Справа № 2-2047 2009р.

Рішення

Іменем України

11 червня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Оздоби М. О.,

при секретарі - Скиданенко Т.І.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на ті обставини, що перебуває в шлюбі з відповідачем з 07.02.1992р., від даного шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Шлюб між сторонами не склався через різні погляди на життя, в сім"ї виникали сварки та непорозуміння, а після смерті доньки відсутні підстави для збереження сім"ї, внаслідок чого з квітня 2009 року сторони припинили шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет, хоча проживають разом. На підставі ст. ст. 110, 112 СК України просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на те, що примирення між ними неможливе, сім"я розпалася остаточно, просила витрати по реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав.

Згідно ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в попередньому судовому засіданні в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07.02.1992 р. (а.с. 4- копія свідоцтва про шлюб). Від даного шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Як пояснили в судовому засіданні сторони, їх подружнє життя не склалося через різні погляди на життя, в сім"ї виникали сварки та непорозуміння, внаслідок чого з квітня 2009 року сторони припинили шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет, хоча проживають разом, вважають примирення неможливим.

За таких обставин суд вважає, що причини, які спонукали сторони на розірвання шлюбу, є обгрунтованими, подальше збереження сім"ї стало неможливим, а тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 130, 174, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -.

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 07 лютого 1992 року у Кременчуцькому Палаці реєстрації шлюбів Полтавської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що зроблено актовий запис № 193, - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС з ОСОБА_2 стягнути на користь держави державне мито в розмірі 25 грн., ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційного скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.