донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.02.2011 р. справа №3/28/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівНовікової Р.Г.
Волков Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з’явився
від відповідача:
від третьої особи 1:
від третьої особи 2:не з’явився
не з’явився
не з’явився
прокурор:Кравцов В.І. за посв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від10.12.2010 року
по справі№3/28/10 (суддя –Соловйов В.М.)
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_5 м. Бердянськ
доБердянської міської ради Запорізької області м.Бердянськ
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет споруКомунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізька область м.Бердянськ
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області м. Запоріжжя
за участю прокурораПрокурора Запорізької області м.Запоріжжя
про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець ОСОБА_5 м.Бердянськ звернувся до Бердянської міської ради Запорізької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізька область м.Бердянськ з позовом про визнання права власності на збудований об’єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, що складається з двоповерхової основної будівлі «А», основної будівлі «Б»; зобов’язання КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєструвати за позивачем право власності на вказаний об’єкт нерухомого майна.
На підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України повідомленням №05/1-2858-10 від 02.11.2010р. у справу з метою захисту інтересів держави вступив заступник прокурора Запорізької області.
Ухвалою від 17.11.2010р. суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області. Цією ж ухвалою призначено по справі №3/28/10 судову будівельно-технічну експертизу, у зв’язку з чим провадження у даній справі було зупинено.
Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження по справі, місцевий господарський суд ухвалою від 03.12.2010р. поновив провадження по справі №3/28/10.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_5 м.Бердянськ задоволені частково. Визнано за Приватним підприємцем ОСОБА_5 право власності на збудований об’єкт нерухомого майна за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_2, що складається з двоповерхової основної будівлі «А»та основної будівлі «Б». В частині зобов’язання Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєструвати за позивачем право власності на збудований об’єкт нерухомого майна за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_2, що складається з двоповерхової основної будівлі «А»та основної будівлі «Б»у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. по справі №3/28/10 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вказує, при вирішенні спору по суті, суд не з’ясував наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання права позивача з боку міської ради. Крім того, посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.
У судове засідання від 31.01.2011р. прокурор, представники жодної зі сторін та третіх осіб не з’явились, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло пояснення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області м.Запоріжжя, в яких третя особа 2 вказує, що визнання права власності на об’єкти нерухомого майна в судовому порядку не позбавляє таких об’єктів статусу самочинного будівництва та тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством
28.02.2011р. у судовому засіданні прокурор підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Представники відповідача та третіх осіб не скористались своїм процесуальним правом щодо участі їх представників у даному судовому засіданні.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Бердянської міської ради №16 від 02.10.2008р., 27.10.2008р. між Приватним підприємцем ОСОБА_5 (далі - орендар) та Бердянською міською радою (далі - орендодавець) був укладений договір оренди землі, згідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,1144га для будівництва туристичного готелю, яка знаходься в АДРЕСА_2).
Відповідно до п.3 даного договору, земельна ділянка вільна від забудови.
За приписами п.8 договору оренди землі, цей договір укладено строком до 01.09.2013р. Після закінчення строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
Пунктами 15, 16 договору передбачені умови використання земельної ділянки, згідно до яких земельна ділянка передається в оренду для будівництва туристичного готелю, цільовим призначенням земельної ділянки є інша комерційна діяльність.
Договір оренди землі від 27.10.2008р. зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.01.2009р. за № 040926500007.
Виходячи з наданого до матеріалів справи технічного паспорту на громадський будинок, на земельній ділянці, що знаходиться у позивача на праві користування відповідно до договору оренди землі від 27.10.2008р., самочинно збудований об’єкт нерухомого майна, що складається з двоповерхової основної будівлі «А»та основної будівлі «Б».
Крім того, зі змісту довідки Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради №407 від 06.09.2010р. вбачається, що на земельній ділянці, користувачем якої є ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_2 знаходяться самочинно збудовані будівлі, а саме, двоповерхова основна будівля «А»та основна будівля «Б».
Згідно технічному висновку №134-т від 14.09.2010р. «Про технічний стан та відповідність державним стандартам, будівельним нормами і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, самовільно збудованих споруд, розташованих по вулиці АДРЕСА_2, розробленого ТОВ «Бердянськгражданпроект», загальний технічний стан несучих і огороджуючи конструкцій основної будівлі (літера «А»), основної будівлі (літера «Б»), розташованих по АДРЕСА_2, на період обстеження (вересень 2010р.) задовільний й забезпечує міцність і стійкість споруд.
Позивач звернувся до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради з заявою про реєстрацію права власності на вказаний збудований об’єкт нерухомого майна, але отримав відмову.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом щодо визнання права власності на самовільно збудований об’єкт нерухомого майна у судовому порядку.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, незаборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Загальні засади здійснення будівництва об’єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України «Про основи містобудування».
При цьому, під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.
За приписами ст.5 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст.12,23 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво об’єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.
Згідно з вимогами статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Положеннями цієї ж статті Закону встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Отже, недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених чинним законодавством, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний об’єкт нерухомого майна збудований позивачем самовільно.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.
Відповідно до ч.1 та ч.2 вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, зміст самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об’єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об’єкт.
Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.
За приписами п.17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.
При цьому, у відповідності до п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватний підприємець ОСОБА_5 не звертався до відповідних органів з приводу прийняття майна до експлуатації. Відповідно позивачу і не могло бути відмовлено у здійсненні дій, направлених на встановлення свого права, а саме, права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України «Про судоустрій України».
Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст.20 Господарського кодексу України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання своїх прав і законних інтересів.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Згідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вищевикладене, правових підстав звертатися до суду за захистом свого права у позивача не було, оскільки право його ніяким чином не обмежувалось та не порушувалось.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєструвати за позивачем право власності на збудований об’єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, що складається з двоповерхової основної будівлі «А», основної будівлі «Б», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частині 4 цієї статті кодексу, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Згідно п.1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що БТІ здійснює лише державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а, відтак, не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло або особою яка може претендувати на таке право.
Водночас, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість пред’явлення позовних вимог до третіх осіб в межах одного позовного провадження, тому підстави для задоволення позовних вимог до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради відсутні.
За таких обставин, апеляційна скарга заступника прокурора Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. у справі №3/28/10 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. у справі №3/28/10 –частковому скасуванню.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача –Приватного підприємця ОСОБА_5 м. Бердянськ.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. у справі №3/28/10 –задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. у справі №3/28/10 – скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_5 м.Бердянськ до Бердянської міської ради Запорізької області м.Бердянськ про визнання права власності на збудований об’єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, що складається з двоповерхової основної будівлі «А», основної будівлі «Б».
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_5 м.Бердянськ до Бердянської міської ради Запорізької області м.Бердянськ, за участю третіх осіб Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізька область м.Бердянськ, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області м.Запоріжжя про визнання права власності на збудований об’єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, що складається з двоповерхової основної будівлі «А», основної будівлі «Б»відмовити.
В інший частині рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2010р. у справі 3/28/10 залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_5 м.Бердянськ (71100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету суму державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 350грн.00коп.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 9 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 2 –прокуратурі; 2-третім особам; 1 - до справи; 1 –ДАГС; 1 –до суду