Справа № 2-788/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року                                                                                                            

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді  Доля В.А.

      при серетарі Добродник І.С.

     з участю:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

     представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4,

     представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, визнання майна особистою приватною   власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про поділ майна. По суті позову ОСОБА_2 та її представник суду пояснили, що ОСОБА_2 з 30 квітня 1993 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_3. Від шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.  З ОСОБА_3 сімейних стосунків не підтримують у зв’язку з чим, ОСОБА_2 просить поділити майно, яке є їх спільною сумісною власністю.

До спільної сумісної власності ОСОБА_2 відносить: квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир АДРЕСА_3; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_8; гараж АДРЕСА_4; автомобіль НОМЕР_1; автомобіль НОМЕР_2; вклади в Приватбанку станом на 01.07.2009р. на суму 10 550,55 гривень, 3 504 євро, 3 500,32 доларів США; кошти в сумі 227 250 гривень, передані ОСОБА_9 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 м2 по АДРЕСА_5.

В обґрунтування свої своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на ст.ст..60, 61, 70, 71 СК України та просить виділити їй квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_8. ОСОБА_3 виділити із спільної сумісної власності нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир АДРЕСА_3; гараж АДРЕСА_4; кошти в сумі 227 250 гривень, передані ОСОБА_9 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 м2 по АДРЕСА_5; кошти отриманні від реалізації автомобілів ishi Pajero»НОМЕР_1 та Fabia Elegans»НОМЕР_2; вклади в Приватбанку станом на 01.07.2009р. на суму 10 550,55 гривень, 3 504 євро, 3 500,32 доларів США. Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь різницю в частках в сумі 21 711 гривень, ? частину валютних вкладів в Приватбанку в сумі 1 753 євро, 1 751 доларів США, а також судові витрати по даній справі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник –адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали повністю.

ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 визнав в частині віднесення до об’єктів спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення, реконструйованого з квартир АДРЕСА_3. Просить виділити ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, а йому –нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир АДРЕСА_3.

ОСОБА_3звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання майна особистою приватною власністю, де зазначив, що нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_8; гараж АДРЕСА_4; автомобіль itsubishi Pajero»НОМЕР_1; автомобіль НОМЕР_2; вклади в Приватбанку: на суму 30 000 грн. відповідно до Договору від 31.07.2008 року, на суму 10 000 євро (що станом на 31.07.2008 року еквівалентно 75 530 грн.) відповідно до Договору від 31.07.2008 року, на суму 10 000 доларів США (що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн.) відповідно до Договору від 12.08.2008 року об’єктами спільної сумісної власності подружжя не є, оскільки були набуті за кошти, які належали йому особисто, а саме отриманні ним від його діда –ОСОБА_10, який в період з 26.02.2004р. по 23.02.2006р., перерахував на поточний рахунок НОМЕР_5 ОСОБА_3 в Рівненській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль»кошти у сумі 456 478, 71 грн.. ОСОБА_3 зауважив, що кошти отриманні від діда надавались йому особисто для придбання нерухомості та не були ним внесені до сімейного бюджету, а тому спільною сумісною власністю подружжя не є. Просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на зазначені вище об’єкти.

Також, ОСОБА_3 у своєму зустрічному позові зазначив, що автомобіль  НОМЕР_6 спільною сумісною власністю подружжя не є і поділу не підлягає, оскільки є приватною власністю ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, а він та ОСОБА_2 на підставі Довіреності від 03 травня 2007 року, посвідченої ОСОБА_13, приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу лише користуються даним автомобілем, а жодні кошти ОСОБА_12 у рахунок погашення вартості автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_3 не передавались. Стосовно земельної ділянки, яка знаходиться по           АДРЕСА_5, зазначив, що дана земельна ділянка не є майном, а також немає жодних правовстановлюючих документів на неї, зазначена земельна ділянка перебуває на стадії приватизації.

Крім того, зазначив у зустрічному позові, що відповідно до Угоди купівлі-продажу від 24.11.2005 року, яку зареєстровано на товарній біржі Мега Транс за №4/8659 на праві приватної власності ним було набуто автомобіль Fabia Elegans», НОМЕР_2, за частину коштів отриманих від свого діда ОСОБА_10. Вважає, що зазначений автомобіль є його особистою приватною власністю, оскільки був придбаний за кошти, які належали йому особисто, у зв’язку з чим, просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на зазначений автомобіль.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на ст.57 СК України та роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№11 від 21.12.2007 року.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник –адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали повністю.

Свідок ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні як свідок, показання якого відповідно до п.2 ст. 57 ЦПК України є доказом по справі, суду повідомив, що з 1993 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу них є двоє дітей –ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Зазначив, що в період шлюбу він разом з ОСОБА_2 займалися спільним бізнесом, а саме привозили з Італії товари для реалізації їх в Україні. Кошти отримані від зазначеної діяльності вони використовували для забезпечення потреб сім’ї, зокрема на придбання їжі, одягу, відпочинку за кордоном, придбання всього необхідного для себе та дітей. За кошти сім’ї ним та ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3, які були реконструйовані під аптеку. Повідомив суду, що його дід –ОСОБА_10, з 1988 року проживав в Канаді та матеріально допомагав йому. В період з 2004 року по 2006 рік, ОСОБА_10 перерахував йому близько 500 000 гривень. Кошти отримані від діда, він зберігав у сейфі в себе на роботі та в сімейний бюджет не вносив, оскільки дід перераховував ці кошти йому особисто, для придбання нерухомості. Зазначив , що за кошти, отриманні від діда, він придбав квартиру АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_8; гараж АДРЕСА_4; автомобіль НОМЕР_1; автомобіль Fabia Elegans», НОМЕР_2; здійснив у 2008 році вклади в Приватбанк на суму 30 000 грн., 10 000 євро, на суму 10 000 доларів США.

Свідок ОСОБА_14 дала показання, що вона знайома із сім’єю ОСОБА_3 близько 20 років.  ОСОБА_3 мав намір придбати нерухомість за кошти отримані ним від діда, у зв’язку з чим, просив її підшукати йому нерухомість на 1-му поверху. Вона підшукала квартиру по АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_8, які останній придбав. Їй відомо, що кошти отриманні від діда ОСОБА_3 зберігав у сейфі. Свідок

Свідок ОСОБА_15 - матір ОСОБА_3 дала показання, що  ОСОБА_10 - дід ОСОБА_3. ОСОБА_10 передавав у власність ОСОБА_3  кошти, приблизно 100 000 тисяч євро для придбання нерухомості. За ці кошти ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_8, гараж. Частину коштів поклав на депозитний рахунок в банку. Автомобіль Fabia Elegans»був придбаний батьком ОСОБА_3 –ОСОБА_16 за власні кошти.  ОСОБА_3 автомобілем Т5»користувався по дорученню. Отриманні від діда кошти, ОСОБА_3 зберігав у сейфі на роботі та в бюджет сім’ї не передавав. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом їздили закордон. Привозили  речі та реалізувати їх в Україні. Отримані кошти використовували для потреб сім’ї.

Свідок ОСОБА_16, дав показання, що  є батьком ОСОБА_3.  Його батько ОСОБА_10, проживав у Канаді з 1988 до моменту смерті. ОСОБА_10 висилав ОСОБА_3 кошти, близько 100 000 євро. За ці кошти останній придбав дві квартири –квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_8. Кошти, які дід передавав ОСОБА_3, ОСОБА_3 зберігав їх в сейфі на своїй роботі. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їздили закордон, привозили звідти речі та реалізувати їх в Україні, сума доходів отриманих від зазначеної діяльності свідкові не відома, знає лише, що вони використовувались для придбання їжі, одягу, відпочинку. Зазначив, що автомобіль Fabia Elegans»придбавався ним за його ж кошти.

Свідок ОСОБА_17, дала показання, що є сестрою ОСОБА_3. ОСОБА_10 її дід. ОСОБА_10 переказував кошти на ім’я ОСОБА_3, майже 100000 євро. За ці кошти ОСОБА_3  придбав квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_8 у м. Рівне, гараж.

Свідок ОСОБА_11 дав показання, що  знає ОСОБА_3 з дитинства, а його дружину ОСОБА_2 з моменту одруження. ОСОБА_3  дід по лінії батька, переказував гроші для придбання нерухомості. З а ці кошти  придбано квартири по АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_8. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їздили за кордон, звідки привозила речі для реалізації в Україні, отримувала від зазначеної діяльності дохід, який використовувала на утримання сім’ї.

Свідок ОСОБА_18 дав показання, що  дід ОСОБА_3, проживав в Канаді. Дід передав ОСОБА_3 гроші для придбання нерухомості, близько 100 000 євро, які ОСОБА_3  зберігав у сейфі на роботі. За ці кошти ОСОБА_3 придбав автомобіль Pajero».

Свідок ОСОБА_19 дала показання, що знайома з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2006 року. Брала в них товар, привезений із за кордону, для реалізації.

Свідок ОСОБА_20 дала показання, що знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3  з середини 2000 року, є клієнтом їх магазину, розташованого по АДРЕСА_1 в місті Рівне. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом їздили за кордон за товаром для магазину. Останнім часом (кілька місяців) цим займається ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_21 дала показання, що знає ОСОБА_2 з 2002 року, брала в них товар, привезений ними із за кордону, для реалізації на суму до 4 000 гривень.

Свідок ОСОБА_22, дала показання, що є підприємцем, знає ОСОБА_2 з 2000 року. Співпрацювала з ними з 2002 по 2006 рік, брала в них товари для реалізації, в межах 5 000 гривень.

Свідок ОСОБА_23 дала показання, що знайома з  ОСОБА_2 з 1995 року, оскільки працювала з нею на речовому ринку. В 2007 році відкрила власний магазин. Брала в ОСОБА_2 товар, який вони привозили з Італії, для реалізації на суму приблизно 1000 гривень щомісячно. Співпрацювала з ними по серпень 2008 року. Свідкові відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом їздили за товаром в Італію, останнім часом цим займається тільки ОСОБА_2.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю, підлягають до часткового задоволення, з наступних причин.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, укладеному 30 квітня 1993 року, зареєстрованому в Рівненському міському відділі ЗАГСу про що видано свідоцтво НОМЕР_4 та зроблено актовий запис під №500. Від шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до договору  купівлі-продажу від 18 жовтня 1993 року, який зареєстровано в реєстрі за №4-5585 і посвідчено державним нотаріусом першої Рівненської державної нотаріальної контори було придбано квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира складається з чотирьох жилих кімнат загальною площею 75,6 м2. Відповідно до висновку №173 судової будівельно-технічної експертизи проведеної по даній цивільній справі  вартість одного метра квадратного квартири АДРЕСА_1 становить 5 151,12 гривень.

Сторони по справі визнали, що зазначена квартира придбавалась ними за кошти сім’ї та є спільною сумісною власністю подружжя.

Сторонами  придбано квартири АДРЕСА_3. Квартира розташована за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 44,1 м2, була набута відповідно до Біржового контракту купівлі-продажу нерухомості від 18 червня 2001 року, який зареєстровано в Рівненській обласній товарній біржі за реєстраційним №01/0601/781. Зазначений біржовий контракт зареєстровано в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_3 і записано в реєстрову книгу №186 за реєстровим №443-51653  25 липня 2001 року.

Квартира розташована за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 42,5 м2, була набута відповідно до Біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 31 серпня 2001 року, яка зареєстрована в Міжрегіональній товарно-майновій біржі «Контракт»за реєстраційним №54/54н-01. Зазначена в біржовій угоді двокімнатна квартира зареєстрована в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_3 і записана в реєстрову книгу №166 за реєстровим №49-45889 від 04.09.2001 року. На день розгляду справи квартири АДРЕСА_3 виділені з житлового фонду та в них обладнано аптеку. Відповідно до Свідоцтва про право власності від 18.04.2003р. –нежитлове приміщення аптеки (1 поверх), на АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Відповідно до Висновку №173 судової будівельно-технічної експертизи вартість одного метра квадратного нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 становить 7 149, 09 гривень.

Сторони по справі визнали, що зазначена квартира придбавались ними за кошти сім’ї та є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки, квартира АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 (переобладнана на даний момент під аптеку) придбавались подружжям як житлові квартири та розташовані в одному районі міста Рівне, суд приходить до висновку, що при поділі зазначеного майна, як об’єкта спільної сумісної власності та визначенні його вартості, необхідно виходити з того, що вартість одного метра квадратного зазначених квартир становить 5 151,12 гривень, як визначено у Висновку №173 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі  від 07.07.2010р.. З огляду на зазначене та враховуючи зазначене площу квартир вказану в Договорі  купівлі-продажу від 18 жовтня 1993 року, Біржового контракту купівлі-продажу нерухомості від 18.06. 2001р., Біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 31.08.2001р., вартість квартири АДРЕСА_1 становить 389 425 гривень, а вартість квартир АДРЕСА_3 становить 446 086,99 гривень.

ОСОБА_2 не заперечувала той факт, що для придбання квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_8, гаража АДРЕСА_4 було використано кошти, отриманні ОСОБА_3 від діда ОСОБА_10.

Врахувавши пояснення сторін, суд вважає, що ОСОБА_2 слід виділити квартиру АДРЕСА_1, а  ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3, які на даний момент переобладнані під аптеку. Різниця між вартістю зазначених об’єктів нерухомості, становить 52 026,31 гривень. Цю різницю слід стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 21.06.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_24 і зареєстрованого в реєстрі під №240, ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_2, яка на даний момент реконструйована під магазин, введено в експлуатацію на підставі акту державної комісії від 10.07.2008р. та розпорядження міського голови №2017-р від 11.11.2008р., вартість на момент придбання становила 26 819 гривень.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_25 і зареєстровано в реєстрі під №2633, ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_8, яка на даний момент виведена з житлового фонду , введено в експлуатацію на підставі акту державної комісії від 11.11.2008р. та розпорядження міського голови №2475-р від 30.12.2008р., вартість якої на момент придбання становила 8 407 гривень.

Судом встановлено, що, на підставі договору купівлі-продажу ВСІ №824861 р.№1858 від 16.08.2005р. посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить гараж АДРЕСА_4, вартість якого на момент придбання становила 4 051 гривень.

ОСОБА_3 внесено кошти на депозитні рахунки у Приватбанк, а саме 30 000 грн. відповідно до договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924577, 10 000 євро, що станом на 31.07.2008 року еквівалентно 75 530 грн. відповідно до договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924768 та 10 000 доларів США, що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн. відповідно до договору від 12.08.2008 року, за № SAMDN04000023031695.

Згідно довідки-рахунку №307124, виданої ТОВ «Авто-бренд»11 червня 2008 року ОСОБА_3 було придбано автомобіль hi Pajero»НОМЕР_1, вартість якого на момент придбання становила 165 105, 53 гривень. Зазначений автомобіль  зареєстровано за ОСОБА_15.

Відповідно до угоди купівлі-продажу від 24.11.2005 року, яку зареєстровано на товарній біржі Мега Транс за №4/8659 ОСОБА_3 на праві приватної власності було набуто автомобіль Fabia Elegans», НОМЕР_2. Вартість автомобіля Skoda Fabia Elegans НОМЕР_2 на момент придбання становила 35 350 грн..  Згідно відомостей автоматизованої бази даних РПС ДАІ УДАІ УМВС України 19.05.2009р. зазначений автомобіль було знято з реєстрації для реалізації та 30.05.2009р. зареєстровано за ОСОБА_16. Судом встановлено, що на момент відчуження автомобіля ubishi Pajero»НОМЕР_1 та автомобіля НОМЕР_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були наявні сімейні відносини, оскільки вони знаходились в шлюбі та  вели спільне господарство.  

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу 26 червня 2009 року. ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про надання строку для примирення. Судом надано строк для примирення подружжя, в послідуючому на підставі заяви ОСОБА_2 від 01.12.2009р. даний позов було залишено без розгляду , про що винесено ухвалу від 02.12.2009р..

З довідки від 23.06.2009 року №03-001/092010 та довідки від 25.06.2009 року №03-001/092032 слідує, що в період з 26.02.2004р. по 23.02.2006р. на поточний рахунок НОМЕР_5 ОСОБА_3 в Рівненській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль»було зараховано кошти у сумі 456 478, 71 грн., відправником цих коштів є ОСОБА_10 (ОСОБА_10), який, як було встановлено судом, є дідом ОСОБА_3. Відповідно до листа від 10.10.2009р., перекладеного та завіреного нотаріально, ОСОБА_10 26 лютого 2004 року було передано ОСОБА_3 –     20 000 євро, 09 липня 2004 року –10 000 євро, 10 листопада 2004 року –10 000 євро, 05 січня 2005року –17 000 євро, 04 травня 2005 року –10 000 євро, 19 липня 2005р. –10 000 євро, 23 лютого 2006 року –10 000 євро.

Враховуючи відомості викладені в листі від 10.10.2009 року, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_18 суд прийшов до висновку, що зазначені вище кошти передавались ОСОБА_10 у приватну власність ОСОБА_3, зокрема  для придбання нерухомості. Кошти не були внесені в сімейний бюджет, тому що з пояснень сторін та свідків слідує, що вони зберігальсь в сейфі робочого кабінету ОСОБА_3.  В зв’язку з чим суд робить висновок, що це кошти –приватна власність ОСОБА_3.

Враховуючи, що загальна вартість (на момент їх придбання) квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_8, гаража АДРЕСА_4,  вкладів ОСОБА_3 в Приватбанку, автомобілів НОМЕР_2 та subishi Pajero»НОМЕР_1 становить 373 712,53 гривень, суд приходить до висновку, що зазначене майне придбавалося за кошти, які належали ОСОБА_3.

Встановлено, що під час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привозили із кордону товар для реалізації, отримували спільні доходи, які використовувались ними для забезпечення потреб сім’ї всім необхідним (придбання продуктів харчування, одягу, необхідних речей, відпочинку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх дітей), що, також, було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,         ОСОБА_23.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№11 від 21.12.2007 року, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто (абз.2 п.24).

Таким чином, суд приходить до висновку, що нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_8; гараж АДРЕСА_4; вклади в Приватбанку на суму 30 000 грн. відповідно до Договору від 31.07.2008 року, на суму 10 000 євро (що станом на 31.07.2008 року еквівалентно 75 530 грн.) відповідно до Договору від 31.07.2008 року, на суму 10 000 доларів США (що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн.) відповідно до Договору від 12.08.2008 року, автомобілв НОМЕР_2 та Pajero»НОМЕР_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_3.

Враховуючи, що, на момент розгляду справи судом, право власності ОСОБА_3 на автомобіль  НОМЕР_2 та на автомобіль  НОМЕР_1 було припинено, а право ОСОБА_16 на автомобіль  НОМЕР_2 та право ОСОБА_15 на автомобіль НОМЕР_1 ОСОБА_2 в судовому порядку не оспорювалось, хоча їй було відомо про відчуження зазначених автомобілів, суд приходить, до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поділу вартості відчужених ОСОБА_3  автомобілів задоволенню не підлягають. Оскільки, на момент розгляду справи автомобіль  НОМЕР_2 та автомобіль НОМЕР_1 на праві власності належить третім особам, в суду відсутні підстави визнавати зазначенні автомобілі особистою приватною власністю, разом з тим, суд не може поділити зазначені автомобілі, так як, вони не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що відповідно до довіреності ОСОБА_12 від 03.05.2007р., посвідченої приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було надано право користування автомобілем НОМЕР_6. Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_2 не було наведено доказів того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 або передавались кошти на його придбання, тому суд приходить до висновку, що зазначений автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя  і поділу не підлягає.

Згідно заяви ОСОБА_9 від 25.10.2006 року, остання отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 227250 гривень, що є еквівалентним 45 000 доларів США за переуступку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на господарських будівель розміром 1000 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_5. ОСОБА_3, на підставі рішення Рівненської міської ради №2068 від 24.12.2008р., було виготовлено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність. Дана земельна ділянка не є майном та знаходиться на стадії приватизації. Враховуючи вимоги ст.ст..60, 65 СК України та роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№11 від 21.12.2007 року, де зазначено, що при поділі майна враховується також правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї, суд прийшов до висновку, що переуступка права на земельну ділянку розміром 1000 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_3 не є зобов’язанням, яке могло б бути предметом розподілу майна подружжя, право власності на неї не оформлено, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 стосовно поділу коштів, переданих ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Дослідивши банківські квитанції наданні ОСОБА_26 та ОСОБА_3 та враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог сторін, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути з грошову суму в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1200 (одну тисячу двісті) гривень витрат пов’язаних з проведенням експертизи, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 79 ЦПК України, відноситься до судових витрат.

На підставі ст.ст. 10, 11, 59, 208, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна задовільнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_2, з спільного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_1, вартістю 389 425 (триста вісімдесят десять тисяч чотириста двадцять п’ять) гривень, припинивши право власності на неї ОСОБА_3.

Виділити у власність ОСОБА_3, з спільного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_3, що на даний момент переобладнанні в аптеку, вартістю 658 431 (шістсот п’ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять п’ять) гривень, припинивши право власності на них ОСОБА_2.

В порядку компенсації різниці між вартістю квартири АДРЕСА_1 та квартир АДРЕСА_3, що на даний момент переобладнанні в аптеку, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 52 026 (п’ятдесят дві тисячі двадцять шість) гривень 31 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на:

-          Квартиру АДРЕСА_2;

-          Гараж АДРЕСА_4;

-          Квартиру АДРЕСА_8;

-          Вклад в Приватбанку на суму 30 000 грн. відповідно до Договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924577;

-Вклад в Приватбанку на суму 10 000 EUR (що станом на 31.07.2008 року еквівалентно 75 530 грн.) відповідно до Договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924768;

-Вклад в Приватбанку на суму 10 000 USD (що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн.) відповідно до Договору від 12.08.2008 року, за № SAMDN04000023031695.

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

     Враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог сторін, в порядку компенсації понесених сторонами судових витрат, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

         Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1200 ( одну тисячу двісті ) гривень витрат повязаних з проведенням експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського

міського суду                                                             Доля В.А.