Cправа № 2-а-2575/08
Ряд стат. звіту № 47
Код - 06
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2008 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Большакової О.О.,
при секретарі Маринцівській О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривні ЗО копійок
встановив:
21 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, посилаючись на те, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, дана допомога позивачу у встановлені строки не виплачувалась, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а так просила зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити їй невиплачену соціальну допомогу в розмірі 2733 гривень 30 копійок.
Представник відповідача подав суду заперечення щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши , що Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп2007 було визнано неконституційними норми лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Це рішення зворотної сили не має. Про визнання неконституційними норм Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»Конституційним Судом України рішення не постановлялось. Крім того, законодавством не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а так дії управління Пенсійного Фонду України були правомірними й підстав для нарахування підвищення до пенсії у зазначеному позивачем розмірі немає. Крім того, представник відповідача вказав про пропуск позивачем річного строку , наданого для звернення до суду з адміністративним позовом та зазначив, що вказані позивачем причини пропуску строку не є поважними, а так відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, також пояснив, що вважає свої права на отримання соціальної допомоги як «Дитина війни»порушеними .
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 . народився ІНФОРМАЦІЯ_1 й згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної підтримки .
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону №2195-ІУ було зупинено на 2006 рік згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»№3235-ІУ від 20.12.2005 (надалі Закон №3235-IV), який набув чинності з 01.01.2006.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"»від 19.01.2006 №3367-ІУ (надалі Закон №3367-ІУ), який набрав чинності з 01.04.2006, п. 17 статті 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону №2195-ІУ. Статтю ПО Закону №3235-ІУ було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону №2195-ІУ, - запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Отже, з моменту набрання чинності Закону №3367-ІУ, тобто з 01.04.2006, право Позивача, на отримання підвищення до пенсії було пов^язане з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році, за результатами виконання бюджету України на 2006 рік, не визначив відповідний порядок, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення до пенсії за 2006 рік.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№489-У від 19.12.2006 р. також було зупинено дію статті 6 Закону №2195-ІУ на 2007 рік, та відповідно до ст. 111 Закону №489-У- у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є обов»язковими для виконання.
Разом з тим, згідно ч.2. ч.3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особами актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Таким чином, рішення Конституційного Суду України зворотної сили не мають .
А так, позовні вимоги про зобов»язання управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню за період з 9 липня по грудень 2007 року (включно).
Доводи відповідача щодо відсутності законодавчого регламентування механізму нарахування вищевказаного підвищення до пенсії суд відхиляє, оскільки це не може бути підставою для невиконання державою взятих на себе зобов'язань згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Як зазначено в Рішення Європейського суду у справі Ууоппє уап Биуп у.Ноше оїїісе (Сазе 41\74), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов»язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов»язана з принципом відповідальності держави.
Частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.З ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, частиною 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає , що слід застосувати саме цю норму для визначення підвищення до пенсії Дітям війни .
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України для звернення до суду з наступних підстав .
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч.2 цієї норми закону передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів .
У Рішенні у Справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив , що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення у справі Вгопіошкі V. РоіаМ, N 31443/96, пар. 98).
У преамбулі Закону України від 18.11.2004 року № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни" зазначено , що цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Згідно ст. 6 цього Закону держава взяла на себе зобов'язання підвищити дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, громадянин у відповідності до чинного законодавства очікує на отримання від держави гарантованого матеріального забезпечення, складовою якого є встановлене ст.6
Закону України „Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, тобто має „законні сподівання" на отримання майна .
Оскільки позивач має право на матеріальний інтерес, невиплата передбаченого Законом підвищення пенсії становить порушення його майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини , яка передбачає, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом чи загальними принципами міжнародного права.
Статтею 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки .
Крім того, згідно ч. 2 ст. 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП „Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Частиною 2 ст. 46 Закону України від 9 липня 2003 року „Про загальнобов"язкове пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії , не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також, враховуючи, що законом не передбачено подання заяви пенсіонером або іншої форми його волевиявлення для отримання підвищення до пенсії, обов'язок виплати покладається на органи Пенсійного фонду України, порушення права позивача тривало з 9 липня по 31 грудня 2007 року, враховуючи похилий вік позивача, віднесення його до Вразливих верств населення, які обмежені у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що перешкоджає своєчасній правовій обізнаності позивача, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, суд дійшов висновку , що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням її розміру на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений ч. 1ст.28 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати.
Згідно ч.2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність ненарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом соціальної допомоги, суд вважає необхідним з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача провести відповідні виплати.
Щодо позовних вимог про зобов»зання відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у визначеній позивачем конкретній сумі не підлягають задоволенню, оскільки предметом спору є право на отримання відповідачем підвищення до пенсії, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження .
Судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у відповідності до ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11, 71, ч.З ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривні ЗО копійок задовольнити частково.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на ЗО % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.і ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь
позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок .
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги у 20 - денний термін після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України .
Постанова відповідно до ч. 1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано .
Суддя О.О. Большакова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 грудня 2008 року .