверсі нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17 договір від 01.07.2008 р. № 010708/1 та договір доручення від 18.03.2008р. № Д-1 не містять.

             Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів наявності у нього права власності на три термінали платіжні Техно-Економ; передачі трьох терміналів платіжних Техно-Економ та одного терміналу платіжного ММТ-PAY-2 відповідачу; вилучення безпосередньо відповідачем вказаних терміналів.   

            Якщо позивач вважає, що його термінали були викрадені, колегія суддів з цього приводу роз’яснює, що він не позбавлений права звернутися в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (ст.95 КПК України) до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи для встановлення особи, винної у незаконному заволодінні зазначених вище терміналів.        

      Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

         Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

           Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.       

          Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду м. Києва  від 25.10.2010 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 25.10.2010 року у справі №51/163 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №51/163 повернути до Господарського суду  м.Києва.

           Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.

 07.02.11 (відправлено)