Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа №  1-6/11

В И Р О К

І М ' Я М    У К Р А Ї Н И

22.02.2011                                                              смт.Липова Долина

 Липоводолинський районний суд Сумської області

          в складі: головуючого-судді Шульги О.М.

          при секретарі   Мазур О.А.

          з участю прокурора  Маценко С.О.

захисника  підсудного ОСОБА_1 його  батька ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Липова Долина справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,   уродженця та мешканця    АДРЕСА_1, українця, громадянина України,   з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на обліку  у лікарів  психіатра  та нарколога не перебуваючого, раніше судимого:

1)          21.08.2001 року Липоводолинським  районним  судом  Сумської області  по ст. 140 ч.2 КК України (в редакції 1961р.) – 2 років  виправних робіт  з утриманням 20% заробітної  плати;

2)          14.10.2003 р. Липоводолинським  районним    судом  Сумської області по ст. 185 ч.3 КК України з застосуванням ст.ст.71,72 КК України 3 роки 8 місяців позбавлення  волі, звільнений 23.03.2006 року по постанові Ковпаківського райсуда  м. Суми від 15.03.2006 року  умовно-достроково на 1 рік  15 днів.

-          по ст.  185 ч.3 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4,   уродженця міста Добропілля Донецької області, українця, громадянина України,   з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, на обліку  у лікарів  психіатра  та нарколога не перебуваючого,  мешканця  АДРЕСА_2, раніше судимого:

1) 10 грудня 2009 року Липоводолинським районним судом Сумської області по ст. 185 ч.3 КК України до 3 років  позбавлення  волі з випробуванням  з іспитовим  строком 1 рік згідно ст. 75 КК України.

-          по ст.  185 ч.3 КК України

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8,   уродженця  та мешканця  АДРЕСА_3, українця, громадянина України,   з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на обліку  у лікарів  психіатра  та нарколога не перебуваючого,  згідно ст. 89 КК України  раніше  не судимого

-          по ст.  185 ч.3 КК України

ВСТАНОВИВ:

          Підсудний ОСОБА_4 вчинив  таємне  викрадення  чужого майна (крадіжка) скоєне  повторно та за попередньою змовою групою осіб і поєднане  з проникненням до приміщення погреба.

Підсудний ОСОБА_1 вчинив  таємне  викрадення  чужого майна (крадіжка) скоєне  повторно та  за попередньою змовою групою осіб  і поєднане з  проникненням  до приміщення  погреба.

Підсудний ОСОБА_5 вчинив  таємне  викрадення  чужого майна (крадіжка) скоєне   за попередньою змовою групою осіб  і поєднане з  проникненням  до приміщення  погреба.

Цей злочин  вони вчинили за таких обставин.

В листопаді  2009 року підсудні  ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, знаходячись  в стані  алкогольного сп’яніння за попередньою змовою між  собою групою осіб, а ОСОБА_4  та ОСОБА_1 ще діючи і  повторно, умисно, з корисливих спонукань, маючи намір заволодіти  чужим  майном, таємно від  оточуючих через незамкнені   двері, незаконно проникли  до погреба на  території господарства в  АДРЕСА_4, що належить   потерпілому  ОСОБА_6 звідки викрали 14 банок  тушкованого м’яса (одну 2 літри, одну 1,5 літри, дванадцять  по 1 літрі) загальною вартістю 806 гривень, після чого  з місця  споєння злочину зникли, а викраденим  розпорядились у власних цілях.

Своїми  злочинними  діями   підсудні заподіяли   потерпілому   матеріальні збитки   на суму 806 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний  ОСОБА_4 вину свою  в скоєнні злочину визнав  повністю, щиро покаявся в скоєному та пояснив, що покази  в судовому засіданні, користуючись  своїм правом, давати не  буде, оскільки  він  уже давав свої пояснення на досудовому  слідстві та в минулому  судовому засіданні і які він  повністю підтримує.

Допитаний  в судовому засіданні  підсудний  ОСОБА_1 вину  свою в скоєнні  злочину  визнав  повністю, щиро розкаявся  в скоєному  та пояснив, що  дійсно він в листопаді 2009 року, знаходячись в стані  алкогольного сп’яніння, діючи  повторно, за попередньою змовою в групі  осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, умисно, таємно з корисливих спонукань проникли  до погребу  мешканця  села Русанівка Липоводолинського району  ОСОБА_6 звідки викрали   14 банок тушкованого м’яса, а саме  одну  банку  на 2 літри, одну  банку  1,5 літри і  двадцять  банок по 1 літрі, після  чого залишили  місце  скоєння злочину, а викраденим розпорядилися у власних цілях. Завдані ним  збитки він відшкодував потерпілому   і той  до нього ніяких претензій не має.

Допитаний  в судовому засіданні  підсудний  ОСОБА_5  вину  визнав  повністю, щиро покаявся  в скоєному, але від дачі показів  в судовому засіданні  відмовився,  пояснюючи це тим, що він  уже давав  свої пояснення на досудовому слідстві та  в минулому  судовому   засіданні  і які  він  повністю підтримує.

Крім  повного  визнання  своєї  вини  підсудними, їх вина підтверджується  наступними  доказами:

-          протоколами  явок  з повинною, написаними  власноручно  підсудними (а.с 9,16,18).

-          протоколами  оглядів  місця події (а.с.13,14);

-          заявою потерпілого ОСОБА_6 про викрадення з його господарства банок з тушонками (а.с.22);

-          довідкою Гадяцької  райспоживспілки про  вартість  викрадених банок з тушонкою згідно  якої їх вартість складає 806 грн. (а.с.31);

-           протоколами очних ставок, під час  яких підсудні  підтвердили  надані  ними  покази (а.с. 90-94).

Таким  чином, аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності і визнаючи їх достовірними, суд вважає, що вина підсудних доведена повністю і  дії,  підсудного  ОСОБА_4  кваліфікує  по ч.3 ст. 185 КК України як  таємне  викрадення чужого майна – крадіжка вчинена  повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднана з проникненням до сховища, оскільки він маючи  не зняту  і не  погашену  судимість за раніше вчинену  крадіжку знову  повторно, за попередньою змовою в групі  з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поєднаним  з проникненням до погребу  потерпілого  незаконно, умисно,  таємно заволодів  чужим майном.

Дії  підсудного  ОСОБА_1 суд кваліфікує по ч.3 ст 185 КК України як таємне викрадення чужого майна – крадіжка вчинена  повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднана з проникненням  до сховища, оскільки він після  вчинення  раніше крадіжки, знову повторно за попередньою змовою в групі з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поєднаним  з проникненням до погребу  потерпілого незаконно, умисно, таємно заволодів чужим  майном.

Дії підсудного ОСОБА_5 кваліфікує по ч. 3 ст. 185 КК України  як таємне викрадення  чужого майна – крадіжка вчинена  за попередньою змовою групою осіб та поєднану з проникненням  до сховища, оскільки  він  за попередньою змовою в групі  з ОСОБА_4 та ОСОБА_1, поєднаним  з проникненням  до погребу  потерпілого незаконно, умисно, таємно заволодів  чужим  майном.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 обставинами, що його пом’якшують, судом визнається щире каяття підсудного, визнання ним  своєї вини, активне  сприяння розкриттю злочину, а також те, що  збитки  підсудними   відшкодовані  повністю.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, обставинами, що його пом’якшують, судом визнається щире каяття підсудного, визнання ним  своєї вини, активне  сприяння розкриттю злочину та добровільне  відшкодування завданого ним збитку.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 обставинами, що його пом’якшують, судом визнається щире каяття підсудного, визнання ним  своєї вини, активне  сприяння розкриттю злочину та добровільне  відшкодування завданого ним збитку.

Обтяжуючою  обставиною покарання  підсудним  судом  визнається вчинення ними  злочину  в стані  алкогольного сп’яніння.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним ОСОБА_4, його  особистість , що характеризується  задовільно, щиро  кається в скоєному, нанесені  ним  збитки не значні  і повністю відшкодовані  потерпілому, суд приходить  до висновку   про можливість, при призначенні  покарання підсудному, перейти  до іншого більш м’якого  виду  основного  покарання, не зазначеного  в санкції  частини  статті за вчинений  ним  злочин, а саме у виді обмеження  волі, застосувавши  до нього  ст. 69 КК України  -  призначення  більш м’якого покарання  ніж  передбаченого законом.

Враховуючи  характер та ступінь  суспільної  небезпечності вчиненого підсудним ОСОБА_1, його  особистість, що характеризується  задовільно, щиро кається   в  скоєному, нанесені ним  збитки   потерпілому  відшкодовані  повністю, потерпілий  до нього  ніяких претензій  не  має, суд  приходить  до висновку  про  можливість при призначенні  покарання   підсудному  перейти до іншого  більш м’якого  виду  основного   покарання не зазначеного  в санкції частини статті за вчинений ним  злочин, а саме у виді  обмеження  волі, застосувавши до нього  ст. 69 КК України -  призначення  більш  м’якого  покарання  ніж передбачено  законом.

Крім  того з матеріалів кримінальної справи вбачається, що вироком Липоводолинського  районного суду Сумської області  від 10.12.2009 року ОСОБА_1 був  засуджений  за  ч.3 ст. 185 КК України  за злочин вчинений  19.10.2009 року. Суд  на підставі  ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1  від  відбування  покарання  з випробуванням.

Відповідно  до ч. 4 ст. 70 КК України , якщо після  постановлення вироку в справі  буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому  злочині, вчиненому  ним до постановлення  попереднього вироку, покарання  призначається за правилами передбаченими  в  частинах  першій-третій цієї статті.

Разом  з тим згідно  п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального  покарання”, якщо особа, яку звільнено  від відбування  покарання з випробуванням з іспитовим  строком, вчинила до постановлення  вироку  у першій справі інший злочин за який  вона  засуджується  до покарання, що  належить  відбувати реально, застосування  принципів  поглинання, часткового  чи повного  складання  призначених покарань не допускається і кожен  вирок, а отже і призначене ним  покарання  виконується самостійно.

Враховуючи  характер та ступінь  суспільної  небезпечності вчиненого підсудним ОСОБА_5, його  особистість, що характеризуються  задовільно, щиро кається   в  скоєному,  раніше  не  судимий, нанесені ним  збитки   потерпілому  відшкодовані  повністю добровільно і той  ніяких претензій не має, суд приходить до висновку   про  можливість  при призначенні  покарання  підсудному  перейти  до іншого  більш  м’якого   виду основного покарання не зазначеного в санкції частини статті  за вчинений  ним злочин, а саме  у виді обмеження  волі, застосувавши до нього  ст. 69 КК України – призначення   більш м’якого  покарання  ніж  передбачено  законом.

В матеріалах кримінальної справи заявлено позов потерпілим  ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про  відшкодування  матеріальних збитків та моральної  шкоди в сумі 2000 гривень.

До початку  розгляду справи  в суді від позивача  надійшла письмова заява про залишення  позову без розгляду.

Відповідно  до п. 5 Постанови ПВС України № 3 від 31.03.1989 року „Про  практику застосування   судами України  законодавства про  відшкодування  матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення  безпідставно нажитого майна” при розв’язанні  цивільного позову суд  у питаннях не врегульованих КПК України керується  відповідними нормами  ЦПК України.

Згідно  п.5  ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд залишає заяву  без розгляду, якщо  позивач подав  заяву   про залишення  позову  без розгляду.

Таким чином  заява  позивача  ОСОБА_6 про залишення  позову  без розгляду  підлягає  задоволенню.

Керуючись ст. ст.28, 323, 324 КПК України,  ст. 70 КК України  ст. 207 ЦПК України.

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і визначити йому покарання  з застосуванням  ст. 69 КК України  у виді обмеження   волі   на строк   2 (два) роки 3 (три) місяці.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і визначити йому покарання  з застосуванням  ст. 69 КК України  у виді обмеження   волі   на строк   1 (один) рік 6 ( шість) місяців.

На підставі  ст. 70 ч. 4  КК України  до покарання  за новим    вироком та покарання  за вироком Липоводолинського районного суду Сумської області   від 10 грудня 2009 року,  яким  було засуджено ОСОБА_1 до 3  років  позбавлення волі з випробуванням з іспитовим  строком 1 рік не  можуть  бути  застосовані принципи  поглинання, часткового  чи  повного складання, а тому кожен  вирок  і призначене  ним  покарання  виконувати  самостійно.

ОСОБА_5   визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і визначити йому покарання  з застосуванням  ст. 69 КК України  у виді обмеження   волі   на строк   1 (один) рік 8 (вісім ) місяців.

Позовну заяву  потерпілого  ОСОБА_6 до  ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків  та моральної  шкоди  в сумі 2000 грн залишити  без  розгляду. Роз’яснити  позивачу,  що він не позбавлений  права  звернутися   в суд з позовом в порядку  цивільного  судочинства.

Запобіжний захід засудженим  ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, до вступу   вироку  в законну  силу, залишити  у виді  тримання  під вартою.

При  прибутті  до місця   відбування  покарання  засуджених  ОСОБА_4, ОСОБА_1  та ОСОБА_5 з  під  варти  звільнити.

Строк відбування  покарання  засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 обчислювати з дня  приведення  вироку   до  виконання, зарахувати  в строк відбування   покарання   час  перебування їх  під вартою  з 15 вересня 2010 року  по день звільнення з-під варти по  прибуттю їх до місця відбуття  покарання  відповідно до вимог  ст. 72 КК України  з  розрахунку – одному дню позбавлення  волі  відповідає два  дні  обмеження  волі.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а для засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення їм копії вироку

Суддя   О. М. Шульга